Естер, скільки людей сьогодні вірить в непогрішність
істин, котрі їм нав’язують лжепастирі. Вони вірять, що відпущення гріхів, дари
Святого Духа, спасіння – можна придбати за стінами їхніх рукотворних храмів.
Що
ці послуги, можуть надати їм отці сьогоднішньої церкви, світичі котрих порожні.
Котрі свою нагороду отримують вже тут на Землі. Служачи мерзоті з безодні
пекла, проповідуючи норму гріхопадіння, крадучи у вас надію на воскресіння у
вічності в день останній. Світичі без вогню – це електричні, або штучні
імітатори полум’я свічки. Це те, що намагається зробити сьогоднішнє духовенство,
підмінити істину. Видати скупе світло місяця за яскраве проміння сонця.
Показ дописів із міткою Молитва. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Молитва. Показати всі дописи
12 травня 2019 р.
Світло Любові (частина І)
Ісус молився… Моя люба, сьогодні
Я розповім тобі про молитву серця,
що народжується у тиші надвечір’я
у ваших серцях. Молитву, котру промовляю до вас усіх. Молитву любові, прощення,
надії.
Ісус поглянув на мене і сказав –
Естер, люблю так сильно люблю тебе – . Самуїле, Марто, Єлизавето, Рут, Клавдіє,
Симон, Симона, Мері, Пітер, Анна, Роза, Ніколь, Саймон…, люблю так сильно люблю
вас усіх.
Так прагну обійняти ваші душі в
світі Неба. Щоденно століття за століттям, з року в рік, Я шепочу слова любові,
слова свободи, миру, добра. Я шепочу ім’я кожного, хто читає ці рядки.
Заплющіть очі, вслухайтесь в
биття свого серця і відчуйте голос сплетений небесними струнами Моєї душі –
Люблю, так сильно люблю тебе. –
Естер, молитва серця повинна розпочинатись із
слів любові. Слів любові до Бога Отця. Слова любові – це безтілесна форма
перемоги добра над злом. Перемоги світла над темрявою. Я прийшов в цей світ з
любові до Бога, з любові до вас усіх. Я прийшов, щоб віддати себе цілковито для
вашого спасіння. Я прийшов, щоб показати вам шлях істинного служіння, шлях
святості. Я приходжу до вас і сьогодні…
Молитва – це завжди діалог. Ніколи не сумнівайтесь в Моїй любові і тим
більше в любові Бога Отця. Не слухайте тих, хто розповідають про духовні
просвітлення, вибраність, унікальність тих, хто чує голос Господа. Слова любові
можуть почути всі, хто з вірою взивають Моє ім’я. Я люблю і чуваю над кожним з
вас незалежно від вашого бажання, вашої раси, релігії, гріховної прокази. Я
завжди поруч на відстані серця. Мої рани ради вашого спасіння, ради вашого
життя.
10 червня 2016 р.
Молитва серця
Ісус молився.
Молитва, неоціненний дарунок
Неба.
Як часто ви перетворюєте молитву на театр одного актора. Те, що повинно
прославляти Бога перетворюється на слова хули, котрі так легко зринають з ваших
уст. Мої любі, молитва повинна заноситись до Отця Небесного в таїні, коли
навколо тільки ви і Він, під покровом ночі, кладучи на жертовник свій сон,
втому. Молитву прослави можна заносити гуртом, молитву за когось чи щось тільки
на самоті. Найдорожча молитва та, яка ллється з вашого серця, коли ваші серця з
Господнім б’ються в унісон.
Богу не потрібні молитви, які ви читаєте, або
знаєте на пам'ять промовляючи автоматично. В молитві повинна бути душа, вся ваша
суть. Те, що відрізняє овець від козлів, світло від темряви – це те що виходить
з ваших уст. Молитва – це завжди діалог. ЇЇ не буває за мало чи багато, тому що
вона дитина вічності. Як сумно дивитися на тих, хто молиться в храмах заносячи
свої серця на престол демонам прославляючи людей, поклоняючись служителям і
бовванам сьогодення, прикриваючись ім’ям Живого Бога, для того щоб породжувати
беззаконня. Збиратися в Моє ім’я можна тільки для ламання опрісноків, ви ж збираєтесь
натовпом, ламаючи не Моє тіло а огиду мерзенну, благословляючи, прославляючи
її, напуваючи дітей, щоб серця їхні приспати блудом, спонукаючи їх до служіння
демонам, служіння гріху.
