Вам підмінили поняття діти темряви і ви з радістю слухаєте їхнього
голосу. Мої любі, піст – це завжди відмова від їжі. Запам’ятайте не буває
пісних продуктів, страв. Немає значення чим і в який спосіб ви наситите свої
тіла. Чи хлібом, чи м’ясом, чи овочами. Це залишиться вашим способом
харчування, котрий немає ніякого відношення до посту і тим більше посту
духовного.
Істинне поняття посту занедбане, збезчещене і
сховане від ваших душ, так само, як святість і народження від Святого Духа. Адже
це все складові одного цілого. Саме тому ваші «церковні пости» не дають вашим
душам, тілам абсолютно нічого.
Ви
стоїте на місці, обростаючи новими немочами, гріхами звинувачуючи у всіх своїх
бідах Бога. Але діти, що не слухаються порад своїх батьків приречені на невдачі.
Моя люба люблю, так сильно люблю
тебе, так сильно люблю їх усіх.
Так прагну з’єднатися з вами в
Царстві Неба. Чуваю і плачу над вашими душами.
Щоденно приходжу в цей світ, щоб
збудити вас від сну духовного. Щоденно шепочу, що люблю,що поруч. Я зігріваю крижані
престоли ваших душ полум’ям любові свого непорочного серця, полум’ям Святого
Духа, котрий давно забутий і занедбаний вами.
Я піднімаю вас після кожного
падіння, зцілюю, обмиваю ваші душі від прокази гріха. Шепочу,
«Прокинься душе, підіймись з
колін.
Поглянь цей світ чекає на тебе,
чекає твоєї усмішки, любові.
Чекає твоїх обіймів, руки помочі,
чекає твоїх діл милосердя.
Чекає на твої молитви і
звеличення Імені Господнього. Чекає в тиші згасаючого сонця. Коли природа
славить Його в сіянні зір, шелесті трав, пісні вод»
Я хочу, щоб кожен з вас відчував
себе частиною великого творіння. Я хочу, щоб з живої душі ви стали духом
животворним. Я хочу щоб ви перемогли тління наслідуючи Мене. Вписуючи
перемогу над пеклом, в битві
добра зі злом.Вибираючи вічне, а
не дочасне.
Вписуючи свої імена в книгу
вічності. Обираючи служіння
Господеві вірою і правдою.
Спопеливши в собі першого Адама.
Як часто ви перетворюєте молитву на театр одного актора. Те, що повинно
прославляти Бога перетворюється на слова хули, котрі так легко зринають з ваших
уст. Мої любі, молитва повинна заноситись до Отця Небесного в таїні, коли
навколо тільки ви і Він, під покровом ночі, кладучи на жертовник свій сон,
втому. Молитву прослави можна заносити гуртом, молитву за когось чи щось тільки
на самоті. Найдорожча молитва та, яка ллється з вашого серця, коли ваші серця з
Господнім б’ються в унісон.
Богу не потрібні молитви, які ви читаєте, або
знаєте на пам'ять промовляючи автоматично. В молитві повинна бути душа, вся ваша
суть. Те, що відрізняє овець від козлів, світло від темряви – це те що виходить
з ваших уст. Молитва – це завжди діалог. ЇЇ не буває за мало чи багато, тому що
вона дитина вічності. Як сумно дивитися на тих, хто молиться в храмах заносячи
свої серця на престол демонам прославляючи людей, поклоняючись служителям і
бовванам сьогодення, прикриваючись ім’ям Живого Бога, для того щоб породжувати
беззаконня. Збиратися в Моє ім’я можна тільки для ламання опрісноків, ви ж збираєтесь
натовпом, ламаючи не Моє тіло а огиду мерзенну, благословляючи, прославляючи
її, напуваючи дітей, щоб серця їхні приспати блудом, спонукаючи їх до служіння
демонам, служіння гріху.
Ось і прийшов час, коли Я можу спокійно спостерігати за
тими, хто залишився виконувати працю на Божій ниві. Тому що залишились ті, в
серці котрих немає страху, немає печалі, а палає вогонь вічності. Кожен в кого
горить такий вогонь – ведений Духом Святим. Моя люба, що означає бути веденим
Духом Святим: це коли все твоє єство палає Любов’ю, миром і добром до Бога
Отця, до цілого світу.
Коли ти готова служити немічним, відкинутим, заблуканим,
хворим. Коли ти в кожному хто носить животворного духа бачиш Бога, Його славу і
велич.
