Чистилище

31 березня 1997 р.

Величезний довгий коридор, запах мертвяка і потойбічного світу. Всюди мокро і брудно. Моя душа поміж того бруду ледь білілася. Опинилась перед величезними дверима. Вони щільно закриті і вигляд їх нагадував могилу. Вгорі над тими дверима висіла велика кам’яна таблиця на якій було щось написано. Мене втягнуло всередину. Вперше за все своє перебування в потойбічному світі – злякалася. Мені захотілось повернутись назад.

Побачила величезні сходи, які вели вниз. Навкруги бруд, перемішана кров з кусками м’яса. Дихати майже не було чим, безперервний сморід. Чорна прірва, яка відділяє людину від світу і Бога. Стогони, плачі та крики людей переповнювали цю тишу. Коли спустилась трохи нижче, побачила душі. Їх умовно можна було поділити на три групи: перша – душі чорніші від тієї темряви, яка панувала кругом; друга група – такі ж чорні, як темрява; третя група – відділялися своїм світлом від темряви.

Незважаючи на стан душ, муки були однакові. Вся їхня істота була немов у вогні. Чистилище подібне на багатоповерховий будинок з безліччю кімнат. Душ було мільйони. Були душі, які рвалися до мене. Очі їхні були такі страшні і зболені, ніби залиті кров’ю, що неможливо було на них дивитися. Чула голоси і чоловічі, і жіночі. Між собою душі не розмовляли і не торкались одна до одної. Коли спустилась сходами ще нижче побачила, що з болю душі мліли, їхні тіла корчились в передсмертних судорогах, але ніхто не вмирав.

Багато душ з болю були непритомними і лише одиниці в очах яких світився спокій і велика насолода. В цей момент ця душа світилася сяйвом і була вся окутана світлом, яке закривало її від бруду, вогню, мук. В цей момент за ці душі на Землі йшли молитви і служби Божі. Це саме вони одягають душі в броню світла. Але такий стан тривав недовго, світло зникало і душа поверталась до попередніх мук.

На самому дні чистилища почула голос Ісуса, який плачучи промовляв до всіх хто перебував там. Цей голос ішов відлунням, він був настільки болючим, що інколи здавалось, що божеволієш. Він випереджував крики всіх людей і був надзвичайно зболений. Від цього голосу хотілось плакати і більше ніколи не грішити.

Почула дзвін дзвіночків і побачила Ісуса. На Його тілі, де щойно були рубці, шкіра ставала чистою. До мене наближались душі. Вони світилися блідим сяйвом. Здавалося, що от-от впадуть, дуже обезсилені. Душі були зігнуті і нещасні.

Побачила кам’яні двері, які з гуркотом відчинилися. З’явилося світло, вперше, за час мого перебування там, де була темрява. Це світло, як потужній насос витягнуло ці світлі душі і мене назовні. Коли я оглянулась, побачила величезну прірву з якої йшло полум’я, за нею величезні кам’яні двері на яких вибиті знаряддя смерті Ісуса.

Була щаслива, коли опинилася поза Чистилищем.

– Багато Молись дитино, поки є час. Бо молитва дитини люба Богові. Наступного разу побачиш Пекло. Амінь. –

Ця кров є пахощами ваших душ

30 березня 1997 р.

 Відчула важкий подих, що сходив з великого чорного дерев’яного Хреста. Хрест весь залитий кров’ю. Коли підняла вверх очі, побачила Ісуса, Який дивився на мене. Погляд Його дуже зболений, а на обличчі лагідна усмішка. З Хреста Він простяг до мене Свою зранену руку. З неї скапувала кров на землю.

«Бачиш, ця кров випливає з Моїх найсвятіших ран через ваші гріхи. Неможливо порахувати ці краплі крові, їх виплили цілі ріки. Ця кров омиває вас з гріха. Вона є запорукою вашого вічного життя. Ця кров не висихає. Вона живе у ваших серцях, коли ви приймаєте її в тайні Євхаристії.