29 липня 2015 р.
День сьомий
Ісус молився.
Моя люба люблю так сильно люблю тебе, так сильно люблю
вас усіх. Коли б ви знали, скільки чуваю над вашими душами, скільки сумую над
вашими упадками, що віддаляють вас від вічної радості, від істини котру ніхто
не бажає бачити і чути.
Тому що цей світ, це людство – не знають,
що це таке. Вони народжуються від гріха,
щоб жити для гріха. Обманюючись все життя фальшивими
Богами, віруваннями, вченнями, істинами. Забуваючи за правду, котра ховається в
їхніх серцях. За мир, котрий такий далекий і забутий кожним мешканцем цієї
такої любої Мені планети.
25 березня 1998 р.
Де бачено, щоб мати синові давала замість хліба камінь?
25
березня 1998 р.
Побачила, що опинилась в пустелі.
Неподалік побачила велике Розп’яття Ісуса, тільки
рани ще більші, ще болючіші.
– Я радий, що ти знову відвідала Мій
хрест. Я такий радий, що ви не забуваєте про Мене. О,
які
солодкі ваші слова любові. Тільки
вони є для
Мене краплиною радості та полегшення. –
Я відчула сильний холод. Коли уважніше
придивилась навколо себе, побачила, що це снігова
пустеля. З неба почав падати сніг. Все тіло
ламав і пронизував холодний вітер.
– Чи бачиш дитино, яка холодна
Земля до Моїх страждань? Нещодавно Моє тіло тріскало і
палилось від пекучого сонця. Сьогодні воно
тріскає та
вкривається ранами від страшного холоду. Як часто
захоплені буденними справами, забуваєте про
молитви. Як часто заради пустих балачок чи телебачення, забуваєте про
Мене. А Я так люблю вас…–
На тілі Ісуса біля
величезної рани серця утворилась величезна тріщина, з
якої
почала виступати кров. Тіло Ісуса
тремтіло, голова
схилилась на бік. Рана, яка щойно утворилася, замерзла. Серце ледь билося.
Терновий вінець виглядав мов скляний. Він
перетворився на кусок льоду, який немилосердно ранив голову Ісуса. Із
посинілих від
холоду тремтячих уст почула тихі слова: “Отче,
відпусти
їм, бо
не знають, що чинять.”
Почула голос Марії: «Бачиш
до чого приводять сумніви, зневіра, мала віра, роздратування
та байдужість до всього, особливо до молитви, крижаний холод ваших душ. Інколи
Мені здається, що
у вас в грудях не може бути такого теплого та гарячого серця. Мені здається, що
там кусок льоду, який нічого не відчуває. Де
бачено, щоб мати синові давала замість хліба камінь? Де
бачено, щоб брат сестрі давав замість води склянку піску?
Але Ісусові, ви
не бажаєте дати нічого, окрім
смерті, холодної та
голодної.»
Я відчула, що віддаляюсь
від Ісуса.
Коли востаннє глянула на Нього, побачила, що на Його тілі немає
живого місця. Він уже не був схожий на людину, а на величезне вимучене муками
терпіння.
Вражали очі, які світилися любов’ю і наснагою до життя. Здавалося, що
серед цього кривавого місива, тільки вони залишилися живими.
22 березня 1998 р.
Каймося і кидаймо все, бо Сонце нашого життя заходить!
22
березня 1998 р.
Величезна скеля. На самому її
вершечку стояло велике Розп’яття. За якусь мить опинилась біля Нього.
Побачила, що навколо хреста порозкидані тернові вінки, які
пускали паростки, з них виростали велетенські кущі
тернини. Вони так обплели місце біля
хреста, що туди не можливо було пробратися, щоб не покалічитись.
