Найдорожчі, нащо сподіваєтесь?

25 травня 1999 р

Храм, біля престолу молився Ісус. Голова покрита, з чола скапував кривий піт.

– Минають свята, зима змінюється весною, час біжить не зупиняючись. Чорна хмара, яка принесе попелище насувається на землю, але всім байдуже. Чому так мало молитесь за навернення грішників? Чи вважаєте себе спасенними? Найдорожчі, нащо сподіваєтесь? Чи вважаєте Пересторогу жахливою казкою?

Я хочу, щоб ти знала, що будь-яка молитва, а особливо та молитва, яка за щось жертвується – є надзвичайно помічною і великою.

Сьогодні Я прийшов, бо маю для вас завдання, прохання і далеку мрію, що ви його виконаєте. –  За мить відчула запах плісняви, побачила сірий простір, заповнений брудним туманом. Ще за мить почула плач, тоді багато плачу, стогону та криків, але найважче було слухати плач немовлят.

Маса душ блукали в цьому брудному просторі, чогось шукаючи. Відчула, що не відчуваю Бога. Відчула в серці пустку, біль та холод. Ще за трохи відчула дику тугу за любов’ю до Бога. Щосекунди, це відчуття зростало. І сама почала снувати по цьому дивному просторі шукаючи любові. Почула голос Ісуса: «Ось це і є нехрещені чада. Вони тут перебувають вічність, поки не отримають благословенне хрещення.

Чомусь ви сприймаєте померлих, як забуту історію, а особливо ненароджених дітей. Але вони живі, вони є, вони навіть в потойбічному світі потребують любові та ласки, спокою та миру.

А зараз запам’ятай, що в світі все марнота, окрім одного, любити Бога. І Я люблю вас усіх.»

БОГ ЗАВЖДИ ЛЮБИТЬ ВАС!

18 травня 1999 р.

– Сьогодні, Я вже в котре повторюю, що люблю цей світ понад усе. Люблю цей світ більше за власне життя. Чому ж він так швидко забуває про Мою любов? Чому ви Мої вірні ягнята так далеко відбиваєтесь від свого стада? Чому забуваєте про Мене? Чому так мало молитесь? Чому такі байдужі ваші серця до Господа?

Тобі ж скажу: будь міцною наче скеля; чистою, як ранішня роса; гарячою, як полум’я; мовчазливою, як риба. Бо все це допоможе тобі в найближчих подіях.

Пам’ятай, що ласки Отця немов ранішня роса. Сходять раненько, засвоюються рослиною і висихають під ніжним промінням сонечка. Так само ласки даються людині лише тоді, коли в неї ще є час потрапити до Неба. Тоді під проводом Учителя, вони засвоюються людиною, поселяються в серці і огортають всю істоту. Зігріваючи ніжними промінцями Його Батьківської любові.

Я хочу, щоб ви незалежно від повідомлень, пам’ятали про Нас, любили Нас і звертались до Нас. Хочу, щоб пам’ятали, що найбільше зло – це гріх, а найбільша ласка – покаяння. Хочу, щоб ви пам’ятали, що в якій частині світу ви б не жили, якого кольору не була б ваша шкіра, до якої релігії ви б не належали – БОГ ЗАВЖДИ ЛЮБИТЬ ВАС! Він є лише один-єдиний у Своїй Тривеличності. Він ніколи не погубить Свого власного творіння окрім того гріха, який панує в ньому.

 Не бійтеся Його кари, пам’ятай, що вистояти цей жах можна тоді, коли ставитись до нього не як до кари, а як до ласки Бога Отця. Моя вірна подруго, як не бажаю тебе відпускати в твій світ, як не бажаю тебе знову відпускати. І зрештою, як сильно люблю тебе і всіх твоїх духовних рідних. А зараз, Я засилаю на вас благословення, ласку Отця і Моє невичерпне милосердя.

Іди в свій світ і пам’ятай, що найбільше – це любов Триєдиного Бога, та любов Матері Всесвіту. –