Чистилище

31 березня 1997 р.

Величезний довгий коридор, запах мертвяка і потойбічного світу. Всюди мокро і брудно. Моя душа поміж того бруду ледь білілася. Опинилась перед величезними дверима. Вони щільно закриті і вигляд їх нагадував могилу. Вгорі над тими дверима висіла велика кам’яна таблиця на якій було щось написано. Мене втягнуло всередину. Вперше за все своє перебування в потойбічному світі – злякалася. Мені захотілось повернутись назад.

Побачила величезні сходи, які вели вниз. Навкруги бруд, перемішана кров з кусками м’яса. Дихати майже не було чим, безперервний сморід. Чорна прірва, яка відділяє людину від світу і Бога. Стогони, плачі та крики людей переповнювали цю тишу. Коли спустилась трохи нижче, побачила душі. Їх умовно можна було поділити на три групи: перша – душі чорніші від тієї темряви, яка панувала кругом; друга група – такі ж чорні, як темрява; третя група – відділялися своїм світлом від темряви.

Незважаючи на стан душ, муки були однакові. Вся їхня істота була немов у вогні. Чистилище подібне на багатоповерховий будинок з безліччю кімнат. Душ було мільйони. Були душі, які рвалися до мене. Очі їхні були такі страшні і зболені, ніби залиті кров’ю, що неможливо було на них дивитися. Чула голоси і чоловічі, і жіночі. Між собою душі не розмовляли і не торкались одна до одної. Коли спустилась сходами ще нижче побачила, що з болю душі мліли, їхні тіла корчились в передсмертних судорогах, але ніхто не вмирав.

Багато душ з болю були непритомними і лише одиниці в очах яких світився спокій і велика насолода. В цей момент ця душа світилася сяйвом і була вся окутана світлом, яке закривало її від бруду, вогню, мук. В цей момент за ці душі на Землі йшли молитви і служби Божі. Це саме вони одягають душі в броню світла. Але такий стан тривав недовго, світло зникало і душа поверталась до попередніх мук.

На самому дні чистилища почула голос Ісуса, який плачучи промовляв до всіх хто перебував там. Цей голос ішов відлунням, він був настільки болючим, що інколи здавалось, що божеволієш. Він випереджував крики всіх людей і був надзвичайно зболений. Від цього голосу хотілось плакати і більше ніколи не грішити.

Почула дзвін дзвіночків і побачила Ісуса. На Його тілі, де щойно були рубці, шкіра ставала чистою. До мене наближались душі. Вони світилися блідим сяйвом. Здавалося, що от-от впадуть, дуже обезсилені. Душі були зігнуті і нещасні.

Побачила кам’яні двері, які з гуркотом відчинилися. З’явилося світло, вперше, за час мого перебування там, де була темрява. Це світло, як потужній насос витягнуло ці світлі душі і мене назовні. Коли я оглянулась, побачила величезну прірву з якої йшло полум’я, за нею величезні кам’яні двері на яких вибиті знаряддя смерті Ісуса.

Була щаслива, коли опинилася поза Чистилищем.

– Багато Молись дитино, поки є час. Бо молитва дитини люба Богові. Наступного разу побачиш Пекло. Амінь. –