Колючки досягали 10 сантиметрів і були
гостріші за
будь-яку голку.
Почула голос Ісуса:
«Терня – це ваші гріхи повсякденні, над якими ви не застановляєтесь і не
робити ніякої справи. Чи бачиш, як сильно воно обплітає Мій
хрест. З кожним новим гріхом воно підсувається
до Мене.» Побачила, як гілки терня тягнуться до хреста
своїми
величезними колючками.
– Сестро, це не є
минуле, це все відбувається в теперішній
годині. Не
можу бажати смерті, бо мушу знову терпіти за вас. Але
повір Мені, смерть
була б найсолодшою втіхою та спокоєм. Мої уста
відчувають
страшну спрагу, а язик і ціла істота страшний голод, від якого все тіло
корчиться і тремтить.
Поглянь, яку Голгофу приготували Мені ви
сьогодні. Вершина найвищої, найсухішої, найгарячішої скелі. Такої скелі не
буває в
природі. Така скеля буває тільки
через гріхи та невірності. Від такої
страшної посухи рани висихають, а на їхньому
місці
утворюються ще глибші, ще болючіші.
Жаром та немилосердним промінням цього сонця – є ваші гріхи
нечистоти, лихі пожадання тіла. Язик, з якого безперестанку
ллється
бруд. Погані книжки, газети, розпусні фільми, в
яких потопає все людство.
Так, Я є сонцем для світу, але
сонце Мого і вашого життя зайде надовго. А натомість світитиме
лже сонце, проміння якого будуть яскраві, але холодніші за
проміння місяця.
Сонце душ світитиме яскраво, але це тільки на перший
погляд, бо душі перебуватимуть у смертельній пітьмі. Вони
шукатимуть того сонечка, але не знайдуть. Вони відчують
страшну спрагу та голод, але джерело вічного життя
надовго висохне, вони самі Його знищать. Вони шукатимуть
хліба, але
Хліба вічного
життя уже не буде, бо загине під палючим сонцем усе колосся
життя та миру.
–
Ісус застогнав.
Коли поглянула на Нього побачила, що терня вп’ялося у пробиті ноги і звідти
поповзло вверх до колін, роздираючи та шматуючи шкіру. Шкіра висіла
клаптями роздерта до самих кісток, а терня повзло вгору. Ісус
вдруге застогнав. Побачила, що з іншого боку по хресному дереву
терня піднялось до лівої руки,
яку почало теж шматувати. Все терня від ніг і лівої руки
прямує до
Серця, щоб вбити Його.
– Ось це все терня – це ваша брехня, обмови, плітки, гордість, лінивство.
Найбільші
колючки – сварливість, непокора, прокльони, пияцтво, наркотики, розпуста, самовпевненість, зарозумілість, надмірна
веселість та
безглуздість слів, пропущена, холодна та занедбана молитва. Зневажання Євхаристії. Відмова
від Мого
хреста, порушення посту танцями та іншими веселими забавами.
Ненависть, злоба, гнів породжують нові гріхи, які
перетворюються на безконечні стебла муки.
Молись до Мене дитино, забирай
це терня, ламай та дери його. –
Коли відмовила
молитву, побачила, як здійнявся вогненний смерч. Це було
дуже страшне видовище. Впала хрестом, почала знову молитися. З цього смерчу
утворився величезний, до трьох метрів вогненний меч, який почав
рубати, палити та нищити терня. Цим мечем була правиця Святого Духа, яку
закликала в молитві.
Ісус покликав
мене. На мої руки впав другий цвях, який перетворився на платок, змочений
водою. Вперше за все своє життя я доторкнулась до
обличчя Господа, витираючи кривавий піт та страшну
сухість
потрісканого
та зболеного муками лиця. Ісус жадібно
припав потрісканими губами до цього шматочка полотна. Він
потребував від мене ласки та турботи, але не могла йому дати навіть
найменшого, бо немала нічого.