Мої любі ніколи не зупиняйтесь, прискорюйтесь, разом з
часом в якому проживаєте. Готуйте свої тіла до витривалості, умертвлюйте їх
постом, молитвою. Зростайте у святості. Це вам так не обхідно для подальшої
праці. Забудьте слово не можу!
Естер сьогодні Я хочу розповісти тобі про храм Духа
Святого, котрий зводиться в ваших серцях. Все ваше життя ви відвідували
рукотворні храми з надією на життя вічне у Небі. Кожен з вас по-своєму уявляє
вічність. Ви називаєте її Раєм.
Рай – місце неземної насолоди, краси, радості, достатку.
Котрий ви розділяєте з самим Господом. Так вам пояснювали батьки, священики.
Поняття Раю принижує значущість вашого земного життя. Воно вказує на його
мізерність, висміює святість. З дитинства вас навчають, що ви ніщо, тіло прах,
ви, раби.
Але є ті хто називає себе слугами Бога. Вони обіцяють
вірним рабам місце в Едемі.
Життя на Землі при підноситься,як вигнання людства за
гріх переступу прародичів. Земля являється місцем покарання. Де можна чинити
безлад, беззаконня, нищити природу, отруюючи все довкола. Жадобою наживи,
вбивати грабувати, адже в місцях покарання саме така поведінка являється
нормою.
Моя люба життя на Землі – це безцінний дарунок Господа!
Земля і є Едемом – раєм, ви, людьми, котрі продовжують зривати заборонені плоди
з дерева пізнання добра і зла. Прислухаючись до голосу і нашіптувань
лукавого.
Сьогодні ми поговоримо про тих, кого можна
назвати «Голосом вопіющого в пустелі». Людей, життя котрих подібне до життя
Іоана Хрестителя. Це люди через яких промовляє Господь, але слова їх
залишаються не почутими, тому що людство глухе, сліпе, спрагле,заблудле в
пустелі гріха.
Голос Іоана був холодним вітерцем, ковтком
свіжої води, яких так бракувало в той час.
Моя люба Естер, дозволь тобі розповісти про храм Світла.
Бачиш жертовник – він запалюється, коли на Землі запалюються душі, котрі
повинні виконати особливі місії.
Душа горить, коли отримує Мого утішителя Духа Істини, і
палає освітлюючи шлях багатьом немічним, хворим, сліпим, кульгавим. Всім хто ще
не втратив Зорю своєї душі. Цей світ перебуває в темряві тому що ворог краде
зорі-душі. Міняючи їх на дочасні та про минаючи блага, просячи взамін не
служіння силам темряви, а поклоніння їхньому цареві, через порушення віковічних
законів.
– Мої любі
будьте гідними проводирями сліпих. Будьте
лагідними і покірними,
бо таким належить Царство Небесне. Бо коли пам’ятатимете про братів
ваших найменших, Я ніколи не забуду про вас. Я завжди буду поруч. Завжди пригорну, витру
сльозу, залікую рани і допоможу встати, щоб йти до вічної
радостіі заслуженого відпочинку. Якби ти знала, як
горить Моє серце любов’ю до вас усіх. Мир усім.–
8
червня 2004 р.
Ісус: «Сестро запам’ятай,
гаряче серце зможе розтопити будь-яку кригу і стіну
мороку, що заполонила багатьох. Люби, чини милосердя, рятуй бідних
грішників від
прокази гріховноїі Я ніколи не покину тебе. Не забувай про Святого Духа, котрий ніколи
не допустить, щоб вогонь, який Я колись запалив – погас. Проси Його про гарячи
молитви і відвагу. Проси Його про зцілення від пут
гріха, які
намагаються огортати твою душу і зробити глухою і
черствою до Моїх слів. Я люблю тебе. Я люблю твоїх рідних.
Я завжди поруч. Говоріть до Мене, багато говоріть.
Я навчив тебе без нарікань
переносити лихі години, хвороби. Закрив в твоєму
серці двері, які
звуться заздрість. Учив тебе любити тих, яких є
Царство Небесне – дітей. Учив співчувати і усміхатись
тоді, коли
серце розриває біль. Навчив слухати. Але одного ще не навчив – віддавати
Богові все, що
належить Йому з легкістю серця, без нарікань і сліз.
Говори зі мною, Я так
близько, майже поруч. Не впадай у спокуси, тому що Я люблю тебе. Не бійся
втрачати, бо тільки так можна віднайти істинний
скарб Неба. Мир усім».
