Тільки даючи, можна отримувати

18 січня 2002 р.

Біля престолу молився Ісус.

 – Моя люба сестро, Моє серце переповнене любов’ю до вас усіх. Я знову і знову кажу тобі і тим хто поряд з тобою, що люблю, так сильно люблю вас усіх. Моє серце горить полум’ям невсипущої любові до вас, до кожного створіння. Я так прагну обійняти кожного з вас, щоб запалити тим полум’ям любові, яке так безпощадно спалює усе Моє єство. Я радий вітати твою душу у світі Неба.

Моя люба, Я хочу бачити тебе веселою. Хочу, щоб все твоє єство випромінювало любов і спокій. Хочу, щоб ти була щасливою. Тому не бійся. Поки Я поруч, поки ти належиш Мені, все буде добре. В час, коли темрява посідає земний трон, ви Мої любі маленькі воїни повинні бути промінчиками і провідниками тих, котрі так прагнуть почути Бога, але не чують його. Котрі так прагнуть бачити чуда, але не бачать їх. Котрі взивають до Господа про порятунок і так чекають втішної відповіді.

Ви повинні і мусите працювати над собою. Коли б ви знали скільки душ летить у безодню пекла щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди, то зараз так би не легковажили.

Адже ви не є глухими, сліпими. Ви чуєте з кожного куточка світу крик, попередження. Ви бачите те страхіття, яке коїться навколо. Ви самі говорите, що кара Божа невідворотна. То чому ще й досі стільки з вас залишаються бездіяльними, черствими, озлобленими? Чому замість тихих слів любові, Я постійно бачу і чую чвари, плітки, заздрість, безконечні сварки, зневірство, маловірство?

Чому з тих таких улюблених і з дитинства Мною плеканих душ віє холодом? Чому кожен з вас кричить про брак любові? Як можете бажати її, коли самі не віддаєте своєї любові іншим? Коли не хочете творити милосердя, бо на нього немає часу? Коли не хочете впасти ниць і сказати: “Згрішив я Господи, прости мені”. Чому визнавши свої недостатки, не просите Господа про допомогу, щоб допоміг стати кращими.

 Пам’ятай сестро, що тільки даючи, можна отримувати. Тільки падаючи, можна підніматися і рости духовно. І тільки тоді, коли серце наповнює великий біль, сум, самотність, приходжу Я. В час душевного болю пригортаю душу до Свого серця і ділюсь Своєю любов’ю, миром, спокоєм.

Бо прийти до Мене можна тільки через біль, страждання, розпач та сльози. Тоді, коли людина приходить до найвищого пізнання, вона розуміє, що знайшла те, що так довго шукала. Те, що здавалось таким далеким і недосяжним, те від чого хочеться сміятися, радіти, цвісти. Так Моя люба, такі люди знаходять Бога.

Вони не є філософами, вчителями, не є пророками. Але вони дають відповіді на запитання, над котрими люди віками ламають голову. Вони знаходять свого Бога у серці. Вони відчувають його присутність і опіку. Вони вже не почувають себе самотніми і покинутими, тому що кожного дня, кожної години, купаються в любові Бога. Вони по іншому бачать, чують і розмовляють. Вони напевне успадкують Небо. Я знаю, що кожному з вас дійти до такого стану душі буде важко, але для душі, яка палає бажанням з’єднатися з Господом – це буде миттю.

А зараз Моя люба іди в свій світ і принеси їм чашу Моєї любові. – 
--Наступне--