7 квітня 1997 р.

Пекло

7 квітня 1997 р.

Осяяне місто. Стояв один з Ангелів і сказав:
– Я прийшов, щоб показати тобі Пекло. В Чистилищі ти була як споглядач, а тут можеш відчути їхні болі. Ти не повинна боятися. Хочу, щоб ти побачила, будучи ще на Землі, до чого може привести гріх. Хочу, щоб ти зрозуміла наскільки серйозно ти повинна каятися, приймати Євхаристію, молитися. –

Пекло


Супроводжував Ангел. Небо чорне. Величезний тунель і багато душ, які попадали туди. Опинилася у великому коридорі. Відчула сильний чад, який почав заповнювати весь простір. Побачила двох ангелів, які підхопили мене і понесли до вогненної прірви. Почула звук грому. Страшна суцільна темрява і над цією прірвою побачила туманне Розп’яття Ісуса. Вражали очі, у них була справедливість і біль. Відчула, що починаю падати. Пекучий біль покрив все моє тіло. Після чого побачила, що наближаюсь до величезних воріт. Те, що було за ними навіювало жах.
Мені здавалося, що втрачаю свідомість і дуже хотілося назад. Коли наблизилася до воріт побачила, що грати з вогню. Всюди запах горілого і якогось смороду. Побачила, що знаходжуся у якомусь величезному колі. На самому дні пекла було щось на подобі озера. Пекло складалося з круглих поверхів. Їх було приблизно 14.
Перше, що побачила – це душі, які стояли в стані нерухомості, їхнє тіло було покрите вогнем. Багато з них кричало, а дехто стогнав. Коли порівнялась з однією душею, відчула сильну біль, побачила гріхи, які робила ця людина (вона була вбивцею). Перед моїми очима повстало Розп'яття, яке бачила раніше, кожен гріх, який робила ця особа шматував тіло Ісуса і ту ж саму біль відчула я.
Побачила, як величезний спис з великою силою вдаряє з тріском в ребро Ісуса і вкручується в нього. Звідси струменем випливає кров. Ця кров падає на мене і я відчуваю, як моє тіло обпалює немов найсильніша кислота, пропалює мене наскрізь. Від цієї болі все тіло мліло, свідомість дуже слабка. І чомусь в голові в мене почала прокручуватись ця молитва: “Задля болючих Його терпіть, май милосердя над нами і над цілим світом”. Побачила, що витік крові на коротку мить почав припинятись.
Відчула, як чиясь рука витягнула мене з цього кола. Багато душ почало рватись до мене. Торкатись мене. Я відчувала їх дотики. І почала молитись за кожну душу, котра повстала переді мною.
Почала спускатись гвинтовими сходами вниз. Коли спустилась нижче, почула сильні крики і плачі. Душі бігали з місця на місце. Одна душа стояла на місці і стогнала, це мене вразило. На цьому поверсі була сильна задуха і сморід, повітря ніби душило, тіло ламав біль так, наче були поламані всі кості. Коли порівнялась з цією душею подумала, що відчую страшні болі, але цього не сталося. Почула голос: – Дитино, що ти тут робиш? Ти є Боже створіння? – Слова його лунали як у божевільного і це лякало. Він схопив мене за руку, рука його обпекла немов розплавлене залізо. Почав тягнути до самого краю сходів. Побачила обрив, велику прірву з якої йшов вогонь, мільйони демонів і чорний дим.
– Глянь туди, там справжнє пекло. Знаєш чого справжнє, бо горять там вічно, болі там набагато страшніші ніж тут, і я там теж буду. – Йому заважала говорити біль. Він весь час корчився.
– Знаєш, я колись на Землі був священиком. Завжди шукав легкого життя і добра. Я не вірив у пекло, будучи священиком. Я думав, що це вигадка. І зараз, отам наверху, багато людей так думає. Я не нарікаю на Бога, але бачиш, я знайшов “легше життя”. Я знайшов свою вічність, знайшов вічність пекельного вогню. Я бачу масу священиків, що шукають такого життя як я. Але скажу їм, як душа, що такого життя не існує. Легкого хліба не буває. Бо Господь сказав: “В поті чола оброблятимете землю і споживатимете плоди її”, –
Почула дуже важкий стогін, він упав переді мною на землю. Побачила сірий туман, опинилася на місці його душі, відчувала все те, що і він. Побачила жахливу картину. Земна людина, старшого віку, священик...
Знову повстало велике Розп’яття. Бачу як він стоїть, перед ним на землі лежить перекинута чаша з якої виливається ї розсипається Пресвята Євхаристія, зверху на Ній нога. Також ця людина “плює” на хрест і він розбивається (це все образами). Знову побачила тіло Ісуса залите кров’ю. Відчула страшну біль, набагато сильнішу як перед тим. Всюди чувся звук молотка і в тіло входило безліч цвяхів. Чути, як вони проламують кістки. Коли піднесла голову побачила, як Ісус плакав кривавими сльозами і ці сльози падали на моє тіло. Вони були набагато болючішими, ніж попередні терпіння. Відчула, що з болю кудись провалююся і ця “рука” мене витягла звідти.
Коли хотіла іти дальше, відчула знову жагучу руку на своїй нозі. Цей чоловік трохи піднявся і з стогоном сказав; в очах його було благання і відчай, – Помолися за мене. – Він повторював багато разів. Очі його залились кров’ю і він сказав, – Скажи їм, що пекло є, скажи їм, що воно існує так само як Бог, скажи їм, що тут є вічний вогонь, пекельний біль і демони. Якби я менше їх слухав, не горів би тут. Скажи їм, хай не грішать. Хай опам’ятаються, бо коли шукаєш на Землі рай, знаходиш пекло. – Впав і знепритомнів.
Пішла нижче. На наступному поверсі почула безперервні тупі удари. Відчула таку велику втому, що дальше не мала сил іти. Позад мене щось ворушилося і торкалося моєї спини. Оглянулась і побачила особу, залиту кров’ю. Шкіра на її тілі потріскана, звідти виглядало м’ясо і кістки. Очі її були ще страшніші ніж тіло. Відчула таку страшну біль і страх, що почала втрачати свідомість, таке бачити було не в силі.
Коли відкрила очі почула, що десь поблизу шумить вода. Дуже хотілося пити. Була виснажена і втомлена. Побачила Ангела, що співав молитви на вервиці. Підійшов і каже: «Тепер ти усвідомлюєш, яким злом є гріх. Думаю, на деякий час у тебе відпаде бажання до гріха. Але знай – це тільки початок. Ти побачиш набагато жахливіші речі, на все свій час, ти побачиш демонів, котрі мучать душі, але поки ти дитина цього не буде. Будь мужньою. Моліться за пом’якшення цієї страшної кари, яка чекає на вас».


