17 липня 2012 р.

Передмова

– Я Господь обрав тебе, щоб принести в цей світ надію, віру та цілющу любов, котрої в тебе так багато. Чому Я не потребую від тебе доказів любові? Тому що любов їх не потребує. Вона безкорисна, її не можна зважити чи зміряти. Вона наповнює усе, що може наповнюватись. Вона схожа на злодія, котрий може проникнути в будь-яке місце без ключів, минаючи усі двері і замки. Вона ніколи не закінчується, вона може збільшуватись, множитись, рости, зцілювати, освітлювати, гріти. І зрештою вона не вмирає – це найбільший і найдорожчий дарунок вічності... –
17 липня 2012р

9 жовтня 2005 р.

Де Мої покірні ягнята?

9 жовтня 2005 р.

Ісус молився: «Моя люба ось і прийшов час, коли Я можу звернутися до маленьких воїнів. Час, коли Моє серце кричатиме – люблю, так сильно люблю вас усіх. Час, коли благатиму про покаяння.
 Гріх так сильно заполонив душі та тіла людства. Він так непомітно пробирається на трон Духа, щоб згодом, коли прийде час управляти немічним тілом на славу диявола. Мої вірні маленькі воїни, поверніться у своє стадо. Ви не самотні у вас є Пастир, який покладе життя за кожного з вас.
Улюблені, чому так мало слів любові лунає з ваших уст? Чому так багато нарікань, заздрості, пихи? Де Мої покірні ягнята?
Сьогодні Я пригортаю кожного. Сьогодні Я відпускаю кожному те, що так давно зашкарубле в душі. Сьогодні Я запалюю свічник любові і запрошую на весільний банкет.
Час безпощадно летить у безодню, наближаючи беззахисне людство до свого заходу. І Ми, споглядаючи на це – молимось і плачемо за такими улюбленими душами. Підніміться з полону гріха. Візьміть в руки меч віри та терпеливості, щоб бути маяком для багатьох подорожуючих.
Вибрані, чому забуваєте свого Бога? Чому у ваших душах поселився страх та сумнів? Чому в очах читаю розпач? Я з вами, Я поруч. Чому не любите? Господь гартує кожного, щоб в майбутньому ваші душі могли вистояти перед усіма громами та блискавицями.

Люблю, так сильно люблю вас усіх!»  

⇒

14 січня 2005 р.

Я Мати Неба і ваша Мати люблю, так сильно люблю вас усіх

14 січня 2005 р.
 
                                                         Біля каплички, молилася Марія.
- Я Мати Неба і ваша Мати люблю, так сильно люблю вас усіх. Чому ви так мало звертаєтесь до Мене? Чому Я чую так мало слів любові? Чому ваші серця забувають про Непорочне Серце Цариці Всесвіту. Адже Я так чекаю ваших простих слів любові. Я так чекаю вас в місцях Моїх появ. Якби ви знали скільки ласк втрачаєте, скільки нездійснених мрій залишаєте в чудодійних місцях.
Мої любі, прийшов час миру і спокою для ваших душ. Не забувайте про Нас. Я хочу бути поруч не тільки в хвилини смутку, а й в хвилини великої радості. Я люблю вас усіх. Я чекатиму кожного з вас у світі Неба, щоб обійняти і пригорнути до Свого материнського серця такі дорогі і рідні душі. Люблю, так сильно люблю вас усіх! Нехай Мій Омофор охороняє вас на всіх крутих і небезпечних поворотах ваших земних доріг. – 

1 листопада 2004 р.

Кожна піщинка існує з волі Бога

1 листопада 2004 р.

 Ісус: «Моя люба маленька подруго, Я так сильно люблю вас усіх. Моє серце переповнене вогнем любові до ваших вірних маленьких душ. В час випробування, благаю кріпіться. Не піддавайтесь спокусам демонів, адже вони так чатують на ваші душі. Моліться, багато чувайте і пам’ятайте, що все, що стається – воля Небесного Отця, щоб книга життя могла сповнитись на вас.
 Кожна піщинка існує з волі Бога. Їх мільйони, але тільки одна із тисячі може перетворитись на коштовну перлину. Я лише благаю вас, не нарікайте. Добро завжди стоїть вище зла.
Кожен з вас в цьому буремному житті щось шукає і кудись прямує. І якщо Я спитаю вас: “Чого шукаєте?” – Відповіді будуть різними, але більшість така: “Шукаю Бога, шукаю миру”... Так Моя люба, десь далеко за мурами серця, ви так прагнете спокою. Вам здається, що вир земних клопотів і буднів затягує вас в прірву пристрастей, спокус і гріха. І ви не знаєте як вирватись. В такі моменти приходить розпач, нарікання, біль, а отже любов Бога до ваших втомлених душ. Ви все життя шукаєте спокою, бо лише з ним приходить мир душі, а з миром – Бог.
Я не обіцяю вам спокою на Землі. Бо життя – це шлях з суцільними перешкодами і випробовуваннями. Але й на цій дорозі скрізь можна бачити Бога. Відчувати мир та спокій душі. Йти вперед до вічного миру і блаженства, щоб отримати вічну нагороду в Небі.

Люби ближнього, усміхайся, будь промінчиком світла серед цього земного мороку. І пам’ятай, що Я Цар світла, Бог вічної і не в’янучої любові – поруч. Я люблю тебе, Я люблю вас не залежно від того, яке життя ви провадите. Мир усім».
наступне⟹ 

8 червня 2004 р.

Я ніколи не забуду про вас

4 червня 2004 р.

– Мої любі будьте гідними проводирями сліпих. Будьте лагідними і покірними, бо таким належить Царство Небесне. Бо коли пам’ятатимете про братів ваших найменших, Я ніколи не забуду про вас. Я завжди буду поруч. Завжди пригорну, витру сльозу, залікую рани і допоможу встати, щоб йти до вічної радості і заслуженого відпочинку. Якби ти знала, як горить Моє серце любов’ю до вас усіх. Мир усім. –

8 червня 2004 р.

Ісус: «Сестро запам’ятай, гаряче серце зможе розтопити будь-яку кригу і стіну мороку, що заполонила багатьох. Люби, чини милосердя, рятуй бідних грішників від прокази гріховної і Я ніколи не покину тебе. Не забувай про Святого Духа, котрий ніколи не допустить, щоб вогонь, який Я колись запалив – погас. Проси Його про гарячи молитви і відвагу. Проси Його про зцілення від пут гріха, які намагаються огортати твою душу і зробити глухою і черствою до Моїх слів. Я люблю тебе. Я люблю твоїх рідних. Я завжди поруч. Говоріть до Мене, багато говоріть.
 Я навчив тебе без нарікань переносити лихі години, хвороби. Закрив в твоєму серці двері, які звуться заздрість. Учив тебе любити тих, яких є Царство Небесне – дітей. Учив співчувати і усміхатись тоді, коли серце розриває біль. Навчив слухати. Але одного ще не навчив – віддавати Богові все, що належить Йому з легкістю серця, без нарікань і сліз.

 Говори зі мною, Я так близько, майже поруч. Не впадай у спокуси, тому що Я люблю тебе. Не бійся втрачати, бо тільки так можна віднайти істинний скарб Неба. Мир усім».
 





Наступне