Ісус молився… Естер, моя люба подруго, чувай разом зі Мною, щоб не впасти в
спокусу. Час Господнього Попередження близько, а ви спите. Ваші тіла стали пристановищем демонів. Домівки наповнені мерзотою спустошення, котра пожирає все
світле, святе, тихе.
Ви забули ім’я свого Бога. Більше не молитесь, не взиваєте до Нього. Ваші
уста мовчать, очі заплющені, руки опущені.
Вам підмінили поняття діти темряви і ви з радістю слухаєте їхнього
голосу. Мої любі, піст – це завжди відмова від їжі. Запам’ятайте не буває
пісних продуктів, страв. Немає значення чим і в який спосіб ви наситите свої
тіла. Чи хлібом, чи м’ясом, чи овочами. Це залишиться вашим способом
харчування, котрий немає ніякого відношення до посту і тим більше посту
духовного.
Істинне поняття посту занедбане, збезчещене і
сховане від ваших душ, так само, як святість і народження від Святого Духа. Адже
це все складові одного цілого. Саме тому ваші «церковні пости» не дають вашим
душам, тілам абсолютно нічого.
Ви
стоїте на місці, обростаючи новими немочами, гріхами звинувачуючи у всіх своїх
бідах Бога. Але діти, що не слухаються порад своїх батьків приречені на невдачі.
Моя люба люблю, так сильно люблю
тебе, так сильно люблю їх усіх.
Так прагну з’єднатися з вами в
Царстві Неба. Чуваю і плачу над вашими душами.
Щоденно приходжу в цей світ, щоб
збудити вас від сну духовного. Щоденно шепочу, що люблю,що поруч. Я зігріваю крижані
престоли ваших душ полум’ям любові свого непорочного серця, полум’ям Святого
Духа, котрий давно забутий і занедбаний вами.
Я піднімаю вас після кожного
падіння, зцілюю, обмиваю ваші душі від прокази гріха. Шепочу,
«Прокинься душе, підіймись з
колін.
Поглянь цей світ чекає на тебе,
чекає твоєї усмішки, любові.
Чекає твоїх обіймів, руки помочі,
чекає твоїх діл милосердя.
Чекає на твої молитви і
звеличення Імені Господнього. Чекає в тиші згасаючого сонця. Коли природа
славить Його в сіянні зір, шелесті трав, пісні вод»
Я хочу, щоб кожен з вас відчував
себе частиною великого творіння. Я хочу, щоб з живої душі ви стали духом
животворним. Я хочу щоб ви перемогли тління наслідуючи Мене. Вписуючи
перемогу над пеклом, в битві
добра зі злом.Вибираючи вічне, а
не дочасне.
Вписуючи свої імена в книгу
вічності. Обираючи служіння
Господеві вірою і правдою.
Спопеливши в собі першого Адама.
Ісус молився… Моя люба сьогодні Я хочу
розповісти тобі і всім хто носить животворного духа про святість. Адже тільки
чисті і покірні серцем успадкують Царство Небесне. Кожна душа приходить в цей
прекрасний світ безгрішною, незайманою, святою. Не слухайте голосу лукавого, що
нашіптує про вашу гріховність, порочність.
Голосу, котрий розповідає, що кожна
душа заплямлена гріхом прародичів (первородним гріхом), унеможливлюючи її
святість.
Моя люба, люблю так
сильно люблю тебе, так сильно люблю усіх хто взиває моє Ім’я. Як мало
залишилось тих в душі, котрих палає світло Моєї любові. Як мало залишилось тих
хто говорить « НІ гріхові». Кожен, хто хоче служити Господу, не загубиться в
земній пустелі релігій, вірувань, обрядів, звичаїв. Для Бога не важливе: ваше
походження, ваша релігія, професія. Статки чи їх повна відсутність. Для Нього
важливо ваше єство. Ваша суть. Ваша душа.
Як мало залишилось тих, котрі
працюють в тандемі з своїм духом. Котрі пам’ятають і не переступають закон
Божий. Як мало залишилось тих, хто знають Ім’я свого Бога. Тих хто вміє служити
і молитися. Тих хто шукає істину і є поборником правди.
Ви називаєте себе
християнами, але в вашому тілі навіть мізинець не належить Мені. Ви цілковито
віддані духу « екуменізму », котрий повільно не поспішаючи слизнем заповзає на
трон Вселенського духа. Він знає, що все людство, котре населяє світ Божий
належить йому.
Щоденно плачу за
Моїми покірними вівцями, за душами, котрі прийшли в цей світ для слави і величі
Господньої. А не для смерті вічної. Ви
живете в час битви добра і злаВ час, коли вибір повинна зробити кожна душа, кожне
створіння, що наповняє землю. Не можливо залишатися обабіч. Якщо ти не зі Мною.
Якщо ти цілковито не належиш Мені, ти, проти Мене. Ви приходите в цей світ, щоб
збирати Моє стадо в Ім’я Господа. Творити добро, не грішити – це можливо.
Освітлювати морок душ. Щоб збудити їх від сну гріховного, щоб освітити їх шлях.
Щоб підняти з колін гріха. Щоб звільнити з рабства Вельзевула. І дарувати їм
ім’я дітей Бога.