3 серпня 2015 р.

Голос вопіющого в пустелі


Сьогодні ми поговоримо про тих, кого можна назвати «Голосом вопіющого в пустелі». Людей, життя котрих подібне до життя Іоана Хрестителя. Це люди через яких промовляє Господь, але слова їх залишаються не почутими, тому що людство глухе, сліпе, спрагле,заблудле в пустелі гріха.

Голос Іоана був холодним вітерцем, ковтком свіжої води, яких так бракувало в той час.

29 липня 2015 р.

День сьомий




Ісус молився.
Моя люба люблю так сильно люблю тебе, так сильно люблю вас усіх. Коли б ви знали, скільки чуваю над вашими душами, скільки сумую над вашими упадками, що віддаляють вас від вічної радості, від істини котру ніхто не бажає бачити і чути. 


Тому що цей світ, це людство – не знають, 
що це таке. Вони народжуються від гріха, 
щоб жити для гріха. Обманюючись все життя фальшивими Богами, віруваннями, вченнями, істинами. Забуваючи за правду, котра ховається в їхніх серцях. За мир, котрий такий далекий і забутий кожним мешканцем цієї такої любої Мені планети.

25 червня 2015 р.

Світло душі


Моя люба Естер, дозволь тобі розповісти про храм Світла. Бачиш жертовник – він запалюється, коли на Землі запалюються душі, котрі повинні виконати особливі місії. 

Душа горить, коли отримує Мого утішителя Духа Істини, і палає освітлюючи шлях багатьом немічним, хворим, сліпим, кульгавим. Всім хто ще не втратив Зорю своєї душі. Цей світ перебуває в темряві тому що ворог краде зорі-душі. Міняючи їх на дочасні та про минаючи блага, просячи взамін не служіння силам темряви, а поклоніння їхньому цареві, через порушення віковічних законів. 

17 липня 2012 р.

Передмова

– Я Господь обрав тебе, щоб принести в цей світ надію, віру та цілющу любов, котрої в тебе так багато. Чому Я не потребую від тебе доказів любові? Тому що любов їх не потребує. Вона безкорисна, її не можна зважити чи зміряти. Вона наповнює усе, що може наповнюватись. Вона схожа на злодія, котрий може проникнути в будь-яке місце без ключів, минаючи усі двері і замки. Вона ніколи не закінчується, вона може збільшуватись, множитись, рости, зцілювати, освітлювати, гріти. І зрештою вона не вмирає – це найбільший і найдорожчий дарунок вічності... –
17 липня 2012р

9 жовтня 2005 р.

Де Мої покірні ягнята?

9 жовтня 2005 р.

Ісус молився: «Моя люба ось і прийшов час, коли Я можу звернутися до маленьких воїнів. Час, коли Моє серце кричатиме – люблю, так сильно люблю вас усіх. Час, коли благатиму про покаяння.
 Гріх так сильно заполонив душі та тіла людства. Він так непомітно пробирається на трон Духа, щоб згодом, коли прийде час управляти немічним тілом на славу диявола. Мої вірні маленькі воїни, поверніться у своє стадо. Ви не самотні у вас є Пастир, який покладе життя за кожного з вас.
Улюблені, чому так мало слів любові лунає з ваших уст? Чому так багато нарікань, заздрості, пихи? Де Мої покірні ягнята?
Сьогодні Я пригортаю кожного. Сьогодні Я відпускаю кожному те, що так давно зашкарубле в душі. Сьогодні Я запалюю свічник любові і запрошую на весільний банкет.
Час безпощадно летить у безодню, наближаючи беззахисне людство до свого заходу. І Ми, споглядаючи на це – молимось і плачемо за такими улюбленими душами. Підніміться з полону гріха. Візьміть в руки меч віри та терпеливості, щоб бути маяком для багатьох подорожуючих.
Вибрані, чому забуваєте свого Бога? Чому у ваших душах поселився страх та сумнів? Чому в очах читаю розпач? Я з вами, Я поруч. Чому не любите? Господь гартує кожного, щоб в майбутньому ваші душі могли вистояти перед усіма громами та блискавицями.

Люблю, так сильно люблю вас усіх!»  

⇒