Повір дитино, одне слово люблю, може воскресити

3 квітня 1998 р.

Ісус стояв в білосніжному одязі з розпростертими руками, волосся довге, хвилясте, вітерець легенько розвівав його. Він кликав мене: «Я радий бачити тебе. Сьогодні Я хочу поділитися з тобою великою радістю. Бо нещодавно Я віднайшов нових друзів. Я віднайшов стадо, яке так далеко заблукало. Люди, котрі раніше так багато приділяли уваги своєму фізичному тілу, дуже змінилися. Коли Я стукав у їхні серця, вони Мені відчинили. Коли Я був спраглим, вони Мене напоїли. Коли був голодний – нагодували. Коли був нагий – зодягнули. Коли хворим був – відвідали.»

 Ісус показав Свою руку, на якій був величезний страшний рубець. – Повір дитино, одне слово люблю, може воскресити, – очі Ісуса наповнилися сльозами. Він став сумним і обняв мене так, ніби хотів обійняти весь світ.

 – Глянь дитино, праворуч, – побачила страшні чорні хмари, які насувалися, – Глянь ліворуч, – побачила хмари з громами і блискавицями. А тепер глянь в близьке майбутнє… –

 Побачила великі руйнації, багато сліз та жертв. Масу калік та мертвих людей. Люди були дуже налякані, страшні, виснажені, поранені. Багато перебувало у стані шоку. Майже більша половина з них сиділа втупивши погляд і не розуміла, що сталося.

– Пересторога уже почалась. Час настав. В природі усе міняється. Ви цього не можете бачити, але ви це мусите відчувати. Першою ознакою буде скороплинність часу, другою – молитви ставатимуть дедалі холоднішими. Третьою – страшне виснаження людського тіла. Це підготовка до часів голоду.

 Люби Мене так сильно, як Я тебе. Просіть у Мене чого бажаєте, бо Моє серце жадає милосердя для вас усіх. Мусиш готуватися і багато вчитися, бо наближаються часи, коли боротимешся не з невидимим духом, а з людиною, у якої буде демонська душа. –