Де моя родина, де?

8 січня 1999 р.

 Ісус молився, «Сестро люблю, так сильно люблю тебе. Цими словами, Я звертаюся до вас усіх, до цілого світу. Цими словами, Я знищую силу і панування сатани.

Маленькі створіння, шукаєте зброю, яка може подолати пекло. Шукаєте зброю, яка може знищити сатану, гріх, не знаючи, що ця сила ховається на дні вашого серця. Щоб перемогти пекло, не потрібно часте фарисейське відвідування церкви. Чи знаєш, що Я маю на увазі? Багато створінь думає, що відвідуючи церкву, сповідь та приймаючи Євхаристію, вони перемагають панування пекла.

 Багато людей шукають чудодійних вервиць, провідників, священників не розуміючи, що найбільшою зброєю, найсильнішим мечем та щитом – є любов. Бо цей світ ще тримається на Моїй любові. Бо тільки через любов можна уникнути пекла. Бо тільки через любов можна знищити ненависного демона. Бо тільки через любов можна знищити гріх. Людина, котра любить Бога, завжди буде старатись подобатись Йому. Людина, котра любить, ніколи не вбиватиме.

Цей невеличкий вступ та відхилення від минулої розмови, Я почав для того, щоб ти зрозуміла, що сила твоєї душі криється в твоїй любові до Бога, ближнього і зрештою до себе. Бо усі ці дари, які Я просив у вас, ґрунтуються на любові. Бо початок їхній і походження – любов. Коли любиш, ладен віддати усе що маєш, навіть життя. Коли любиш Бога, боїшся Його. Коли любиш, то в твоїй душі відкриваються дари щедрості, милосердя, покори, віри. Шкода, що ви не розуміли, що ці дари пов’язані лише з нашим Отцем Небесним. Я страждаю, але Він, Творець Неба і Землі, страждає ще дужче. Бо любі діти уже не люблять Його, Він для них є непотрібним. Тому Я хочу, щоб ви віддали Йому частинку себе і всі чесноти вашої душі.

 В час масового відречення, в час, коли пекло буде переповнене душами, в час, коли сатана пануватиме над світом. Ви Мої любі маленькі воїни, поборете силу сатани своїми дарами любові. Ти віддаси своє життя за Бога. Інші його збережуть, щоб перейти це земне пекло ненависті і злоби, видираючи душі з вогню пекельного, щоб вести їх до сонечка.

 Сьогодні Отець благає усе людство. Благає священників, монахів, вірних через оці прості слова найлюбішого Батька, найщирішого друга, найкращого цілителя. – Дочко просто вір Мені. Віддайся в Мої руки і йди за Христом. Я так сильно люблю тебе. Я так сильно бажаю вашої любові. Я так сильно бажаю ваших дитячих обіймів. Тепер розумієш, чому Він ще не покарав світ, тепер розумієш, чому Я ладен вмирати за вас щодня. Вина цього – любов.

Отже пам’ятай сестро, що можеш віднайти світ, дорогоцінне каміння, золото, родину та коли не знайдеш любові в своєму серці, то істинну говорю тобі – ти є найбіднішою істотою Всесвіту. Бо найбільші скарби ховаються в любові. Любов є вмістима, вона схожа до величезного муру, який захищає душу від смерті та вогню пекельного. Мур складається з мільйонів цеглин. Так само і любов складається з мільйонів дарів.

 Найбільший серед яких – віра. Вона є фундаментом. 

Любов – все, що на ньому стоїть. Віра лікує, а любов полегшує страждання. Коли любиш Бога не боїшся смерті, бо розумієш, що лише вона єдина поєднає тебе з Ним навіки. Бо, щоб народитися до життя вічного, потрібно вмерти. Вмерти з любові до Бога, ближнього і зрештою до себе. Коли віддаєш своє життя з ненавистю та злобою, частину вічності проведеш в чистилищі. Та коли вмираєш втративши віру, загубивши любов, вічність буде у вогні пекельному.

 Наближається свято Мого Різдва, Моєї любові. І в цей світ Я знову прийду з безмірної любові до вас усіх. Я знову шукатиму притулку на ніч. Я знову блукатиму у цьому холодному світі шукаючи пристановища, тепла і любові. Але сестро, де його шукати? В чудесних будинках-палацах, в яких лунає дзвін кришталю наповненого отрутою, в палацах, де люди дбають лише про власне тіло, де немає жодної ікони, де столи гнуться від наїдків. Де лунають прокльони, п’яні колядки, сон. Але знову закликаю: “Вірні прокиньтесь, бо ворог чигає на ваші душі, сатана готує ласо, яким затягуватиме цілі родини до пекла.”

Сестро де шукати пристановища? У пустих храмах, у холодних душах, у черствих серцях? Де Моя родина? Де Мої брати і сестри, де Мої бідні та покірні ягнятка? Як святкуєте Моє свято? Скільки часу проводите в церкві та на молитві? –

 Все зникло. Побачила безліч дверей в які стукав Йосип. У бідній пелені на руках Марії спав Ісус. Коли відчинили двері, побачила Землю, безліч церков та будинків. Але всі ці міста були неначе крижані. Лише далеко в небі сяяла зоря любові, яка провадила Божу Родину до Їхнього пристановища. Пристановище Їхнє, це серце, яке палає любов’ю до Бога, ближнього і самого себе.

Знову все зникло. Зоряне небо, серед якого туманне зображення Немовляти з розпростертими рученятами і ніжний та сумний дитячий голос: “Де моя родина, де?”