Ця кров є пахощами ваших душ

30 березня 1997 р.

 Відчула важкий подих, що сходив з великого чорного дерев’яного Хреста. Хрест весь залитий кров’ю. Коли підняла вверх очі, побачила Ісуса, Який дивився на мене. Погляд Його дуже зболений, а на обличчі лагідна усмішка. З Хреста Він простяг до мене Свою зранену руку. З неї скапувала кров на землю.

«Бачиш, ця кров випливає з Моїх найсвятіших ран через ваші гріхи. Неможливо порахувати ці краплі крові, їх виплили цілі ріки. Ця кров омиває вас з гріха. Вона є запорукою вашого вічного життя. Ця кров не висихає. Вона живе у ваших серцях, коли ви приймаєте її в тайні Євхаристії.

 Хочу нагадати всім Моїм братам і сестрам – не зневажайте її, бо вона – це є Я. Вона перетворюється на відбиток Мого обличчя в кожній душі і часто буває, що цей відбиток заплямлений гріхами, розпустою, лінивством, байдужістю, вбивствами, жертвоприношенням.

Я хочу, щоб Мій образ в твоїй душі жив вічно. Я хочу, щоб Мій образ жив в душах Моїх братів і сестер, щоб був чистий від гріхів. Гріх – це завіса Неба. Каяття – це платок Вероніки. Кожного каяття він обтирає Моє обличчя від ваших гріхів. Молися сестро, багато молися, покутуй, жертвуй, бо скоро Я прийду в цей грішний світ. І хочу, щоб ти була по правиці Мене. Хочу, щоб ти любила Мене, а не розпинала. Бо прийде час, коли ти будеш розп’ята своїми гріхами. Прийде час покути і жертви. Прийде Пересторога, що відкриє Небо, розум і душу кожної людини. Молися...»

Ісус простягнув руку для поцілунку, на якій була величезна страхітлива рана, від неї сходив чудесний запах і зник. Почула голос: “Ця кров є пахощами ваших душ.”

…Опинилася біля незвичайної поляни. Замість трави вся земля покрита величезними загостреними цвяхами, на кінчиках яких була кров. Посеред цього кривавого поля побачила людей, що спали, їх душі були чорні від гріхів.

 Побачила маленького Ісуса, котрий ходив по цьому полю і будив цих грішників. Ноги Його були зранені. При кожному кроці десятки цвяхів проколювали Його стопи, але Він ішов далі торкаючись ручками цих людей, щоб вони прокинулись. Побачила маленькі свічечки, які наближались до центру цього поля. Ці свічечки несли люди – це були діти і дорослі, котрі багато молилися, розважали над терпінням Господа і складали Йому жертви. Вони ступали по цих цвяхах, незважаючи на те, що проколювали ноги наскрізь.

Небо відкрилося, звідусіль лунав дзвін дзвіночків. З Неба спускались мільйони Ангелів. Ісус побачивши Ангелів підбіг до них, простягнув Свої рученята, неначе просив допомоги. Ангел взяв Його на руки і почав ступати по цих цвяхах співаючи молитву. Свіжа кров почала покривати Його ноги, але він продовжував молитися і йти вперед. Маленький Ангел дав мені запалену свічку, а сам пішов за Ісусом. Всі молилися знову і знову.

Стиснувши свічку я почала іти вперед. Зробивши декілька кроків побачила, що опинилася біля людей і Ангелів. Цвяхи почали зникати, рани гоїтися. Почула голос, який благословляючи промовив: «Я є воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть вмерши житиме повіки. Я є хліб живий, що сходить з неба. Хто споживатиме хліб цей той повік буде жити.»

…Опинилася на стежці покритій колючками тернини. В кінці цієї стежини побачила Марію. Руки Її закривавлені. Вона плакала кривавими сльозами і плела вінок з цієї тернини. Біля Її ніг лежало багато наламаного терня, яке на очах збільшувалось в об’ємі. Це терня дарують Їй люди, котрі своє життя поповнюють гріхами зневаги Бога. Дарують в подяку за Її любов до них.

– Я хочу, щоб перш за все ти зрозуміла кожне знаряддя смерті Господа. Хочу, щоб ти знала, що саме кожен ваш гріх перетворюється на цвях, спис чи терновий вінок Ісусові. Хочу, щоб ви багато плакали і молились над своїми упадками в гріхи. Хочу, щоб ви зрозуміли ціну крові проллятої за вас. Це необхідно тобі для того, щоб увійти в Царство Боже. Хочу, щоб люди знали про страсті Мого Сина. Хочу, щоб повернулись заблукані душі в своє стадо. І щоб було, як написано: “Одне стадо під проводом одного Пастиря. Амінь.” –