У вас на Землі багато церков, які пустують

3 квітня 1997 р.

Побачила одного з тринадцяти Ангелів. Вступили в місто надзвичайної краси, будівлі вражали. Багато рослин яких ніколи не бачила. Воно потопало в сяйві. Наблизились до вівтаря, що стояв на великій площі. Ми стали на коліна і почали молитися, молитва була дуже гарною.

Коли відкрила очі побачила, що знаходжуся серед великої пустелі. Куди не глянь оком стояли церкви. Вони були пусті. Надворі сильна спека. Дуже хотілося пити. Зайшла в одну з церков. Побачила Ісуса, що сидів біля Свого хреста. Він був дуже засмучений. Глянув на мене і каже: «Чи бачиш, скільки тут є церков? Але всі вони порожні. У вас на Землі багато церков, які пустують.

 Кожного дня, все більше в світі поширюється гріх. Люди забувають Бога, переповнюються власним щастям та своїми емоціями. Багато війн, незгод, прокльонів, розпусти, богохульства заполонили всю Землю. Сиджу Сам під Своїм хрестом, бо нікому біля Мене бути. В багатьох країнах є величаві храми, але вони пусті, там немає людей.

Твоя країна поки що не належить до них. В цілому світі лише декілька країн почитають Бога як належить. Глянь, здається церква неначе повна, але людей, що перебувають дійсно в ній можна перелічити на пальцях. Дуже мало людей приступають до тайни Пресвятої Євхаристії. Багато з них вийшовши з церкви завдають Мені нових і нових терпінь.

Браття і сестри: звертаюсь до вас перше, як Брат, вдруге  як Друг і втретє, як Обручник і Батько – відвідуйте Мій хрест. Поклоняйтеся Йому з вірою. Постарайтесь хоч трохи збудити жаль в своїй душі до Моїх страждань. Прошу вас, не розпинайте Мого тіла своїми гріхами. Бо якщо глянути на Його рани, вже немає що розпинати. Я дуже люблю вас і не хочу вашого засуду чи несподіваної смерті.

В цей Великодній піст найбільше терпить Моє тіло, але ще більше болить серце за душі, на які Я поклав великі надії і сподівання. Найбільше болить Мене серце, коли вибрані люди зневажають Мене своїми вчинками, думками. Я не хочу, щоб у вас коли-небудь Мій хрест стояв порожній. Моліться, дуже багато моліться.

 Моліться за свою країну, бо вона відходить від Бога. Численні секти, вірування шматують церкву на куски. Цим вони шматують і без того пошматоване тіло. Незгоди між священиками, невиконання своїх пастирських обов’язків, розпуста молоді, групи сатаністів завдають Мені найважчих ран. Я хочу терпіти за вас, але тільки в тому випадку, коли Моя жертва приносить користь, коли навертаються заблукані душі до Бога.

Зайди в будень до церкви, порахуй скільки людей стоїть під Моїм хрестом. Знайди хоча б одного котрий буде навколішках плакати перед Ним. Мабуть таких людей дуже мало або зовсім не існує. Ви не розумієте значення Хреста. Для вас він залишився в минулому, але не забувайте, що кожне терпіння – це також хрест. Такий хрест вічний, для нього не існує поняття часу. Він передається з покоління в покоління.

Тому, як ваш Брат, прошу вас, наверніться під Моє солодке ярмо. Збудіть жаль в своїй душі, візьміть хрест свій і йдіть за Мною. Кожного дня на Своєму хресті Я чекаю на вас, Я страждаю і вмираю за вас. Приходьте до Мене і віднайдете втрачену віру. Поклоніться Мені і отримаєте життя вічне. Співайте для Мене і загоїте Мої рани. Амінь.»

Ісус встав. На чолі в Нього виступив кривавий піт. Він застогнав і зігнувся, немов Йому на плечі наложили невимовний тягар. Після кожного Його кроку на землю падали скалки з дерева, які були залиті кров’ю. Він йшов в сторону Кивоту. На землі залишались криваві сліди. Я почала збирати ці скалки, які сипались за Ісусом, коли набрала їх жменьку відчула великий біль, тягар і втому; дальше не в силі була їх збирати, хоч було їх ще так багато. Біля самого Кивоту Ісус обернувся, на лиці Його була лагідна усмішка, а по щоках котились криваві сльози.

Переді мною стояв Бог – пошарпаний, обдертий, обпльований з безліччю кривавих ран. Він благословив Землю. Почула голос ангела: “Хіба ти не любиш свого Брата Ісуса? Чого ти стоїш? Поклонися Йому. Цілуй сліди Його ніг”. Як тільки торкнулася головою до землі, Ісус щез. На душі був великий жаль і сум.

Коли вийшла на двір, побачила незліченну кількість хрестів, розп’ять, серед яких був і наш церковний хрест. Вони пустували. Пісок, що був біліший від сонця перетворився на криваву ріллю. Підійшла до нашого хреста і вперше з великою любов’ю і побожністю доторкнулася до ніг Ісуса. Впала перед цим хрестом на коліна і довго молилася.