 Хочу нагадати всім Моїм братам і сестрам – не зневажайте її, бо вона – це є Я. Вона перетворюється на відбиток Мого обличчя в кожній душі і часто буває, що цей відбиток заплямлений гріхами, розпустою, лінивством, байдужістю, вбивствами, жертвоприношенням.

Я хочу, щоб Мій образ в твоїй душі жив вічно. Я хочу, щоб Мій образ жив в душах Моїх братів і сестер, щоб був чистий від гріхів. Гріх – це завіса Неба. Каяття – це платок Вероніки. Кожного каяття він обтирає Моє обличчя від ваших гріхів. Молися сестро, багато молися, покутуй, жертвуй, бо скоро Я прийду в цей грішний світ. І хочу, щоб ти була по правиці Мене. Хочу, щоб ти любила Мене, а не розпинала. Бо прийде час, коли ти будеш розп’ята своїми гріхами. Прийде час покути і жертви. Прийде Пересторога, що відкриє Небо, розум і душу кожної людини. Молися...»

Ісус простягнув руку для поцілунку, на якій була величезна страхітлива рана, від неї сходив чудесний запах і зник. Почула голос: “Ця кров є пахощами ваших душ.”

…Опинилася біля незвичайної поляни. Замість трави вся земля покрита величезними загостреними цвяхами, на кінчиках яких була кров. Посеред цього кривавого поля побачила людей, що спали, їх душі були чорні від гріхів.

 Побачила маленького Ісуса, котрий ходив по цьому полю і будив цих грішників. Ноги Його були зранені. При кожному кроці десятки цвяхів проколювали Його стопи, але Він ішов далі торкаючись ручками цих людей, щоб вони прокинулись. Побачила маленькі свічечки, які наближались до центру цього поля. Ці свічечки несли люди – це були діти і дорослі, котрі багато молилися, розважали над терпінням Господа і складали Йому жертви. Вони ступали по цих цвяхах, незважаючи на те, що проколювали ноги наскрізь.

Небо відкрилося, звідусіль лунав дзвін дзвіночків. З Неба спускались мільйони Ангелів. Ісус побачивши Ангелів підбіг до них, простягнув Свої рученята, неначе просив допомоги. Ангел взяв Його на руки і почав ступати по цих цвяхах співаючи молитву. Свіжа кров почала покривати Його ноги, але він продовжував молитися і йти вперед. Маленький Ангел дав мені запалену свічку, а сам пішов за Ісусом. Всі молилися знову і знову.

Стиснувши свічку я почала іти вперед. Зробивши декілька кроків побачила, що опинилася біля людей і Ангелів. Цвяхи почали зникати, рани гоїтися. Почула голос, який благословляючи промовив: «Я є воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть вмерши житиме повіки. Я є хліб живий, що сходить з неба. Хто споживатиме хліб цей той повік буде жити.»

…Опинилася на стежці покритій колючками тернини. В кінці цієї стежини побачила Марію. Руки Її закривавлені. Вона плакала кривавими сльозами і плела вінок з цієї тернини. Біля Її ніг лежало багато наламаного терня, яке на очах збільшувалось в об’ємі. Це терня дарують Їй люди, котрі своє життя поповнюють гріхами зневаги Бога. Дарують в подяку за Її любов до них.

– Я хочу, щоб перш за все ти зрозуміла кожне знаряддя смерті Господа. Хочу, щоб ти знала, що саме кожен ваш гріх перетворюється на цвях, спис чи терновий вінок Ісусові. Хочу, щоб ви багато плакали і молились над своїми упадками в гріхи. Хочу, щоб ви зрозуміли ціну крові проллятої за вас. Це необхідно тобі для того, щоб увійти в Царство Боже. Хочу, щоб люди знали про страсті Мого Сина. Хочу, щоб повернулись заблукані душі в своє стадо. І щоб було, як написано: “Одне стадо під проводом одного Пастиря. Амінь.” –