Чи любиш мене сестро, брате?

22 квітня 1998 р.

 Зайшла в капличку почала молитися. За мить побачила, що біля мене на колінах стоїть Ісус з покритою головою. Молилися разом “Отче наш” багато разів.

 – Вітаю тебе дитино, Я чекав на твою душу. Чекав поки вона знову стане чистою. Наближається час, коли Моя правиця зітре геть усе зло з лиця Землі. І тоді вона перетвориться на груду каміння, де Я засную “Храм Святого Духа”. У вас буде багато випробовувань. Я гартуватиму все те, де ще є вогонь любові, а у ваших тілах його достатньо. І саме він зможе одягнути вашу душу в міцну броню, спалити усі паростки гріха та злоби. Створити нову людину, яка буде вірною Христу і Богові. Тому боріться з усіма підступами злого. Старайтесь вийти переможцями з цієї запеклої боротьби. Бо те, що приготував Отець наш на Небі, не може дорівнятися до будь-якого щастя чи статку на Землі.

 Свята ще тривають, а людство уже поглинуло в страшні гріхи. Тому застерігаю тебе: не убивай своєю легковажністю і жадобою до гріха Мою любов. Бо ті останні краплі крові, що проливаються впадуть на вас страшною карою. –

 Побачила, що утворилася вогняна дорога. В кінці цієї дороги побачила Ісуса. Він стояв, сорочка на Його тілі була червона від крові. Голова втомлено похилилась на плече. Він сумно та жалісно дивився на людство, яке витало бога-диявола. Побачила мерзенну істоту в короні і золотих шатах. Люди кланялися і вітали її. Ісуса ж закидували камінням, наче непотрібного. Дорога зникла. Біля мене стояв Ісус. Руки і ноги Його були відкриті і я чітко бачила рани від цвяхів.

– Скоро, дуже скоро Я прийду і стану між жінкою і чоловіком, між братом і сестрою, – Ісус ще щось хотів сказати, але замовк. Поглянув мені у вічі і тихо спитав, – Чи любиш Мене, сестро? Так! – Тоді дав поцілувати руку. Ще раз поглянув на мене і сказав: «Іди в свій світ і більше не гріши. Пам’ятай, що скоро, Я повстану між тобою та між твоїм братом, між тобою та твоїми батьками, між тобою та твоїм світом. І ти муситимеш зробити вибір. Люби Мене і Я поєднаюсь з тобою. Я розділю з тобою твоє життя та смерть, вічність і всі нагороди Неба. Нагадуй усім Мої слова: “Чи любиш мене сестро, брате?”»

Ісус поблагословив мене і сказав, що потрібно знову очистити свою душу.

Повір дитино, одне слово люблю, може воскресити

3 квітня 1998 р.

Ісус стояв в білосніжному одязі з розпростертими руками, волосся довге, хвилясте, вітерець легенько розвівав його. Він кликав мене: «Я радий бачити тебе. Сьогодні Я хочу поділитися з тобою великою радістю. Бо нещодавно Я віднайшов нових друзів. Я віднайшов стадо, яке так далеко заблукало. Люди, котрі раніше так багато приділяли уваги своєму фізичному тілу, дуже змінилися. Коли Я стукав у їхні серця, вони Мені відчинили. Коли Я був спраглим, вони Мене напоїли. Коли був голодний – нагодували. Коли був нагий – зодягнули. Коли хворим був – відвідали.»

 Ісус показав Свою руку, на якій був величезний страшний рубець. – Повір дитино, одне слово люблю, може воскресити, – очі Ісуса наповнилися сльозами. Він став сумним і обняв мене так, ніби хотів обійняти весь світ.

 – Глянь дитино, праворуч, – побачила страшні чорні хмари, які насувалися, – Глянь ліворуч, – побачила хмари з громами і блискавицями. А тепер глянь в близьке майбутнє… –

 Побачила великі руйнації, багато сліз та жертв. Масу калік та мертвих людей. Люди були дуже налякані, страшні, виснажені, поранені. Багато перебувало у стані шоку. Майже більша половина з них сиділа втупивши погляд і не розуміла, що сталося.

– Пересторога уже почалась. Час настав. В природі усе міняється. Ви цього не можете бачити, але ви це мусите відчувати. Першою ознакою буде скороплинність часу, другою – молитви ставатимуть дедалі холоднішими. Третьою – страшне виснаження людського тіла. Це підготовка до часів голоду.

 Люби Мене так сильно, як Я тебе. Просіть у Мене чого бажаєте, бо Моє серце жадає милосердя для вас усіх. Мусиш готуватися і багато вчитися, бо наближаються часи, коли боротимешся не з невидимим духом, а з людиною, у якої буде демонська душа. –