19 вересня 1998 р.

Знаю, що любиш, але говори Мені це щодня.

19 вересня 1998 р.

 Ісус: «Як Я сумував за всіма вами. Як Я сумував за тобою. Зараз Я хочу, щоб ти зрозуміла на скільки дорогий Я тобі. Хочу, щоб ти відчувала таку тугу, як Я відчуваю за тобою. Бо тільки тоді ти зрозумієш, що цей світ – це марнота, яка нещадно тягне невинні душі у безодню пекельну. Тільки в такий спосіб, Я зможу приготувати твою істоту до Кари і нашестя демонів. Щоб ти спокійно відмовилась від багатства, теплої домівки, смачної їжі та різних розваг. Коли ти відчуєш, що любиш Мене більше за цей світ, побачиш, що Земля – це марнота. Ще не довго лишилося чекати, Моя прекрасна подруго. Скоро, дуже скоро, ми поєднаємось з тобою. Ще трошки і ти будеш вдома. Не бійся цієї туги, любові, бо вона прекрасніша за будь-яку радість і щастя. Вона буде прекраснішою за світ. Вона буде мечем любові, який відрубає ланцюги земних благ. Вона звільнить твою душу і неначе голубка полетить до сонечка.
 Який страшний світ дитино. Зараз Я бачу тільки згарища та попелища, руїни та смерть, ненависть та безчестя. Бачу демонів у золотих шатах. Які царюють на земних престолах, які уже є в церквах, які уже є між пастирями, голодних демонів, які пожирають душі. Земля перетворилась на бомбу, котра вибухне радіацією та пилом. Війна новітньої земної зброї знищить усе людство, знищить тіло, але не душі. Та за нею прийде ще страшніша війна, яка буде нищити уже не тіло, а душу. Це буде війна добра і зла на чолі з Люцифером.
 Найперше ви повинні вберегти свої душі. Коли збережете їх, рятуватимете інші душі. Бо, яка користь з чудесних богословів чи лікарів, коли їхнє тіло перетвориться на руїну. Я прийду неначе злодій в сонячну погоду і спалю усе зло, яке пануватиме на Землі. Я прийду спраглим – і ви Мені дасте пити. Я прийду голодним – і ви Мене нагодуєте. Я прийду нагим – і ви покриєте Моє тіло. Я прийду зраненим – і ви вилікуєте Мене. Я прийду сумний, а ви потішите Мене.

Сестро, чи любиш Мене сильно-сильно? Знаю, що любиш, але говори Мені це щодня.»

3 вересня 1998 р.

Прийшов час терпінь та випробовувань

3 вересня 1998 р.

Скеля… На вершині цієї скелі величезний хрест. З цього хреста виступало дуже багато цвяхів. Помітила, що на цих цвяхах є багато листівок. Коли зняла одну, побачила, що ця листівка представляла Італію. Було написано, що їм набридли заповіді Отця і що вони застарілі для теперішнього світу. За мить цей листок спопелів у моїх руках. Тоді почала шукати свою країну між цими листівками. Відчула, що хтось зупинив мою руку.
 На все небо з розпростертими руками з’явився Ісус. На Його грудях було золотом гаптоване зображення Св. Духа. Поруч Нього стояла Марія, на грудях у Неї було зображення Її обручника. Над головою Ісуса з’явилося величезне сонце. Над головою Марії з’явилось 12 зірок, а під ногами – серп місяця. Вони віддалялись від мене. А до Них я перейти не могла. Тому що між нами була прірва. Але перш ніж Вони зникли, побачила, що Вони обоє плачуть. Криваві сльози, які падали вниз перетворювались на вогонь, який летів у сторону Землі.
– Чи не оцю картку ти шукала? – Ісус показав мені листівку. – Невже ти думаєш, що твоя країна є кращою за інші. Вона така ж, незважаючи на те, що в ній є так багато покликаних. Як мало пастирів, вірних прислухається до Мого слова. Тобі цікаво, чи твоя країна також віддалась в руки дияволу? Відповідь дуже проста. Скажи Мені, хто слухає Моє слово? А Моє слово таке…
Прийшов час терпінь та випробовувань. Прийшов час темряви та скреготу зубів, вогню та зречення. Маловіри! Скільки ще раз благати вас про підготовку до Перестороги. О, які бідні, хворі та знівечені ваші душі. Хоч на мить забудьте про непотріб. Хоч на мить забудьте про цей тілесний порох. Діти, у вас душі гинуть, вони спраглі, голодні та зранені.
Приходить час, коли Господь вийде, щоб зібрати усі таланти. Що ж ви покажете Йому? Свою знівечену душу. О, бідні і нерозумні створіння, як можете постити і кричати про свою любов до Мене, коли ненавидите брата свого? Коли так любите, чому катуєте Мене своїми гріхами? Те, що зробили одному з братів Моїх найменших, те Мені ви зробили.
 Багато кажуть: “Я шукаю Бога.” Бідні, як шукаєте Його? Шукаючи Бога не можна сказати, я знайшов Його. Бо коли людина стає на шлях досконалості, святості, вона починає бачити в собі багато недоліків. І чим досконалішою стає, тим бруднішою себе бачить. Така людина боїться Бога. Тільки тоді, вона може забути за земний світ, бо її буде цікавити власна недосконалість та Бог.

