9 жовтня 1998 р.

Не спіть. Чувайте разом зі Мною!

9 жовтня 1998 р.

Ісус: «Вітаю тебе сестро. Покайтеся, слідкуйте за своєю душею. Які бідні і спраглі ваші душі, які зморені і висушені гріхом. Чому не бачите їх? Чому не бачите гріха? Ви не хочете його бачити. Ви не є сліпими чи глухими. Ви добре бачите і чуєте. Ви не є тими бідними душами, які засліплені жадобою слави, але ви бідніші за них, бо ви маєте відкриті очі, та не хочете бачити. Ви чуєте, та не хочете чути. Ви знаєте, що найбільше зло – це гріх, але продовжуєте грішити.
 Встаньте, покайтеся, зведіть свої очі до сонечка і зрозумієте, що яскравішого творіння немає в цілому світі, бо воно лише одне-єдине. Зведіть свої очі до неба і побачите зорі. І ви зрозумієте, який багатий і ласкавий ваш Творець. Зведіть свої очі на землю і побачите, яка щедра вона до вас. Зверніть свої очі на душу і побачите, яка знівечена вона війною гріха.
О, бідні і нещасні створіння, чого шукаєте? Сьогодні Отець такий ласкавий до вас, що говорить: “Я тут, дочко, ходи до Мене!” – Але ви не чуєте Його голосу, бо слухаєте інший, який нашіптує: “Який поганий світ, яка нужда, яка бідність…” і ви уже не бачите цього яскравого сонечка. Ви не бачите землю, зорі, ви шукаєте грошей, вирішення проблем, не розуміючи, що єдина проблема, єдина бідність та нужда – це гріх. Ви не розумієте, що у вас немає проблем, бо все, що має вирішення і добрий кінець – не є проблемою.
 А те, що ви не можете виправитись те, що може завести вас до пекла – є найбільшою проблемою людства. Та ви не бачите цієї біди. Запам’ятай! Що від сьогодні, якщо говоритимеш: “Так Господи, бо так подобається Тобі!” – віднайдеш спокій та мир. Якщо віддасися в руки Отця, то усі твої біди та проблеми, прохання та сльози будуть вирішені. Але не забувай слів: “Так Господи, нехай Твоя буде воля, а не моя. Роби зі мною все, що Тобі подобається, бо все, що Тобі подобається, приймаю!”
 Пам’ятай, хліб – золото. Скільки можете легковажити з Моїх слів. Бідні, коли зрозумієте, що Пересторога уже почалась. Вона вже прийшла! Світ святкує свій тріумф, не розуміючи, що це є погибель. Демони уже ходять між вами, вони влазять у церкву та владу. Дитино, скільки часу Я плачу, де ж ваші сльози? Дітей розпинатимуть, людей катуватимуть, вбиватимуть. Сонечко уже сіло. Земля є кладовищем, бо не бачу живих, бачу лише мертвих.

 Прокиньтесь Мої вірні, бо просив Я вас не спати, а чувати разом зі Мною. Діти не спіть. Прокиньтесь! Бо ворог уже тут. Круки уже кричать над вашими головами. Демони готують знаряддя вбивства. Ось Моя кров і сльози падають на ваші серця, душі і зціляють їх. Я з вами. Я так люблю вас. Не спіть. Чувайте разом зі Мною!»

3 жовтня 1998 р.

Пам’ятай, все марнота, крім одного: любити Бога

3 жовтня 1998 р.

