Пам’ятай, що каяття єднає Мене з душею

27 січня 2001 р.

Ісус молився. Його голова була покрита сліпучо-білим покривалом.

 – Моя люба, сьогодні такий чудесний день. Я так хочу помолитися з тобою. Я так хочу, щоб ти знову відчула любов Отця, Його батьківську опіку, Його радість і сум. Лети думками за Мною, довіряй Мені, люби Мене. –

Ісус взяв мене за руку. Відчула, що лечу дивним коридором, в кінці якого било сильне світло, що ще з далеку можна було відчути його тепло. З кожним словом молитви ми наближались до світла, купаючись в його променях, то потихеньку віддалялися від нього. Воно було подібним на ніжні і теплі хвилі моря, які накривають і зігрівають всю істоту. Які так манять туди в безмежну даль вод і так ніжно і непомітно забирають туди, де вже в усьому єстві починають зароджуватись початки блаженства, невідомої радості, спокою, чистоти. Ці почуття описати не можливо, але покуштувавши їх раз, починаєш розуміти, що цього разу надто мало і зробиш усе, щоб це знову повторилося.

– Чи бачиш сестро, як багато залежить від молитви. Яка це сильна зброя у руках будь-якої людини. Я хочу, щоб через Мої молитви, ви навчилися відчувати і переживати все те, що свого часу відчував Я. Хочу, щоб ви наслідували і були хоч трохи схожі на Мене. Люблю, чекаю і благословляю навіки. Йди в мирі і неси світло. –

22 квітня 2001 р.

Ісус: «Моя люба, Я так чекав цієї зустрічі. Я так хотів обійняти твою душу в світі Неба. Я так хотів сказати тобі, що люблю усю твою родину, людство. Вони є цим пахучим віночком, який потішає Моє серце в хвилини печалі.

Пам’ятай, що каяття єднає Мене з душею. Коли людина кається у своїх гріхах Я можу обійняти душу, обмити її Своїми сльозами і зігріти Своїм серцем. Коли важко, коли відчуваєш, що гріхи переповнюють твою душу – покайся. Там чекаю на тебе Я, чекаю на вас усіх. Я люблю тебе і хочу бачити чистою. Хочу допомогти тобі побороти гріх. Хочу бачити тебе в світі Неба. Моя люба все буде добре.»