3 вересня 1998 р.

Прийшов час терпінь та випробовувань

3 вересня 1998 р.

Скеля… На вершині цієї скелі величезний хрест. З цього хреста виступало дуже багато цвяхів. Помітила, що на цих цвяхах є багато листівок. Коли зняла одну, побачила, що ця листівка представляла Італію. Було написано, що їм набридли заповіді Отця і що вони застарілі для теперішнього світу. За мить цей листок спопелів у моїх руках. Тоді почала шукати свою країну між цими листівками. Відчула, що хтось зупинив мою руку.
 На все небо з розпростертими руками з’явився Ісус. На Його грудях було золотом гаптоване зображення Св. Духа. Поруч Нього стояла Марія, на грудях у Неї було зображення Її обручника. Над головою Ісуса з’явилося величезне сонце. Над головою Марії з’явилось 12 зірок, а під ногами – серп місяця. Вони віддалялись від мене. А до Них я перейти не могла. Тому що між нами була прірва. Але перш ніж Вони зникли, побачила, що Вони обоє плачуть. Криваві сльози, які падали вниз перетворювались на вогонь, який летів у сторону Землі.
– Чи не оцю картку ти шукала? – Ісус показав мені листівку. – Невже ти думаєш, що твоя країна є кращою за інші. Вона така ж, незважаючи на те, що в ній є так багато покликаних. Як мало пастирів, вірних прислухається до Мого слова. Тобі цікаво, чи твоя країна також віддалась в руки дияволу? Відповідь дуже проста. Скажи Мені, хто слухає Моє слово? А Моє слово таке…
Прийшов час терпінь та випробовувань. Прийшов час темряви та скреготу зубів, вогню та зречення. Маловіри! Скільки ще раз благати вас про підготовку до Перестороги. О, які бідні, хворі та знівечені ваші душі. Хоч на мить забудьте про непотріб. Хоч на мить забудьте про цей тілесний порох. Діти, у вас душі гинуть, вони спраглі, голодні та зранені.
Приходить час, коли Господь вийде, щоб зібрати усі таланти. Що ж ви покажете Йому? Свою знівечену душу. О, бідні і нерозумні створіння, як можете постити і кричати про свою любов до Мене, коли ненавидите брата свого? Коли так любите, чому катуєте Мене своїми гріхами? Те, що зробили одному з братів Моїх найменших, те Мені ви зробили.
 Багато кажуть: “Я шукаю Бога.” Бідні, як шукаєте Його? Шукаючи Бога не можна сказати, я знайшов Його. Бо коли людина стає на шлях досконалості, святості, вона починає бачити в собі багато недоліків. І чим досконалішою стає, тим бруднішою себе бачить. Така людина боїться Бога. Тільки тоді, вона може забути за земний світ, бо її буде цікавити власна недосконалість та Бог.

 Немає хвилини, секунди, коли Я не думаю про тебе і все людство. Мене болить серце, коли бачу вашу почленованість. Диявол вліз і поміж вас. Тільки через Євхаристію зможете знову поєднатись. – 

20 липня 1998 р.

Чи буває в світі щось більше материнської любові?

20 липня 1998 р.

Марія: «Вітаю тебе і всіх моїх дітей. Сьогодні місця Моїх появ відвідують тисячі людей. Але наближається час, коли там не буде уже нікого. Це час, коли демони заволодіють усім святим, що є на Землі. Це час страшного антихриста, який лізтиме у ваші душі, щоб посіяти зерна сумнівів та зневіри.
 Скільки вибраних Я втрачу, скільки Моїх дітей піде дорогою смерті? Навіть поміж вас знайдеться свій Юда, який заради хліба та дітей, покине Бога. Тільки щирими молитвами, тільки сильною вірою людина зможе подолати нашіптування демона. Так, багато з вас є міцними у дусі, але не у вірі. Щоб зодягнутися у щит Архангела Михаїла мало мати міцний дух, потрібно мати міцну віру. Тоді Я уже не хвилюватимусь за своїх діточок, бо знатиму, що вони в безпеці.»

22 липня 1998 р.