 Немає хвилини, секунди, коли Я не думаю про тебе і все людство. Мене болить серце, коли бачу вашу почленованість. Диявол вліз і поміж вас. Тільки через Євхаристію зможете знову поєднатись. – 

20 липня 1998 р.

Чи буває в світі щось більше материнської любові?

20 липня 1998 р.

Марія: «Вітаю тебе і всіх моїх дітей. Сьогодні місця Моїх появ відвідують тисячі людей. Але наближається час, коли там не буде уже нікого. Це час, коли демони заволодіють усім святим, що є на Землі. Це час страшного антихриста, який лізтиме у ваші душі, щоб посіяти зерна сумнівів та зневіри.
 Скільки вибраних Я втрачу, скільки Моїх дітей піде дорогою смерті? Навіть поміж вас знайдеться свій Юда, який заради хліба та дітей, покине Бога. Тільки щирими молитвами, тільки сильною вірою людина зможе подолати нашіптування демона. Так, багато з вас є міцними у дусі, але не у вірі. Щоб зодягнутися у щит Архангела Михаїла мало мати міцний дух, потрібно мати міцну віру. Тоді Я уже не хвилюватимусь за своїх діточок, бо знатиму, що вони в безпеці.»

22 липня 1998 р.

Марія: «Сьогодні ми знову будемо роздумувати про гріх. Кожен з вас молиться, багато хто відвідує церкву, але дуже мало, а можливо й ніхто, не роздумує над терпінням Ісуса. Більшість з вас навіть не знає, що це таке. Багато з вас забули заповіді Божі. Ви причащаєтесь, не знаючи основи своєї релігії. Прийдуть часи, коли ніякої книги, Біблії чи катехизму не буде. Залишиться тільки ваш розум та пам'ять.
Молись дитино, багато молись, бо тільки з молитвою прийдуть дари Святого Духа.»

28 липня 1998 р.

Марія: «Яка мила пора, яке відкрите Небо для ваших молитов! Дитино, чи любиш Мене? Бо істинно говорю тобі, що люблю тебе сильно-сильно. Чи буває в світі щось більше материнської любові? Чи буває щось краще та тепліше яскравого сонечка та погожого неба? Чи буває в світі щось пахучіше лілеї? Чи буває щось таємничіше за природу? Не буває дитино. Бо в кожному листочку, пташечці, травинці є правиця Отця. В кожному шепоті трав та дощу є Його любов до вас.

 Як часто Він каже вам, що любить вас та ви не чуєте. Бо не слухаєте того чудесного співу птахів, того таємничого шепоту дерев, дощу, а воно все кличе до тебе: люблю, люблю, люблю. Чи любиш так само сильно Мене? Так, знаю що любиш. Учись слухати дитино природу, бо немає нічого прекраснішого за неї. Говори з нею про свою любов, бо вона є творінням рук Всемогутнього Творця. Вітаючи Землю вітайте й Небо. Не дивуйтесь нічому. Діти, чи любите Мене сильно-сильно?»

15 липня 1998 р.

Прийде час, коли ви заздритимете мертвим

15 липня 1998 р.

 Ісус: «Сьогодні Я розповім тобі про Кару. Ваші молитви є дуже теплі, серця на диво близькі. Але прийде час, коли у вас залишиться пустка і біль. Прийде час, коли життя утратить будь-який сенс. Прийде час, коли ви заздритимете мертвим. Кожен з вас побачить світ, який ще ніколи не бачив. Кожен побачить і відчує на собі погляд Отця, страшний погляд караючого Судді, а не люблячого Батька. Тіло ваше стане холодне, як крига. Ви відчуєте таку страшну тугу, яку відчувають тоді, коли втрачають найдорожчу людину. Сліз у вас уже не буде.
 Час зупиниться, демони вийдуть на волю, щоб спокушати ваші душі. Громи з блискавицями будуть такі сильні, що вам здаватиметься, що прийшов кінець світу. Тіло ваше вкриється ранами від сильного опромінення. Ви відчуватимете страшний голод і спрагу. Та це все здаватиметься дрібницями, найгірше ж попереду. Люди, які виконали усі поради ангелів, врятуються. В них буде все необхідне, щоб втамувати голод та вилікувати рани. Образочок з Моїм Розп’яттям, буде охороною в час Кари. Він збереже ваші тіла.
Сьогодні ви перебуваєте в полоні гріха. Зараз не бажаю чути від вас ніякої брехні, пліток та обчернень. Загнуздайте свій лихий язик, бо тільки чисті та покірні серцем зможуть осягнути Царство Боже. Я так чекаю від вас любові. Де ж вона сестро? Чи любиш Мене так сильно, що ладна відмовитись від земного задоволення? Якщо так, Я чекаю на тебе.

 А зараз іди в свій світ і твори добро в ім’я Моєї любові, бо за кожне добре діло, Я відплачу сторицею.»