Зоря душі

20-25 січня 2003 р.

Ісус: «Моя люба маленька подруго, Я так сильно люблю тебе, Я так довго чекав цієї зустрічі. Я так чекав цієї миті, коли зможу обійняти твою вірну душу. Сьогодні цей час прийшов, ми знову разом. Я багато думав про тебе і твою родину і напевно знаю, що той вибір, який Я колись зробив обравши вас – вірний.

Ви такі різні, але такі любі і дорогі Моєму серцю. Я з таким великим нетерпінням чекаю зустрічі з вами в Небесному краю. Кожна людська душа, подібна на небесну зірку. Коли в тиху і ясну ніч глянути на небо можна побачити мільйони зір, вони такі різні і неповторні. Одна більша, інша менша, одна ясніша, інша тьмяніша. Так само люди, вони такі різні: одні більші, другі менші, одні багатші, інші бідніші, одні красиві, інші не дуже – їх мільйони.

 І якщо з Неба глянути на Землю можна побачити таку ж картину – мільйони зірочок. Цими зірочками є ваші душі. Ти навіть не уявляєш як би Я хотів, щоб Земля була схожа на Небо, яке бачите ви. Як сильно ридаю Я за тим Небом. Земля перетворилася на пустелю, яка день і ніч покрита мороком. І якщо десь можна побачити хоча б один маленький вогник, це є дуже великим подвигом в Моїх очах.

Люди віддалилися від свого Бога. Вони більше не вірять, не моляться до Нього. Вони забули за зорю свого життя – душу. Вона їм більше не потрібна і байдужа. Вони ладні за безцінь віддати її князю тьми. Тепер він є їхнім “богом”. Люди уже не люблять свого Бога, вони полюбили гріх і так легко попадають в тенета диявола.

Ті цінності, які змалку передавалися з покоління в покоління, давно забуті і занедбанні. Ви розівчилися любити, ви розівчилися прощати, ви розівчилися бути людьми.

Людство з шаленою швидкістю летить в безодню, з якої уже ніколи не зможе вилізти. Одна надія, яка була у Неба на майбутні покоління з кожним днем згасає. Сестро, діти розівчилися бути дітьми, батьки – батьками. Священики розівчилися бути священиками. Я навіть не знаю наслідниками кого тепер їх можна назвати. Зерна сатани уже давно проросли і дають мільйони плодів, які ви з таким задоволенням споживаєте.

Осучаснення, телебачення, комп’ютери, радіо – є дітьми темряви. Вони так непомітно влазять в ваш розум і оселяються там, розмножуючись дають паростки отруйного плюща. Який безпощадно проростає в тканини, уражає ваше серце, потім душу. Людина не встигає опам’ятатись, коли уже знаходиться в залежності від неживих речей. Від тих “бовванів” майбутнього, яким поклоняється і служить від народження до смерті.

І, що тепер ви можете вимагати від Бога, коли ви самі не знаєте і не усвідомлюєте, якому Богові служите, кому поклоняєтесь. Майбутнє покоління ніколи навіть не чуло слово Бог. З самих пелюшок, воно чує слово
“гроші” і “влада”. Скільки дітей, цих маленьких дорослих не вміє навіть перехреститися, ніколи не чули слів любові.

Я не є противником розвитку землі, але може ти Мені поясниш, навіщо дитині казка, яку читає не мама чи тато, а платівка? Коли малеча не чує голосу матері, а чує голос комп’ютера. Коли не вирішує проблеми вдома з рідними, а йде до психолога – чужої людини. Коли сповідається не Богу, а простому перехожому.

Можливо, якби кожен виконував ту роботу, яку повинен виконувати, а не переставляв її на неживі предмети, було б все інакше. Тому й не дивно, що з дітей виростає машина, яка запрограмована на одне – нищити духовні цінності, бути жорстокими, безжальними, завжди досягати поставленої мети, нехтуючи життям інших, ідучи “по головах”.

Вбивства, зґвалтування, катування, знущання, стихійні лиха – стали буденними. Те, що колись у людей навіювало сльози і співчуття, тепер викликає усмішку. Фільми, історії, казки про монстрів – перетворило саме людство на стадо диких тварин, які нищать все живе на своєму шляху жадаючи крові, живучи не почуттями, а інстинктами. І найгірше те, що Ми споглядаючи на цей жах, бачачи, як щосекунди сатана пожирає все нові і нові душі, нічого не можемо вчинити, бо зараз прийшов час тьми на чолі з своїм князем.

Зараз Я хочу звернутися до тих, хто не втратив зорю свого життя – душу. Любі не бійтеся кинути виклик тому хто породжує гріх. Боріться, чувайте, щоб не впасти у спокусу, бо ваші вороги щосекунди чигають на ваші душі.

 Сестро, чи бачила ти коли-небудь як падає зоря, яке прекрасне і захоплююче видовище. Вона падаючи згорає. Лишаючи за собою вогненний шлейф сяйва. Це мить, але яка захоплююча. Так само і ваше життя – це мить. Щоб бути підвищеним у Небі, потрібно впасти не один раз на Землі. І чим болючіший упадок-терпіння, тим яскравіше горить зоря любові душі.

Падаючи в Земному небі у сповільненому вигляді. Залишаючи шлейф добрих діл, покори, віри, любові до Бога. Цим останнім падінням є смерть – народження до життя вічного в небесному океані Божого Царства, де зорі-душі уже ніколи не падають, де панує вічний спокій, мир, любов. Та на жаль, життя не кожної людини можна порівняти з падінням зорі. Таких дуже мало, тому що прожити красиво можна багатьом, а померти одиницям. Адже багато покликаних, але так мало вибраних.

Я хочу, щоб зоря твоєї душі горіла вічно освітлюючи шлях багатьом. Я так хочу, щоб ти не тільки красиво прожила, але й красиво та гідно народилася до життя вічного в океані Неба. Ніколи не бійся сказати гріху – ні! Годі! Адже для каяття, прощення не існує часу, не буває запізно чи за скоро. Покаятись і простити ворогів завжди вчасно.

Будь прикладом, старайся, борись, падай і вставай після кожного упадку дорослішою, розважливішою. І знай, що Я люблю, так сильно люблю тебе, так сильно люблю вас усіх. Будь мужньою і терпеливою, адже ти не одна, ти більше не самотня, ти носиш частинку Мене – душу. Вона безцінна і така мила Моєму серцю. Тому, коли тобі здається, що ти зовсім самотня і покинута, прислухайся до свого серця. З кожним його ударом Я кричатиму тобі, що поруч, що люблю. І поки ти чутимеш його удари, знай – Ми одне ціле: “Стук-стук-стук, люблю-люблю-люблю.”»

Так, я чула биття свого серця і дійсно не відомо як, кожен удар кричав слова любові до мене. Я більше не почувалася самотньою. Хотілося схрестити на грудях руки, щоб захистити серце від всього чужого, підступного, лихого…

Ісус усміхнувся, розвів руки в сторони так ніби хотів обійняти всю Землю. – Мої любі, ви усі, незалежно, яке життя провадите, є зараз і будете в Моєму серці завжди бажаними, потрібними і коханими. Мир усім. – Наступне