Опинилася на березі моря. Навколо панував шторм. Побачила Ісуса, що
наближався скрізь розбурхану стихію. Вітер розвівав Його волосся. Спалахи
блискавиць освітлювали Його умиротворене обличчя. З кожним кроком Господа буря
стихала…
Естер, сьогодні Я розповім тобі про фарисейську закваску.
Закваску, котра навіть найкраще, найдобірніше зерно перетворює на хліби
немочів, на розплідник гріха, зажерливості, злоби. Закваску, що забирає
поміркованість, гідність дітей Бога.
Естер сьогодні Я хочу розповісти тобі про храм Духа
Святого, котрий зводиться в ваших серцях. Все ваше життя ви відвідували
рукотворні храми з надією на життя вічне у Небі. Кожен з вас по-своєму уявляє
вічність. Ви називаєте її Раєм.
Рай – місце неземної насолоди, краси, радості, достатку.
Котрий ви розділяєте з самим Господом. Так вам пояснювали батьки, священики.
Поняття Раю принижує значущість вашого земного життя. Воно вказує на його
мізерність, висміює святість. З дитинства вас навчають, що ви ніщо, тіло прах,
ви, раби.
Але є ті хто називає себе слугами Бога. Вони обіцяють
вірним рабам місце в Едемі.
Життя на Землі при підноситься,як вигнання людства за
гріх переступу прародичів. Земля являється місцем покарання. Де можна чинити
безлад, беззаконня, нищити природу, отруюючи все довкола. Жадобою наживи,
вбивати грабувати, адже в місцях покарання саме така поведінка являється
нормою.
Моя люба життя на Землі – це безцінний дарунок Господа!
Земля і є Едемом – раєм, ви, людьми, котрі продовжують зривати заборонені плоди
з дерева пізнання добра і зла. Прислухаючись до голосу і нашіптувань
лукавого.