Кайся, бо тільки з миром та лагідністю прийду до тебе

11 березня 1998 р.

Величезне Розп’яття. Ісус був настільки скатований, що не мав сили говорити. Хрест був чорний. Цвяхи великі, майже на всю долоню Ісуса. Відчула голос. Він говорив дуже повільно: «Чого Я чую від тебе так мало слів любові? Я дуже хочу чути, що всі Мої брати і сестри люблять Мене. Інколи два слова, але щирих, можуть врятувати Мені життя. Підійди до мене.»

Коли підійшла, Ісус зняв з хреста праву руку і я побачила страшну рану, якої в природі не існує. Заглянувши всередину рани злякалася: у цьому кривавому місиві бачила по черзі наші гріхи. Після цього гріхи наших родин і зовсім чужі гріхи. Чим важчі були гріхи тим більше текла кров з рани. Не минула й хвилина, а біля моїх ніг було вже багато крові. Ісус не звинувачував, а лагідно дивився. Його уста прошепотіли: “Допоможи Мені, полікуй Мої рани.”

– Тільки з ревною молитвою, великою любов’ю та покорою зможеш осягнути Небо. Коли будеш доброю дитиною на Землі, отримаєш вічну нагороду в Небі. Рана правої руки пов’язана з любов’ю і добрими ділами… Коли ображаєте ближнього, поводитесь пихато та самовпевнено раните Мою праву руку. Якщо робите багато милосердя, прощаєте ворогам та кривдникам, багато молитесь – позбавите Мене однієї великої рани. –

 Ісус простягнув мені великого цвяха він був золотий і залитий кров’ю. Цвях був такий важкий, що ледве втримала його.

“Кайся, бо тільки з миром та лагідністю прийду до тебе.”