Марія: «Сьогодні ми знову будемо роздумувати про гріх. Кожен з вас молиться, багато хто відвідує церкву, але дуже мало, а можливо й ніхто, не роздумує над терпінням Ісуса. Більшість з вас навіть не знає, що це таке. Багато з вас забули заповіді Божі. Ви причащаєтесь, не знаючи основи своєї релігії. Прийдуть часи, коли ніякої книги, Біблії чи катехизму не буде. Залишиться тільки ваш розум та пам'ять.
Молись дитино, багато молись, бо тільки з молитвою прийдуть дари Святого Духа.»

28 липня 1998 р.

Марія: «Яка мила пора, яке відкрите Небо для ваших молитов! Дитино, чи любиш Мене? Бо істинно говорю тобі, що люблю тебе сильно-сильно. Чи буває в світі щось більше материнської любові? Чи буває щось краще та тепліше яскравого сонечка та погожого неба? Чи буває в світі щось пахучіше лілеї? Чи буває щось таємничіше за природу? Не буває дитино. Бо в кожному листочку, пташечці, травинці є правиця Отця. В кожному шепоті трав та дощу є Його любов до вас.

 Як часто Він каже вам, що любить вас та ви не чуєте. Бо не слухаєте того чудесного співу птахів, того таємничого шепоту дерев, дощу, а воно все кличе до тебе: люблю, люблю, люблю. Чи любиш так само сильно Мене? Так, знаю що любиш. Учись слухати дитино природу, бо немає нічого прекраснішого за неї. Говори з нею про свою любов, бо вона є творінням рук Всемогутнього Творця. Вітаючи Землю вітайте й Небо. Не дивуйтесь нічому. Діти, чи любите Мене сильно-сильно?»

15 липня 1998 р.

Прийде час, коли ви заздритимете мертвим

15 липня 1998 р.

 Ісус: «Сьогодні Я розповім тобі про Кару. Ваші молитви є дуже теплі, серця на диво близькі. Але прийде час, коли у вас залишиться пустка і біль. Прийде час, коли життя утратить будь-який сенс. Прийде час, коли ви заздритимете мертвим. Кожен з вас побачить світ, який ще ніколи не бачив. Кожен побачить і відчує на собі погляд Отця, страшний погляд караючого Судді, а не люблячого Батька. Тіло ваше стане холодне, як крига. Ви відчуєте таку страшну тугу, яку відчувають тоді, коли втрачають найдорожчу людину. Сліз у вас уже не буде.
 Час зупиниться, демони вийдуть на волю, щоб спокушати ваші душі. Громи з блискавицями будуть такі сильні, що вам здаватиметься, що прийшов кінець світу. Тіло ваше вкриється ранами від сильного опромінення. Ви відчуватимете страшний голод і спрагу. Та це все здаватиметься дрібницями, найгірше ж попереду. Люди, які виконали усі поради ангелів, врятуються. В них буде все необхідне, щоб втамувати голод та вилікувати рани. Образочок з Моїм Розп’яттям, буде охороною в час Кари. Він збереже ваші тіла.
Сьогодні ви перебуваєте в полоні гріха. Зараз не бажаю чути від вас ніякої брехні, пліток та обчернень. Загнуздайте свій лихий язик, бо тільки чисті та покірні серцем зможуть осягнути Царство Боже. Я так чекаю від вас любові. Де ж вона сестро? Чи любиш Мене так сильно, що ладна відмовитись від земного задоволення? Якщо так, Я чекаю на тебе.

 А зараз іди в свій світ і твори добро в ім’я Моєї любові, бо за кожне добре діло, Я відплачу сторицею.»

13 липня 1998 р.

Ви шукатимете світла, та не знайдете його

13 липня 1998 р.

