Знаю, що любиш, але говори Мені це щодня.

19 вересня 1998 р.

 Ісус: «Як Я сумував за всіма вами. Як Я сумував за тобою. Зараз Я хочу, щоб ти зрозуміла на скільки дорогий Я тобі. Хочу, щоб ти відчувала таку тугу, як Я відчуваю за тобою. Бо тільки тоді ти зрозумієш, що цей світ – це марнота, яка нещадно тягне невинні душі у безодню пекельну. Тільки в такий спосіб, Я зможу приготувати твою істоту до Кари і нашестя демонів. Щоб ти спокійно відмовилась від багатства, теплої домівки, смачної їжі та різних розваг. Коли ти відчуєш, що любиш Мене більше за цей світ, побачиш, що Земля – це марнота. Ще не довго лишилося чекати, Моя прекрасна подруго. Скоро, дуже скоро, ми поєднаємось з тобою. Ще трошки і ти будеш вдома. Не бійся цієї туги, любові, бо вона прекрасніша за будь-яку радість і щастя. Вона буде прекраснішою за світ. Вона буде мечем любові, який відрубає ланцюги земних благ. Вона звільнить твою душу і неначе голубка полетить до сонечка.

 Який страшний світ дитино. Зараз Я бачу тільки згарища та попелища, руїни та смерть, ненависть та безчестя. Бачу демонів у золотих шатах. Які царюють на земних престолах, які уже є в церквах, які уже є між пастирями, голодних демонів, які пожирають душі. Земля перетворилась на бомбу, котра вибухне радіацією та пилом. Війна новітньої земної зброї знищить усе людство, знищить тіло, але не душі. Та за нею прийде ще страшніша війна, яка буде нищити уже не тіло, а душу. Це буде війна добра і зла на чолі з Люцифером.

 Найперше ви повинні вберегти свої душі. Коли збережете їх, рятуватимете інші душі. Бо, яка користь з чудесних богословів чи лікарів, коли їхнє тіло перетвориться на руїну. Я прийду неначе злодій в сонячну погоду і спалю усе зло, яке пануватиме на Землі. Я прийду спраглим – і ви Мені дасте пити. Я прийду голодним – і ви Мене нагодуєте. Я прийду нагим – і ви покриєте Моє тіло. Я прийду зраненим – і ви вилікуєте Мене. Я прийду сумний, а ви потішите Мене.

Сестро, чи любиш Мене сильно-сильно? Знаю, що любиш, але говори Мені це щодня.»

Прийшов час терпінь та випробовувань

3 вересня 1998 р.

Скеля… На вершині цієї скелі величезний хрест. З цього хреста виступало дуже багато цвяхів. Помітила, що на цих цвяхах є багато листівок. Коли зняла одну, побачила, що ця листівка представляла Італію. Було написано, що їм набридли заповіді Отця і що вони застарілі для теперішнього світу. За мить цей листок спопелів у моїх руках. Тоді почала шукати свою країну між цими листівками. Відчула, що хтось зупинив мою руку.

 На все небо з розпростертими руками з’явився Ісус. На Його грудях було золотом гаптоване зображення Св. Духа. Поруч Нього стояла Марія, на грудях у Неї було зображення Її обручника. Над головою Ісуса з’явилося величезне сонце. Над головою Марії з’явилось 12 зірок, а під ногами – серп місяця. Вони віддалялись від мене. А до Них я перейти не могла. Тому що між нами була прірва. Але перш ніж Вони зникли, побачила, що Вони обоє плачуть. Криваві сльози, які падали вниз перетворювались на вогонь, який летів у сторону Землі.

– Чи не оцю картку ти шукала? – Ісус показав мені листівку. – Невже ти думаєш, що твоя країна є кращою за інші. Вона така ж, незважаючи на те, що в ній є так багато покликаних. Як мало пастирів, вірних прислухається до Мого слова. Тобі цікаво, чи твоя країна також віддалась в руки дияволу? Відповідь дуже проста. Скажи Мені, хто слухає Моє слово? А Моє слово таке…

Прийшов час терпінь та випробовувань. Прийшов час темряви та скреготу зубів, вогню та зречення. Маловіри! Скільки ще раз благати вас про підготовку до Перестороги. О, які бідні, хворі та знівечені ваші душі. Хоч на мить забудьте про непотріб. Хоч на мить забудьте про цей тілесний порох. Діти, у вас душі гинуть, вони спраглі, голодні та зранені.

Приходить час, коли Господь вийде, щоб зібрати усі таланти. Що ж ви покажете Йому? Свою знівечену душу. О, бідні і нерозумні створіння, як можете постити і кричати про свою любов до Мене, коли ненавидите брата свого? Коли так любите, чому катуєте Мене своїми гріхами? Те, що зробили одному з братів Моїх найменших, те Мені ви зробили.

 Багато кажуть: “Я шукаю Бога.” Бідні, як шукаєте Його? Шукаючи Бога не можна сказати, я знайшов Його. Бо коли людина стає на шлях досконалості, святості, вона починає бачити в собі багато недоліків. І чим досконалішою стає, тим бруднішою себе бачить. Така людина боїться Бога. Тільки тоді, вона може забути за земний світ, бо її буде цікавити власна недосконалість та Бог.

 Немає хвилини, секунди, коли Я не думаю про тебе і все людство. Мене болить серце, коли бачу вашу почленованість. Диявол вліз і поміж вас. Тільки через Євхаристію зможете знову поєднатись. –