 Ісус… Вітер розвівав Його одяг. Погляд спрямований кудись далеко. Обличчя світилося радістю, але очі сумні.
 – Чому покидаєш Мене сестро? Чому не хочеш зрозуміти, що коли ваше серце рветься з болю, то Моє шматується ще дужче? Отче, як люблю цих людей і цю Землю. Як мрію ще трохи побути з ними. Але Отче, нехай Твоя буде воля, а не Моя.»
 Почула голос: «Нехай буде знищений всякий гріх! Нехай буде знищене все те, що є джерелом гріха! Нехай буде знищений цей світ, бо провина його вельми велика! І спопелиться вся Земля і каменя на камені не буде. Хто мудрий нехай кається. А хто має черстве серце, нехай багато плаче над собою та над своєю родиною. Бо мати через свою надмірну любов погубить дітей. Діти через свій страх погублять батьків. Будьте пильні і чувайте, бо знак уже на Небі.»
 Побачила, як з зірок складається неначе Розп’яття. Воно то наближалось, то віддалялось від мене. Воно було таке велике, що закривало усе небо. «Скоро Я востаннє обійду Свої володіння. Скоро Я востаннє прийду до ваших сердець. Я прийду, щоб попрощатись і ще раз сказати, як сильно люблю вас усіх. Чому легковажите з Моїх порад? Чому так мало маєте хліба? Хліб – це є золото! Чому він у вас в такому легковажному стані? Поріжте його акуратно на шматочки, складіть шкуринка до шкуриночки. Крихти не викидайте, а зберіть в торбинку.
На землю йде примара, яка пожере весь урожай. Але пам’ятай дитино, коли матимеш крихту хліба в одній руці, а на другу тобі сяде пташечка, то поділись цією крихтою з нею. Бо прийде час, коли тварини чи птахи шукатимуть їжу для вас. Ви не зможете з’явитися в цей цивілізований світ, бо вас легко впіймають і вб’ють, але тварини завжди зможуть вам принести шматок хліба: чи то з вулиці, чи то з неба. Коли маєш склянку води, а поруч тебе гине рослина, то поділись і з нею. Бо все, що є творінням Божим допомагатиме тобі в час вигнання.
 Сестро, чи любиш Мене? Люби Мене ще дужче, бо як мало любові отримую від вас! Пам’ятай, все марнота, крім одного: любити Бога.
 Мої бідні залякані звірятка… Як часто буватиме, що маленький хлопчик чи дівчинка ховатимуться в подертому одязі з кривавими ранами у норах диких тварин. І не матусі перев’яжуть їм рани пахучими мазями, а дикі звірі будуть зализувати зранені ноженята чи рученьки. Скільки бід та горя станеться в цей час. Земля стогнатиме і кричатиме до Бога за невинно пролиту кров. Бо такого знущання та катування не бачив світ за все своє існування. Людей розпинатимуть. Міста перетворюватимуться на конаючі хрести. Та жодна тварина чи птах не зачепить понівечене тіло.
 Навіть немовлята перестануть плакати, бо і вони найчастіше ставатимуть жертвами демонів. Який страшний світ дитино, яка біда. Будь мужньою і пам’ятай, що в світі немає нічого кращого, як віддати своє життя за Бога. Прийде час, коли повториш за Мною оці слова: “Так Господи уже готова!”
 Рятуватимеш дітей. Бо саме ці невинні душі дадуть початок новому світові. Потрібні будуть люди, які розуміються на медицині. Та ще більше буде потрібно лікарів для душ. Потрібні будуть воїни Христа, які зможуть взятися за зброю і будуть вміти володіти нею. Чи знаєш, яку зброю? Святий Хрест! О, як незграбно держите Його і який слабкий Він у ваших руках. Візьми Хрест у руки, піднеси до неба і кричи…–

Ісус підняв руки вгору і закликав: “Геть сатано, скільки маю ще тебе терпіти, геть!” – Хрест у руках воїна буде найсильнішою зброєю. Глянь: сонечко сідає. Вже пора…– 

19 вересня 1998 р.

Знаю, що любиш, але говори Мені це щодня.

19 вересня 1998 р.