Ісус молився, –
Моя люба, падай на коліна і чувай разом зі Мною, щоб не впасти в спокуси.
Полова знову сіється. Кожен день Я чуваю над вашими душами. Кожен день Я прошу
в Отця Небесного за ваші невірностіі прогрішення. Кожного дня Я виливаю на вас невичерпні струї ласки
і любові. Моє серце
так сильно прагне поневолити ваші серця.
Минуло багато століть, але
воно голодне і спрагле. Воно ще й досі намагається
привернути до себе тих, хто кожен день розпинає Його.
Приходить час молитви. Приходить час, коли ваші душі
кричатимуть до Господа і будуть вислухані. Час спокою і миру.
В цей час кожен з вас повинен
виплекати хороші плоди своїх добрих діл і
милосердя. Кожен з вас нагадує дику яблуньку, яку Я щороку
намагаюсь прищепити любов’ю. Яблуньку, в затінку
якої Я так
люблю відпочивати. Яблуньку, плоди якої ще
далекі від
досконалості.
Моя люба сестро і всі
маленькі душі, Я так сильно люблю вас усіх.
Щоденно ви бичуєте Мене на земному жертовнику пристрастей, сумнівів та
зневаг. Щоденно, коли Я стукаю спраглим до вашого серця, щоб знайти затишне
пристановище, спокій і мир, де б Я міг залікувати
Свої
щоденні рани. Ви, ті котрі
називаєтесь “покликаними”
– проганяєте Мене. Адже щодня Я чекаю біля
вашого ліжка, коли покличете, коли згадаєте про
Мене. Та вам завжди ніколи, ви завжди втомлені. Ви не хочете
навіть
порозмовляти зі Мною. Я довготерпеливий і
багатомилостивий Господь. Я кожного дня приходитиму до вашої душіі
чекатиму, коли вона покличе Мене. Чекатиму її ніжного
голосу і обіймів.
Любіть
ворогів своїх, щоденно
чувайте над ними, бо прийшов час, коли за кожне найменше милосердя, Господь
винагороджуватиме в десятеро. Мир усім.– Наступне⟹
Біля
престолу молився Ісус, голова Його покрита білим
покривалом з-під якого било сліпуче світло.
– Улюблена, чому так довго не приходиладо Мене. Я так чекаю на тебе і твою
родину щодня, так чекаю ваших жертв, милосердя, мовчазливості, молитви,
посту і любові. Так чекаю вашого дружнього плеча у несенні
хреста. Історія повторюється. Ось, яке сторіччя підряд, Я
двигаю хрест жертвенної любові до людства, двигаю на Голгофу різних віків, щоб
віддати
Своє життя
за тих, кого так палко і вірно люблю. За тих, які щоденно
кричать: “Геть Його на хрест!”.
Улюблені, не тіло
тепер розпинаєте, а любляче і гаряче серце Господа. Серце, яке
ще й досі вірить і надіється розтопити такі холодніі далекі серця
грішників.
Серце, яке чекає тих слів любовіі
каяття. Серце, яке щоденно розпинається і шматується різними
віруваннями,
ненавистю, гріхами цілого світу.
Маленький воїне, де
твоє стадо,
чому воно розбіглося, чому воно сумує? Де ваш
пастир? На що ви його проміняли, чи не на срібняки
ціною
яких було оцінено життя Богочоловіка? Нетерпеливіі горді, пихатіі
самовпевнені, берете на себе роль суддів.
Берете на себе владу судити те, що дав вам Господь як нагороду за нелегке
життя. Пам’ятайте, що зробили ви одному з братів Моїх
менших, це Мені ви зробили. Вимагаєте в Бога негайного виконання
ваших забаганок, забуваючи ваше місце. Чому так легко падаєте у
спокуси? Чому так легко відмовляєтесь від
Мене? Адже Я ніколи не сумнівався в вас, я люблю і
завжди чекаю на вас.
Як ти думаєш, чому
у вас куди не глянь, одні борги і неприємності? Тому,
що ви заборгували Боговіі вина цьому ваша гордість і
нетерпеливість. Огляньтесь назад і подумайте, чи
змінилось
ваше життя. Чи не чуєш, що дзвони твого серця б’ють на сполох, б’ють, щоб розбудити
тебе і твою
родину зі сну духовного.
