Я хліб життя і той хто приходить до Мене, щоб напитися життєдайної води – буде мати життя вічне

17 травня 2004 р.

Ісус: «Я завжди чекаю на вас не зважаючи на стан в якому ви перебуваєте. Не зважаючи на сутінки душ, на кригу сердець. Я завжди так близько, майже поруч. Я шепочу: “Моя люба, моя маленька душа, Я так люблю тебе.”

Я стараюся вдихнути надію там, де її залишився маленький мізер. Я лікую те, що перебуває в страшних смердючих струпах від прокази гріховної. Я відганяю демонів, які неначе стерв’ятники кружляють над змарнілою, обезсиленою душею, яка лежить в сипучих пісках земних пристрастей, яка немає сили піднятися. І тоді ангели дають їй випити живої води. Піднімають і проводять до пристановища покути. Але знай, що так дбаю Я лише за вибрані душі. Тільки їх, Я видираю з пащі демонів, щоб здійснилося написане. Щоб такі душі змогли допити чашу свого терпіння, місій до дна.

Я хліб життя і той хто приходить до Мене, щоб напитися життєдайної води – буде мати життя вічне. Я завжди буду поруч. Завжди приходитиму до тебе. Першим стукатиму у двері твого серця, щоб знайти пристановище, любов маленької душі. Не покидатиму її доки Мене не проженуть. Я завжди приходитиму до тебе, скільки твого життя. Я звертатимусь через тебе до маленьких душ. І коли прийде час народжуватись до життя вічного у великому страху і муках, Я першим підніму твою душу на лоно Неба, лоно вічної радості і відпочинку. І так буде з кожним хто слухатиме Моє слово і виконуватиме заповіді, які дав Отець.

Мир усім. А зараз іди в свій світ і звіщай перемогу. Перемогу світла над темрявою. Бо те, що було загубленим – знайшлося, що було мертвим – воскресло, щоб воля Отця була виконана на ньому».  Наступне