Пам’ятай, все марнота, крім одного: любити Бога

3 жовтня 1998 р.

 Ісус… Вітер розвівав Його одяг. Погляд спрямований кудись далеко. Обличчя світилося радістю, але очі сумні.

 – Чому покидаєш Мене сестро? Чому не хочеш зрозуміти, що коли ваше серце рветься з болю, то Моє шматується ще дужче? Отче, як люблю цих людей і цю Землю. Як мрію ще трохи побути з ними. Але Отче, нехай Твоя буде воля, а не Моя.»

 Почула голос: «Нехай буде знищений всякий гріх! Нехай буде знищене все те, що є джерелом гріха! Нехай буде знищений цей світ, бо провина його вельми велика! І спопелиться вся Земля і каменя на камені не буде. Хто мудрий нехай кається. А хто має черстве серце, нехай багато плаче над собою та над своєю родиною. Бо мати через свою надмірну любов погубить дітей. Діти через свій страх погублять батьків. Будьте пильні і чувайте, бо знак уже на Небі.»

 Побачила, як з зірок складається неначе Розп’яття. Воно то наближалось, то віддалялось від мене. Воно було таке велике, що закривало усе небо. «Скоро Я востаннє обійду Свої володіння. Скоро Я востаннє прийду до ваших сердець. Я прийду, щоб попрощатись і ще раз сказати, як сильно люблю вас усіх. Чому легковажите з Моїх порад? Чому так мало маєте хліба? Хліб – це є золото! Чому він у вас в такому легковажному стані? Поріжте його акуратно на шматочки, складіть шкуринка до шкуриночки. Крихти не викидайте, а зберіть в торбинку.

На землю йде примара, яка пожере весь урожай. Але пам’ятай дитино, коли матимеш крихту хліба в одній руці, а на другу тобі сяде пташечка, то поділись цією крихтою з нею. Бо прийде час, коли тварини чи птахи шукатимуть їжу для вас. Ви не зможете з’явитися в цей цивілізований світ, бо вас легко впіймають і вб’ють, але тварини завжди зможуть вам принести шматок хліба: чи то з вулиці, чи то з неба. Коли маєш склянку води, а поруч тебе гине рослина, то поділись і з нею. Бо все, що є творінням Божим допомагатиме тобі в час вигнання.

 Сестро, чи любиш Мене? Люби Мене ще дужче, бо як мало любові отримую від вас! Пам’ятай, все марнота, крім одного: любити Бога.

 Мої бідні залякані звірятка… Як часто буватиме, що маленький хлопчик чи дівчинка ховатимуться в подертому одязі з кривавими ранами у норах диких тварин. І не матусі перев’яжуть їм рани пахучими мазями, а дикі звірі будуть зализувати зранені ноженята чи рученьки. Скільки бід та горя станеться в цей час. Земля стогнатиме і кричатиме до Бога за невинно пролиту кров. Бо такого знущання та катування не бачив світ за все своє існування. Людей розпинатимуть. Міста перетворюватимуться на конаючі хрести. Та жодна тварина чи птах не зачепить понівечене тіло.

 Навіть немовлята перестануть плакати, бо і вони найчастіше ставатимуть жертвами демонів. Який страшний світ дитино, яка біда. Будь мужньою і пам’ятай, що в світі немає нічого кращого, як віддати своє життя за Бога. Прийде час, коли повториш за Мною оці слова: “Так Господи уже готова!”

 Рятуватимеш дітей. Бо саме ці невинні душі дадуть початок новому світові. Потрібні будуть люди, які розуміються на медицині. Та ще більше буде потрібно лікарів для душ. Потрібні будуть воїни Христа, які зможуть взятися за зброю і будуть вміти володіти нею. Чи знаєш, яку зброю? Святий Хрест! О, як незграбно держите Його і який слабкий Він у ваших руках. Візьми Хрест у руки, піднеси до неба і кричи…–

Ісус підняв руки вгору і закликав: “Геть сатано, скільки маю ще тебе терпіти, геть!” – Хрест у руках воїна буде найсильнішою зброєю. Глянь: сонечко сідає. Вже пора…–