3 квітня 1997 р.

У вас на Землі багато церков, які пустують

3 квітня 1997 р.

Побачила одного з тринадцяти Ангелів. Вступили в місто надзвичайної краси, будівлі вражали. Багато рослин яких ніколи не бачила. Воно потопало в сяйві. Наблизились до вівтаря, що стояв на великій площі. Ми стали на коліна і почали молитися, молитва була дуже гарною.
Коли відкрила очі побачила, що знаходжуся серед великої пустелі. Куди не глянь оком стояли церкви. Вони були пусті. Надворі сильна спека. Дуже хотілося пити. Зайшла в одну з церков. Побачила Ісуса, що сидів біля Свого хреста. Він був дуже засмучений. Глянув на мене і каже: «Чи бачиш, скільки тут є церков? Але всі вони порожні. У вас на Землі багато церков, які пустують.
 Кожного дня, все більше в світі поширюється гріх. Люди забувають Бога, переповнюються власним щастям та своїми емоціями. Багато війн, незгод, прокльонів, розпусти, богохульства заполонили всю Землю. Сиджу Сам під Своїм хрестом, бо нікому біля Мене бути. В багатьох країнах є величаві храми, але вони пусті, там немає людей.
Твоя країна поки що не належить до них. В цілому світі лише декілька країн почитають Бога як належить. Глянь, здається церква неначе повна, але людей, що перебувають дійсно в ній можна перелічити на пальцях. Дуже мало людей приступають до тайни Пресвятої Євхаристії. Багато з них вийшовши з церкви завдають Мені нових і нових терпінь.
Браття і сестри: звертаюсь до вас перше, як Брат, вдруге  як Друг і втретє, як Обручник і Батько – відвідуйте Мій хрест. Поклоняйтеся Йому з вірою. Постарайтесь хоч трохи збудити жаль в своїй душі до Моїх страждань. Прошу вас, не розпинайте Мого тіла своїми гріхами. Бо якщо глянути на Його рани, вже немає що розпинати. Я дуже люблю вас і не хочу вашого засуду чи несподіваної смерті.
В цей Великодній піст найбільше терпить Моє тіло, але ще більше болить серце за душі, на які Я поклав великі надії і сподівання. Найбільше болить Мене серце, коли вибрані люди зневажають Мене своїми вчинками, думками. Я не хочу, щоб у вас коли-небудь Мій хрест стояв порожній. Моліться, дуже багато моліться.
 Моліться за свою країну, бо вона відходить від Бога. Численні секти, вірування шматують церкву на куски. Цим вони шматують і без того пошматоване тіло. Незгоди між священиками, невиконання своїх пастирських обов’язків, розпуста молоді, групи сатаністів завдають Мені найважчих ран. Я хочу терпіти за вас, але тільки в тому випадку, коли Моя жертва приносить користь, коли навертаються заблукані душі до Бога.
Зайди в будень до церкви, порахуй скільки людей стоїть під Моїм хрестом. Знайди хоча б одного котрий буде навколішках плакати перед Ним. Мабуть таких людей дуже мало або зовсім не існує. Ви не розумієте значення Хреста. Для вас він залишився в минулому, але не забувайте, що кожне терпіння – це також хрест. Такий хрест вічний, для нього не існує поняття часу. Він передається з покоління в покоління.
Тому, як ваш Брат, прошу вас, наверніться під Моє солодке ярмо. Збудіть жаль в своїй душі, візьміть хрест свій і йдіть за Мною. Кожного дня на Своєму хресті Я чекаю на вас, Я страждаю і вмираю за вас. Приходьте до Мене і віднайдете втрачену віру. Поклоніться Мені і отримаєте життя вічне. Співайте для Мене і загоїте Мої рани. Амінь.»
Ісус встав. На чолі в Нього виступив кривавий піт. Він застогнав і зігнувся, немов Йому на плечі наложили невимовний тягар. Після кожного Його кроку на землю падали скалки з дерева, які були залиті кров’ю. Він йшов в сторону Кивоту. На землі залишались криваві сліди. Я почала збирати ці скалки, які сипались за Ісусом, коли набрала їх жменьку відчула великий біль, тягар і втому; дальше не в силі була їх збирати, хоч було їх ще так багато. Біля самого Кивоту Ісус обернувся, на лиці Його була лагідна усмішка, а по щоках котились криваві сльози.
Переді мною стояв Бог – пошарпаний, обдертий, обпльований з безліччю кривавих ран. Він благословив Землю. Почула голос ангела: “Хіба ти не любиш свого Брата Ісуса? Чого ти стоїш? Поклонися Йому. Цілуй сліди Його ніг”. Як тільки торкнулася головою до землі, Ісус щез. На душі був великий жаль і сум.