 Ісус: «Як Я сумував за всіма вами. Як Я сумував за тобою. Зараз Я хочу, щоб ти зрозуміла на скільки дорогий Я тобі. Хочу, щоб ти відчувала таку тугу, як Я відчуваю за тобою. Бо тільки тоді ти зрозумієш, що цей світ – це марнота, яка нещадно тягне невинні душі у безодню пекельну. Тільки в такий спосіб, Я зможу приготувати твою істоту до Кари і нашестя демонів. Щоб ти спокійно відмовилась від багатства, теплої домівки, смачної їжі та різних розваг. Коли ти відчуєш, що любиш Мене більше за цей світ, побачиш, що Земля – це марнота. Ще не довго лишилося чекати, Моя прекрасна подруго. Скоро, дуже скоро, ми поєднаємось з тобою. Ще трошки і ти будеш вдома. Не бійся цієї туги, любові, бо вона прекрасніша за будь-яку радість і щастя. Вона буде прекраснішою за світ. Вона буде мечем любові, який відрубає ланцюги земних благ. Вона звільнить твою душу і неначе голубка полетить до сонечка.
 Який страшний світ дитино. Зараз Я бачу тільки згарища та попелища, руїни та смерть, ненависть та безчестя. Бачу демонів у золотих шатах. Які царюють на земних престолах, які уже є в церквах, які уже є між пастирями, голодних демонів, які пожирають душі. Земля перетворилась на бомбу, котра вибухне радіацією та пилом. Війна новітньої земної зброї знищить усе людство, знищить тіло, але не душі. Та за нею прийде ще страшніша війна, яка буде нищити уже не тіло, а душу. Це буде війна добра і зла на чолі з Люцифером.
 Найперше ви повинні вберегти свої душі. Коли збережете їх, рятуватимете інші душі. Бо, яка користь з чудесних богословів чи лікарів, коли їхнє тіло перетвориться на руїну. Я прийду неначе злодій в сонячну погоду і спалю усе зло, яке пануватиме на Землі. Я прийду спраглим – і ви Мені дасте пити. Я прийду голодним – і ви Мене нагодуєте. Я прийду нагим – і ви покриєте Моє тіло. Я прийду зраненим – і ви вилікуєте Мене. Я прийду сумний, а ви потішите Мене.

Сестро, чи любиш Мене сильно-сильно? Знаю, що любиш, але говори Мені це щодня.»

3 вересня 1998 р.

Прийшов час терпінь та випробовувань

3 вересня 1998 р.

Скеля… На вершині цієї скелі величезний хрест. З цього хреста виступало дуже багато цвяхів. Помітила, що на цих цвяхах є багато листівок. Коли зняла одну, побачила, що ця листівка представляла Італію. Було написано, що їм набридли заповіді Отця і що вони застарілі для теперішнього світу. За мить цей листок спопелів у моїх руках. Тоді почала шукати свою країну між цими листівками. Відчула, що хтось зупинив мою руку.
 На все небо з розпростертими руками з’явився Ісус. На Його грудях було золотом гаптоване зображення Св. Духа. Поруч Нього стояла Марія, на грудях у Неї було зображення Її обручника. Над головою Ісуса з’явилося величезне сонце. Над головою Марії з’явилось 12 зірок, а під ногами – серп місяця. Вони віддалялись від мене. А до Них я перейти не могла. Тому що між нами була прірва. Але перш ніж Вони зникли, побачила, що Вони обоє плачуть. Криваві сльози, які падали вниз перетворювались на вогонь, який летів у сторону Землі.
– Чи не оцю картку ти шукала? – Ісус показав мені листівку. – Невже ти думаєш, що твоя країна є кращою за інші. Вона така ж, незважаючи на те, що в ній є так багато покликаних. Як мало пастирів, вірних прислухається до Мого слова. Тобі цікаво, чи твоя країна також віддалась в руки дияволу? Відповідь дуже проста. Скажи Мені, хто слухає Моє слово? А Моє слово таке…
Прийшов час терпінь та випробовувань. Прийшов час темряви та скреготу зубів, вогню та зречення. Маловіри! Скільки ще раз благати вас про підготовку до Перестороги. О, які бідні, хворі та знівечені ваші душі. Хоч на мить забудьте про непотріб. Хоч на мить забудьте про цей тілесний порох. Діти, у вас душі гинуть, вони спраглі, голодні та зранені.
Приходить час, коли Господь вийде, щоб зібрати усі таланти. Що ж ви покажете Йому? Свою знівечену душу. О, бідні і нерозумні створіння, як можете постити і кричати про свою любов до Мене, коли ненавидите брата свого? Коли так любите, чому катуєте Мене своїми гріхами? Те, що зробили одному з братів Моїх найменших, те Мені ви зробили.
 Багато кажуть: “Я шукаю Бога.” Бідні, як шукаєте Його? Шукаючи Бога не можна сказати, я знайшов Його. Бо коли людина стає на шлях досконалості, святості, вона починає бачити в собі багато недоліків. І чим досконалішою стає, тим бруднішою себе бачить. Така людина боїться Бога. Тільки тоді, вона може забути за земний світ, бо її буде цікавити власна недосконалість та Бог.

 Немає хвилини, секунди, коли Я не думаю про тебе і все людство. Мене болить серце, коли бачу вашу почленованість. Диявол вліз і поміж вас. Тільки через Євхаристію зможете знову поєднатись. –