Як мало чую від вас слів любові

24 березня 1998 р.

Побачила, що знаходжуся на безлюдному березі великого озера. На землі лежало багато релігійних речей. Неподалік лежала чаша, яка була покрита брудом. Посеред цього озера стояло величезне Розп’яття. Рани Ісуса були такі, як вчора, можливо ще більші. На ногах та лівій руці шкіра висіла клаптями від страшного терня. “Чи любиш мене? Як мало чую від вас слів любові.”

 Вінок посунувся набік і вп’явся просто у висок, від чого Він застогнав. Та коли уважніше приглянулась до цього вінка, зрозуміла, що він уже не схожий на терня, бо на ньому було стільки колючок, як голок на ялинці. Щомиті виростали нові та нові голки великих розмірів.

– Я хочу поговорити про дзеркало ваших душ. Кожного дня, незалежно від того грішить людство чи ні, Я даю Своє пресвяте Тіло і Кров в тайні Євхаристії. Багато людей ставиться до цього, як до чогось буденного, чи до обряду. Але повір Мені, за одну краплю крові, Я страждаю багато місяців. Так саме місяців. –

Обличчя Ісуса було дуже втомлене, змарніле з великою кількістю синців і кривавих ран.

– Я з радістю жертвую Свої муки, бо так вас люблю, що бажаю поєднатися з вами у Святій тайні Євхаристії. Але як багато людей зневажають Її. Як багато священників завдають Мені глибоких ран, від яких Я не можу отямитись і досі. Інколи вони бувають набагато гірші за Юду, який продав Мене. Він продав Мене у своєму житті лише раз. Він зрадив свою любов лише раз. І піддався голосу демонів також раз. Але скільки є пастирів, Моїх вибраних апостолів, які зраджують Мене багато разів. Їх ціна зради менша за 30 срібняків. Ціна зради – це порушення посту, не виконання своїх пастирських обов’язків.

Та ще більше раните Мене ви, приступаючи до пресвятої Євхаристії легковажно. Подумай дитино, чи коли-небудь після прийняття часточки Мого серця ти роздумувала, яка Його ціна? Ти думала скільки часу, Я мусів страждати та жертвувати, щоб прийти до тебе. Можливо для вас в такий простий спосіб.

Згадай каяття. Згадай свої лихі думки, які колись осуджували священиків, байдуже виконання покути. Чи думала ти, що перед тобою так близько сидів Я? Що Я з такою спрагою слухав усі твої слова. Що Я приготував чашу прощення та миру. Та як часто ти соромилась і відпихала її від себе.

Цими словами, Я не звертаюся безпосередньо до тебе. Я звертаюсь до кожної людини у цілому світі. Бо в цих простих та звичних словах вони знайдуть себе. Можливо і ці люди згадають, як утаювали гріхи, бо соромилися їх. Як не хотіли покаятися. Як не бажали прийняти Мене, бо знаходили відмовки. А Я так чекав на вас.

Скільки сліз, Я проливав над вашими душами. Скільки приготував любові, яку ви топтали своїми ногами. Як часто ви згадуєте, що когось обмовили чи посварились, відчуваєте роздратування. І так легко забуваєте про Мене. Прошу тебе дитино, бори спокуси, старайся, щоб гріх не роз’єднав нас.

Свою любов ви виливаєте через молитву. Я ж віддаю її в Пресвятій Тайні Євхаристії – не відмовляйтесь від неї. Навчись бачити духовними очима. Навчись у похмурому і буденному бачити Мою любов. Під кожним гріхом і лихим наміром – Мої терпіння. Ці релігійні предмети, які ти щойно бачила на березі – це є ваша легковажність і зневажання Божої Родини.

Ісус знову застогнав. По Його обличчі покотилися сльози. Терновий вінець настільки вп’явся в голову, що кров залила все обличчя. Побачила спис, який ударяв в серце Ісуса. Воно було настільки зранене, що перестала чути Його биття. Ісус помирав. Почула зболений голос Марії: «Падай дитино на коліна і молись, чувай разом зі Мною. Молись, так ти зможеш пом’якшити муки Ісуса і отримати прощення за найбільший та найболючіший гріх людства.»

 Знову відчула биття Серця Ісуса. Побачила чашу повну пресвятої Євхаристії. З неї сходило таке яскраве світло, що не можливо було дивитися.