Ісус: «Сьогодні Я хочу поговорити про Пересторогу. За тиждень до неї кожна людина відчує внутрішній неспокій, тугу, біль, а особливо розпач. Вам здаватиметься, що темрява огорнула вашу душу. Ви шукатимете світла, та не знайдете його. Бо сонечко вашого життя зайшло надовго. Моєї присутності ви не будете відчувати ні в Євхаристії, ні в каятті, ні в молитвах. Мене уже не буде поміж вами, бо кожен залишиться сам на сам зі своїми почуттями та гріхами. Залишитесь тільки ви та Отець. І жоден мешканець Неба не зможе вам допомогти, не зважаючи на всі ваші гарячі молитви.
Усі з вас відчувають швидкоплинність часу, ця подія не мине нікого, не зважаючи на вік чи стать. Так само і ця порожнеча прийде до всіх. Вона не залишить осторонь нікого. Запитаєш навіщо молитися і шукати покровителів? І Я відповім тобі, що в цю важку хвилину жоден найщиріший друг не благатиме в Бога прощення за твої гріхи. Небесні ж друзі чуватимуть день і ніч до Престолу Всемогутнього Отця, незалежно будуть Вони з вами чи ні. Усі почуття та переживання, які відчуватимете на межі Перестороги, будуть настільки важкими і страшними, вам здаватиметься, що ви божеволієте.
 Пересторога – це останнє попередження, яке відкриє очі на всі помилки та зради. Та навіть після неї не багато захоче повернутись туди звідки прийшли – до Неба. Бо якби ви хотіли до Неба, кількість ваших гріхів була б меншою. Ви розуміли б Мене з півслова. Але, як часто Мені доводиться благати вас помолитися. Та чи завжди ви зважаєте на Мої благання? Що ж говорити про людей, котрі вибрали собі пекло? Які не хочуть повертатися до свого Батька, до своєї рідної домівки, де були випещені в любові.
Як часто вічне і дочасне міняєте на буденне і проминаюче. Як часто молитву міняєте на телевізор чи забаву. Не звертаючи уваги на Бога, який чекає вас з розпростертими руками додому. Як часто Він приходить до вас під видом якогось терпіння, а ви відмовляєтесь від Нього. Чи не думала ти, що під лахміттям жебрака, чи якоюсь милосердною справою може критися сам Господь?

Іди в мирі і більше не гріши.»

12 липня 1998 р.

Багато з вас вважатиме себе справжніми християнами

12 липня 1998 р.

Храм… На стіні величезних розмірів висів образ Ісуса, з серця якого випливало два промені: червоний і білий. Всюди розносився аромат квітів і мира. Почула кроки, побачила Ісуса, який лагідно усміхався.
– Сьогодні Я до тебе прийшов у славі, у славі небесній. Сьогодні, на Моєму тілі немає жодної рани, синця чи рубця. Сьогодні Я вільний, сьогодні Я не відчуваю жодного болю чи муки. Все Моє єство палає любов’ю до вас усіх, а особливо до мого Отця Небесного. Моя любов така гаряча, що в змозі розтопити будь-яку кригу ваших сердець. Знищити будь-який гріх. Моя любов хоче огорнути вас усіх та цілий світ. Найперше, Я прийшов до всіх моїх вибраних. Ця любов, яка палає в Мені призначена для вас.
Сьогодні, Я прийшов, щоб пригадати вам, що наближається час, коли гроші не будуть мати великої ціни. Так само, як і ваші документи. Цінними будуть бажання та міцна віра. В одному місці збереться стільки людей, що їх не можна буде перелічити. Багато з них буде під впливом духовної благодаті.
 Багато з вас вважатиме себе справжніми християнами, а за тими пишними словами у багатьох ховатиметься слизька душа, яка не матиме ні певної віри, ні певного Бога. І саме тоді Я пошлю випробування, якого не бачив ні Старий ні Новий Завіти.
 Я прийду у славі на Землю і встану поміж кожною людиною. Уперше за всю історію Неба ворота його відчиняться. І Я запрошуватиму усіх на гостину у весільній одежі. Та запам’ятай мої слова дитино, багато з вас відмовить Мені. І тоді, Я запрошуватиму усіх бажаючих. Я не буду дивитися ні на ваше, ні на їх минуле. Я дивитимусь на теперішнє. Дуже скоро ви дізнаєтесь, якому Богові служите. Чи всемогутньому Творцеві Неба і Землі, чи дияволу.
 Шукайте друзів на Небі. Хто має багато друзів на Небі, той є найбагатшою людиною на Землі. Бо будь-який скарб не може рівнятися до щирого приятеля, який вдень і вночі чуває над вашими душами і вимолює в Бога такі ласки, що ви за ціле своє життя не зможете вимолити хоча б одну. Скільки любові можуть дати вам.

 Одного щирого товариша уже маєте. Якщо приймете Мене до свого серця, Я радо стану вашим приятелем. Будь завжди зі Мною і пам’ятай, що десь далеко на тебе і кожного з вас чекає затишна домівка та любляча Родина. –