Я казав вам чувати, щоб не
впасти в спокусу, а ви заснули. Прокиньтеся бо інакше
велика кара спаде на вас усіх. Пустка, духовний голод, остиглість
серця, залежність від “бога-золота”
– грошей уже є, а далі піде
боротьба за ваші душі.– Наступне
Марія: «Моя
люба донечко, минуло чимало часу з дня нашої
останньої зустрічі. Я так сильно люблю вас усіх. Моє
материнське серце завжди з вами. Я так багато молюся за вас до Небесного Отця.
Я хочу, щоб ви відчували любов, опіку і підтримку
Неба. В цей для всіх такий нелегкий час: неспокою, війн, гріха. Я
прошу в Отця Небесного для вас духа терпеливостіі
покори.
Адже зараз кожному із вас
так бракує терпеливості. Ви молитесь, вважаєте
себе побожними і вимагаєте в Бога негайного виконання
ваших побажань, не задумуючись, чи те, що ви просите є дійсно
потрібним і
корисним для вас? Чи зробить ваше життя щасливішим? А
може навпаки – принесе море сліз, печаліі горя.
Я знаю, що рано чи пізно
приходить час, коли серце наповняє великий біль і
розпука, а душу – глибока пустка, яка роз’їдає все єство з
середини і тоді немає сліз, немає думок, бажань, немає нічого.
Залишаються тільки нарікання і злість на
себе, оточуючих, а значить і на Бога.
Любі, хіба не
знаєте, що
в час таких випробувань ви знаходитесь в обіймах
Мого Сина. Саме тоді Він чекає тих слів любовіі
жертви, в час найбільшої нужди. Його руки завжди простягнуті вам
на зустріч. Необхідно зробити лише один крок, щоб
опинитися в Його обіймах.
Господня любов подібна на
гладь великого озера, на котрому розцвітають водяні лілеї – ваші душі. Ти
бачила їх, які прекрасні квіти. Сніжно-білий
колір є
символом цноти вашої душі. Вона приходить в цей світ
такою чистою і незайманою, як Ісусова наречена. Широко розкриті
пелюстки – символізують велике, гаряче, завжди відкрите
для Божої любові серце. Приємний і ніжний
запах – це символ покори і терпеливості.
Надзвичайно довгий пагін – символ людського життя, такого довгого для “часу”і
такого короткого для вічності. Він може бути прямим або покрученим, як різні
людські долі. В одних безтурботні– вінших
повні
випробовувань.
Широкі
листки – символ добрих вчинків, думок, по-справжньому повних
рук милосердя. Ці“квіти-душі” створені Богом для любовіі
досить лише на кілька годин позбавити їх води, як
вони починають в’янути, пелюстки закриваються, стебло сохне, приємний
запах зникає. Так само і з вами, досить лише на одну
мить позбавити вас Божої любові, ласки, коли ваші душі
починають тускніти, стають сірими через гріхи, серця
черствими і закритими для Бога.
Рівну
життєву
стежину всипану терням, міняєте на
легку, але покручену стежину пекла. І ви уже не випромінюєте
того світла, цієї чистоти і любові до
Бога. Ви перетворюєтесь на рабів гріха і
спокус. Поступово ви засихаєте неначе та квітка
без води. Ви забуваєте за Бога і Його любов до вас, ви забуваєте за
те озеро Божої любові де народились, колись у вічності.
Забуваєте за тих, хто по-справжньому любить і
завжди чекає на вас – Небесну Родину.
Я так хочу, щоб озеро вашої душі ніколи
не замерзло, ніколи не штормило, а якщо б колись з’явились невеличкі хвилі
випробовування, нехай вони будуть вам тільки підтвердженням
Божої опіки і любові про
ваші душі. Щоб
ви ніколи
не пускали в своє серце вітри пристрастей, похоті, гріха.
Хочу, щоб ви в усьому наслідували
Мого Сина і були схожі на флюгер, який вказує
напрям вітру. Бо немає значення, якої сили цей вітер-спокуса,
він
завжди залишається цілим і неушкодженим. Чим сильніший вітер тим
швидше крутиться. Я хочу, щоб ви вказували шлях багатьом, були світлом
для світу; щоб викручувались від спокус і
завжди залишались непохитними перед підступами злого
і знали
в якому напрямку потрібно іти. Щоб у вічності
осягнути Боже Царство, а на Землі знайти те, що так вдало
заховав Ісус – мир душі. Бо тільки
дух миру може набрати свій попередній
вигляд – прекрасноїі чистої водяної ліліїі
вернутися в океан Божого царства для вічного цвітіння».