Ісус молився… Естер, моя люба подруго, чувай разом зі Мною, щоб не впасти в
спокусу. Час Господнього Попередження близько, а ви спите. Ваші тіла стали пристановищем демонів. Домівки наповнені мерзотою спустошення, котра пожирає все
світле, святе, тихе.
Ви забули ім’я свого Бога. Більше не молитесь, не взиваєте до Нього. Ваші
уста мовчать, очі заплющені, руки опущені.
Вам підмінили поняття діти темряви і ви з радістю слухаєте їхнього
голосу. Мої любі, піст – це завжди відмова від їжі. Запам’ятайте не буває
пісних продуктів, страв. Немає значення чим і в який спосіб ви наситите свої
тіла. Чи хлібом, чи м’ясом, чи овочами. Це залишиться вашим способом
харчування, котрий немає ніякого відношення до посту і тим більше посту
духовного.
Істинне поняття посту занедбане, збезчещене і
сховане від ваших душ, так само, як святість і народження від Святого Духа. Адже
це все складові одного цілого. Саме тому ваші «церковні пости» не дають вашим
душам, тілам абсолютно нічого.
Ви
стоїте на місці, обростаючи новими немочами, гріхами звинувачуючи у всіх своїх
бідах Бога. Але діти, що не слухаються порад своїх батьків приречені на невдачі.