Тепер ви бачите, який досконалий світ і чудовий, який він подібний до вас

13 грудня 1997 р.

Ісус: «Моє серце, переповнене любов'ю до вас усіх

і жадає взаємної любові. Але, яку мізерну частку

Воно отримує. Бо найбільше, ви любите власне тіло,

потім усіх людей, котрі є вам рідні. Далі їжу, телебачення, веселі компанії пліткарів,

 власну душу, трохи церкву  і все, що залишається

належить Моєму серцю.  Все, що Я щойно сказав, є правдою, хоча багато з

вас цю правду будуть заперечувати.

Я не вимагаю від вас забути світ. Я вимагаю від вас тільки трішки любові. Я хочу, щоб ця любов була щирою, хоч і маленькою.

Мені не потрібна велика любов про котру розповідають

християни про людське око. Мені не потрібні ваші жертви

і поклони про людське око. Тому, що саме в такий спосіб

ви вшановуєте власне тіло, а не Моє, ви піднімаєте його

для власної слави.

Як часто можна почути про ваш розум, діла милосердя,

доброту, але як рідко це можна побачити. Як часто ви осуджуєте ближніх, утоптуєте їх у бруд не бачачи при цьому свого власного тіла,

своєї страждущої, знівеченої гріхами душі. І як часто ви каєтесь, думаючи при цьому, що зробили великий подвиг за який Отець Небесний має перед вами вклонитися.

Але чи думали при цьому, яке у вас було каяття? З яким трепетом серця ви приймали Пресвяту Євхаристію? За свої добрі діла, як багато вимагаєте в Отця Небесного взамін. Дратуєтесь, як чогось Він вам не дає. Зневажаєте своїми сумнівами

та малою вірою. А чи ви забули, що таке Божа воля?

То згадайте собі раба перед Царем і беріть з нього приклад. Приклад покори та мовчазливості.  Як часто вам бракує цієї мовчазливості, як часто з ваших уст ллється брехня, возвеличення один одного. Схаменіться! Бо часто гріховним пристрастям, ви віддаєте більше уваги, аніж своєму Богу.

Байдужість молоді, розпуста, п’янство, розваги, страшні хвороби заполонили всю землю.

Божий гнів насувається, Він невідворотній! Розгул диявола поширюється,

неначе пожежа у вітряну погоду. Землетруси, війни, повені, жадоба грошей та влади – є

його оргією блаженства над приреченою Землею.

Щодня з-під Мого ярма відходить багато люду, священиків, дітей. Численні секти, сатаністи розповсюджуються по світі  зі страшною силою. Маса душ

летить у безодню пекельну. Звірячі вбивства, насильство перетворюють людину на дику тварину, для якої немає меж і законів,  для якої запах крові і грошей є божественною насолодою.

Земля, яка колись мерехтіла ясною зірочкою у безмежному Всесвіті,

перетворюється на згасаюче проміння сонця, котре заходить, щоб настала темрява. І хто знає, можливо те сонечко уже більше ніколи не зійде на небо.

Метою вашого життя є рятування грішників та їхніх душ. Весь час молитви присвячуйте їм. Залучайте підлітків, дорослих, бо саме їхні молитви є зброєю, котра може знищити диявола.

Саме ви і є цими Божими зірочками, які в темряві ночі вказують шлях подорожуючим. Моліться, дуже багато моліться, бо саме з молитвою до вас прийде вогонь любові, який спалить усе зло, що заполонило ваші душі. Вдихайте чудесний запах ладану і очиститеся.

Приймайте болі та муки, як насолоду, Святу Євхаристію, як жертву Нового Завіту

і нагорода ваша на Небі велика.  Нехай Моє Розп’яття буде вашим провідником

у житті. Не зважайте на спокуси та підступи диявола, бо він радіє з цього. Встаньте, скиньте з себе ярмо гріха, байдужості та злоби, подивіться на світ

відкритими очима і побачите,  який він прекрасний.

Згадай, як весною пробиваються перші паростки крізь сніг до сонечка. Сонечко – це є Отець нашНебесний. Паростками є усі люди, котрі ступили на Божу дорогу.

Згадай літо з чудесними травами та квітами, яке буяє зеленню, пахощами, чудесним співом птахів  та буйною, сформованою природою.

Це є людина, яка ступила на  шлях досконалості і прямує ним до своєї мети.

Кожна людина є різна. Одна красива тілом, інша душею,

 одна багата розумом, інша має дар співу. Так само і трави одні колючі,

інші пахучі, а ще інші дають багато плодів. Я хочу, щоб саме ви були тими квіточками у Божому Царстві, які б давали багато плодів і сіяли зерна миру та добра.

Згадай осінь… Яка велична вона у своїх плодах, золотих збіжжях, вбранні, яке сяє золотом. Осінь приходить до кожної людини у старості, коли оглядаючись назад,

перед нею пропливає усе її життя з усіма добрими спогадами і ділами.

Саме тоді, ви зможете зібрати багато плодів або нічого.

Саме тоді, ви зможете одягнути свою душу в золоті шати

або занапастити. Саме тоді до вибраних приходить

довершеність тіла та досконалість.

Згадай осінні ласкаві дощі а бо бурі з громами та блискавицями.

Лагідними дощами є каяття, яке омиває душу з гріхів.

Бурі та блискавиці нагадують людині при кінці її життя

про пекло та вічний вогонь, про безконечні сльози, які чекають на грішників.

 Згадай дитино про білосніжну зиму… Яка у своїх чистих шатах

готується до вічного спочинку, щоб пізніше дати нове життя

пагінцям, кущикам, квіточкам. Саме зимою приходить

смерть дитино. Вона одягає людину в білосніжні ризи,

готує її до вічного спочинку, щоб пізніше народитися

до вічного життя у Небі.

Тепер ви бачите, який досконалий світ і чудовий,

який він подібний до вас. Любіть його, піклуйтеся

і моліться за нього. Кайтеся, відженіть геть усісумніви, смути та болі. Подумайте, що своєю усмішкою та радістю до життя, ви зможете вилікувати

Моє тіло від усіх ран і одночасно перемогти демонів. Ви можете це...

 Нехай вогонь Моєї любові очистить вас від гріха.

Нехай Моє до хреста прибите тіло, та увінчане

терням Серце, буде вашим супутником у житті.