Коли вийшла на двір, побачила незліченну кількість хрестів, розп’ять, серед яких був і наш церковний хрест. Вони пустували. Пісок, що був біліший від сонця перетворився на криваву ріллю. Підійшла до нашого хреста і вперше з великою любов’ю і побожністю доторкнулася до ніг Ісуса. Впала перед цим хрестом на коліна і довго молилася.

31 березня 1997 р.

Чистилище

31 березня 1997 р.

Величезний довгий коридор, запах мертвяка і потойбічного світу. Всюди мокро і брудно. Моя душа поміж того бруду ледь білілася. Опинилась перед величезними дверима. Вони щільно закриті і вигляд їх нагадував могилу. Вгорі над тими дверима висіла велика кам’яна таблиця на якій було щось написано. Мене втягнуло всередину. Вперше за все своє перебування в потойбічному світі – злякалася. Мені захотілось повернутись назад.
Побачила величезні сходи, які вели вниз. Навкруги бруд, перемішана кров з кусками м’яса. Дихати майже не було чим, безперервний сморід. Чорна прірва, яка відділяє людину від світу і Бога. Стогони, плачі та крики людей переповнювали цю тишу. Коли спустилась трохи нижче, побачила душі. Їх умовно можна було поділити на три групи: перша – душі чорніші від тієї темряви, яка панувала кругом; друга група – такі ж чорні, як темрява; третя група – відділялися своїм світлом від темряви.
Незважаючи на стан душ, муки були однакові. Вся їхня істота була немов у вогні. Чистилище подібне на багатоповерховий будинок з безліччю кімнат. Душ було мільйони. Були душі, які рвалися до мене. Очі їхні були такі страшні і зболені, ніби залиті кров’ю, що неможливо було на них дивитися. Чула голоси і чоловічі, і жіночі. Між собою душі не розмовляли і не торкались одна до одної. Коли спустилась сходами ще нижче побачила, що з болю душі мліли, їхні тіла корчились в передсмертних судорогах, але ніхто не вмирав.
Багато душ з болю були непритомними і лише одиниці в очах яких світився спокій і велика насолода. В цей момент ця душа світилася сяйвом і була вся окутана світлом, яке закривало її від бруду, вогню, мук. В цей момент за ці душі на Землі йшли молитви і служби Божі. Це саме вони одягають душі в броню світла. Але такий стан тривав недовго, світло зникало і душа поверталась до попередніх мук.
На самому дні чистилища почула голос Ісуса, який плачучи промовляв до всіх хто перебував там. Цей голос ішов відлунням, він був настільки болючим, що інколи здавалось, що божеволієш. Він випереджував крики всіх людей і був надзвичайно зболений. Від цього голосу хотілось плакати і більше ніколи не грішити.
Почула дзвін дзвіночків і побачила Ісуса. На Його тілі, де щойно були рубці, шкіра ставала чистою. До мене наближались душі. Вони світилися блідим сяйвом. Здавалося, що от-от впадуть, дуже обезсилені. Душі були зігнуті і нещасні.
Побачила кам’яні двері, які з гуркотом відчинилися. З’явилося світло, вперше, за час мого перебування там, де була темрява. Це світло, як потужній насос витягнуло ці світлі душі і мене назовні. Коли я оглянулась, побачила величезну прірву з якої йшло полум’я, за нею величезні кам’яні двері на яких вибиті знаряддя смерті Ісуса.
Була щаслива, коли опинилася поза Чистилищем.

– Багато Молись дитино, поки є час. Бо молитва дитини люба Богові. Наступного разу побачиш Пекло. Амінь. –