Дуже скоро прийдуть часи, коли і ми бажатимемо
найелементарнішого – це води, але не знайдемо. Наші сухі потріскані від ран
губи, благатимуть в Отця прощення, але чи знайдуть його? Коли маємо так
багато їжі, води, коли можемо обробляти свої рани
пахучими мазями, то чому не можемо присвятити своє життя
Богу? Чому не можемо через наші молитви перетворюватись на
краплинку води і хліба для Господа? – Бо не хочемо. Бо немає часу,
бажання. Каймося і кидаймо все, бо Сонце нашого життя заходить!
11 березня 1998 р.
Кайся, бо тільки з миром та лагідністю прийду до тебе
11
березня 1998 р.
Величезне Розп’яття. Ісус
був настільки скатований, що не мав сили говорити. Хрест був чорний.
Цвяхи великі, майже на всю долоню Ісуса. Відчула
голос. Він говорив дуже повільно: «Чого Я чую від тебе
так мало слів любові? Я дуже хочу чути, що всі Мої брати
і сестри
люблять Мене. Інколи два слова, але щирих, можуть врятувати Мені
життя. Підійди до мене.»
Коли підійшла, Ісус
зняв з хреста праву руку і я побачила страшну рану, якої в
природі не існує. Заглянувши всередину рани злякалася: у цьому кривавому місиві
бачила по черзі наші гріхи. Після цього гріхи наших родин і зовсім чужі гріхи.
Чим важчі були гріхи тим більше
текла кров з рани. Не минула й хвилина, а біля моїх ніг було
вже багато крові. Ісус не звинувачував, а лагідно дивився.
Його уста прошепотіли: “Допоможи Мені, полікуй Мої рани.”
– Тільки з
ревною молитвою, великою любов’ю та покорою зможеш осягнути Небо. Коли будеш
доброю дитиною на Землі, отримаєш вічну
нагороду в Небі. Рана правої руки пов’язана з любов’ю і
добрими ділами… Коли ображаєте ближнього, поводитесь пихато
та самовпевнено раните Мою праву руку. Якщо робите багато милосердя, прощаєте
ворогам та кривдникам, багато молитесь – позбавите Мене однієї
великої рани. –
Ісус простягнув мені
великого цвяха він був золотий і залитий кров’ю. Цвях був такий
важкий, що ледве втримала його.
“Кайся,
бо тільки з
миром та лагідністю прийду до тебе.”
5 березня 1998 р.
Чи бачиш Мої терпіння?
5
березня 1998 р.
Побачила величезних розмірів
Розп’яття. Відчула гучний стукіт серця, який лунав наче
пересторога. На голові Ісуса був золотий терновий вінець, колючки
якого вп’ялися глибоко в голову. Тіло Його вкрите великими ранами та
рубцями. Найстрашнішою була рана біля серця.
Ісус сказав: «Чи
бачиш Мої терпіння дитино? Оці рани, що зараз на Моєму тілі, завдають
Мені ваші невірності та гріхи. А
також зіпсоване людство, котре забуло, що багато років тому,
Я своєю
смертю відкупив їхнє вічне
життя та спасіння.
Чи бачиш цей терновий вінець із
золота? Він є набагато важчим та болючішим від
терня. Його приносять Мені люди, котрі
закохані у цей матеріальний світ.
Люди, яких шанують за їх віру і любов до Бога про людське око. Душі таких
людей гнилі та пусті. Вони ходять до церкви, бо так
заведено. Роблять багато благодійних справ про котрі
хваляться, багато постять, ведуть себе самовпевнено, бо вважають себе ревними
та справжніми християнами. Нехай кожен з вас подумає та
згадає, чи
немає у Моїм вінку
його колючки.
Черстві молитви, пиха,
осуд, злоба є найважчими гріхами. Читайте Біблію, бо
наближаються часи, коли її відбиратимуть,
рватимуть, палитимуть. І Я хочу, щоб в ті часи, ви були гідними
вибраними учнями.
Запам’ятай дитино, що найкращі пахощі, найкращий
лікар та
помічник у
всьому є молитва. Нехай образ увінчаної
терням голови Господа, завжди буде в твоєму серці і
серцях твоїх рідних.»
Підписатися на:
Дописи (Atom)