Каймося і кидаймо все, бо Сонце нашого життя заходить!

22 березня 1998 р.

Величезна скеля. На самому її вершечку стояло велике Розп’яття. За якусь мить опинилась біля Нього. Побачила, що навколо хреста порозкидані тернові вінки, які пускали паростки, з них виростали велетенські кущі тернини. Вони так обплели місце біля хреста, що туди не можливо було пробратися, щоб не покалічитись. Колючки досягали 10 сантиметрів і були гостріші за будь-яку голку.

Почула голос Ісуса: «Терня – це ваші гріхи повсякденні, над якими ви не застановляєтесь і не робити ніякої справи. Чи бачиш, як сильно воно обплітає Мій хрест. З кожним новим гріхом воно підсувається до Мене.» Побачила, як гілки терня тягнуться до хреста своїми величезними колючками.

– Сестро, це не є минуле, це все відбувається в теперішній годині. Не можу бажати смерті, бо мушу знову терпіти за вас. Але повір Мені, смерть була б найсолодшою втіхою та спокоєм. Мої уста відчувають страшну спрагу, а язик і ціла істота страшний голод, від якого все тіло корчиться і тремтить.

 Поглянь, яку Голгофу приготували Мені ви сьогодні. Вершина найвищої, найсухішої, найгарячішої скелі. Такої скелі не буває в природі. Така скеля буває тільки через гріхи та невірності. Від такої страшної посухи рани висихають, а на їхньому місці утворюються ще глибші, ще болючіші. Жаром та немилосердним промінням цього сонця – є ваші гріхи нечистоти, лихі пожадання тіла. Язик, з якого безперестанку ллється бруд. Погані книжки, газети, розпусні фільми, в яких потопає все людство.

 Так, Я є сонцем для світу, але сонце Мого і вашого життя зайде надовго. А натомість світитиме лже сонце, проміння якого будуть яскраві, але холодніші за проміння місяця. Сонце душ світитиме яскраво, але це тільки на перший погляд, бо душі перебуватимуть у смертельній пітьмі. Вони шукатимуть того сонечка, але не знайдуть. Вони відчують страшну спрагу та голод, але джерело вічного життя надовго висохне, вони самі Його знищать. Вони шукатимуть хліба, але Хліба вічного життя уже не буде, бо загине під палючим сонцем усе колосся життя та миру. –

Ісус застогнав. Коли поглянула на Нього побачила, що терня вп’ялося у пробиті ноги і звідти поповзло вверх до колін, роздираючи та шматуючи шкіру. Шкіра висіла клаптями роздерта до самих кісток, а терня повзло вгору. Ісус вдруге застогнав. Побачила, що з іншого боку по хресному дереву терня піднялось до лівої руки, яку почало теж шматувати. Все терня від ніг і лівої руки прямує до Серця, щоб вбити Його.

 – Ось це все терня – це ваша брехня, обмови, плітки, гордість, лінивство. Найбільші колючки – сварливість, непокора, прокльони, пияцтво, наркотики, розпуста, самовпевненість, зарозумілість, надмірна веселість та безглуздість слів, пропущена, холодна та занедбана молитва. Зневажання Євхаристії. Відмова від Мого хреста, порушення посту танцями та іншими веселими забавами. Ненависть, злоба, гнів породжують нові гріхи, які перетворюються на безконечні стебла муки.

Молись до Мене дитино, забирай це терня, ламай та дери його. –

Коли відмовила молитву, побачила, як здійнявся вогненний смерч. Це було дуже страшне видовище. Впала хрестом, почала знову молитися. З цього смерчу утворився величезний, до трьох метрів вогненний меч, який почав рубати, палити та нищити терня. Цим мечем була правиця Святого Духа, яку закликала в молитві.

Ісус покликав мене. На мої руки впав другий цвях, який перетворився на платок, змочений водою. Вперше за все своє життя я доторкнулась до обличчя Господа, витираючи кривавий піт та страшну сухість потрісканого та зболеного муками лиця. Ісус жадібно припав потрісканими губами до цього шматочка полотна. Він потребував від мене ласки та турботи, але не могла йому дати навіть найменшого, бо немала нічого.

Дуже скоро прийдуть часи, коли і ми бажатимемо найелементарнішого – це води, але не знайдемо. Наші сухі потріскані від ран губи, благатимуть в Отця прощення, але чи знайдуть його? Коли маємо так багато їжі, води, коли можемо обробляти свої рани пахучими мазями, то чому не можемо присвятити своє життя Богу? Чому не можемо через наші молитви перетворюватись на краплинку води і хліба для Господа? – Бо не хочемо. Бо немає часу, бажання. Каймося і кидаймо все, бо Сонце нашого життя заходить!