Візьміть у руки вервицю

4 січня 1999 р.

 Ісус. Побачила в Його руках вервицю, дуже гарну, такої ніколи не бачила. Кожне зернятко складалося з пучка світла в якому відчувалося життя.

– Вервиця для вас є чимось буденним та надто простим. Для багатьох вона є незрозумілою вигадкою церкви. Згадай лише, як ти промовляєш молитви на ній. Як часто хизуєтесь чудесними та дорогими вервицями. Не розуміючи, що сила її не в перлах і дорогих камінцях. Не розуміючи, що сила її не в красі, а в молитві. Сила її ховається у самій душі людини. Коли людина є чистою, то під руками вона відчуває не перли, а жар.

 Для такої людини зникає час, вона вже не відчуває обтяжливого тягарю вервиці. Бо її душа зливається в одне ціле з нею. Душа кличе до Господа, рветься на волю. Знаєш, чому не відчуваєш усіх її принад, бо ставишся до неї з легковажністю. Але прийде час, коли ти відчуєш тепло у кожному зернятку, коли ти загубишся в часі і прокинешся тоді, коли уста твої промовлять: “Амінь.”

 Приходять часи, коли у тебе відберуть усе найдорожче. Та згодом захочуть відібрати ще й душу. Твоя сила ховається в твоїй душі. А твоя неміч і нерозумність – в тілі.

 Зараз багатьом здається, що світ здолав їх. Здається, що вони відходять від Бога. Зараз ви не відчуваєте сили вервиці. Але Мої любі маленькі воїни – прокиньтесь. Дайте волю тій силі, котра ховається у вашій душі. Візьміть у руки вервицю, піднесіть руки до Господа і скажіть: ”Згрішила я Господи, і не гідна я споглянути на велич і силу Твою, але Господи, глянь на сльози та щире каяття моє і прости мені. Бо моє життя належить тільки Тобі. Моє життя – це Ти!”

Коли відберуть усе, не зможуть відібрати лише вервицю, бо вона житиме в твоїй уяві вічно. Досить буде заплющити очі, зібрати усю силу та любов і вервиця повстане перед твоїми очима неначе проміння сонечка, і буде вести тебе вперед, і час зникне, і прокинешся до життя вічного через слово: “Амінь.”