8 грудня 1997 р.

Плющ – це і є змій гріха, який спочатку обплітає розум, серце, потім тіло і душу




8 грудня 1997 р.



 Марія... Вона була настільки красива, що словами описати неможливо. В Її очах і рухах була лиш одна любов.

«Вітаю тебе дочко зі святом твоєї душі. Прийшов час, коли пуп’янок уже розцвітає. Чудесний пуп’янок, який в близькому часі дасть багато плодів. Ти і твоя родина повинні леліяти паростки, які посіяні. Адже голуб змін уже так близько.

Я є ваша Матір Небесна, дуже люблю і вболіваю за вас усіх. Я допомагатиму вам в усьому. Від вас прошу лише молитви та любові. Якби ви знали, як сильно зараз шматується Моє серце. Скільки кривавих сліз, Я проливаю за душі, які відходять від Бога і зневажають Мене.

Дитино, скільки є вірувань, котрі зовсім забули про Мене. У даному часі гріх нечистоти найбільше ранить Моє серце та серце Мого Сина. Групи сатаністів поширюються, як бур’ян, саме у вас. Скільки разів вони розпинають Мого Сина та Моє Материнське серце. Так, Материнське серце, бо вони є і Моїми дітьми. Моїми блудними дітьми, які запродали свої душі демонам. Остерігайся їх дитино, дуже остерігайся, бо вони найбільше чатують на невинні душі, які хочуть заплямити гріхом зради Божої Родини.


Прошу вас, моліться до Мене.
Як багато ран залікує молитва,скільки сліз вона висушить.  В усьому покладайтеся на волю Отця Небесного. Боріть гординю і непокору, плекайте дар мовчазливості.

 Вважаєте себе володарями свого тіла? Та знайте, що ви є лише його рабами. Рабами, які задовольняють всі його похоті та пристрасті. Рабами, які дбають за його зовнішній світ, а внутрішній занедбують. Ви схожі до сухого дерева, стовбур і гілля якого вкриті довгими стеблами плюща. З вигляду дерево виглядає здоровим і принадним до життя. Але насправді, плющ уже давно висмоктав усі життєдайні сили цього дерева, завдяки яким пристосувався до життя.

Плющ – це і є змій гріха, який спочатку обплітає розум, серце, потім тіло і душу, висмоктуючи усі його добрі почування та наміри. Людина перебуває у полоні гріха, тому що паразит точить її коріння. Вона є хворою духовно. Чи хочеш знати, якою є ця хвороба? Вона є вашим лінивством, гординею, злобою, непоміркованістю в їжі, розпустою, яку бачите, а можливо й читаєте. Гріхом неправди, обмови, наклепу.

Чи бачиш, яке сильне коріння цього плюща-гріха? А тепер подумай дитино, чи твоє тіло не поражене його корінням?

Якщо так, кайся у своїх гріхах. Бо саме каяття, Пресвята Євхаристія,  може знищити коріння зла, що живе у тобі.

Навчись розпізнавати внутрішній світ людей, бо під лахміттям чи знівеченим тілом трапляється велика та щира душа. А під чудесним одягом та тілом може критися пустка, змія, яка буде вбивати все живе навколо і своїм слизом нечистот забруднювати чисті тіла.

Отже пам’ятай, не кожне красиве дерево дає плоди. Ви є деревами у Божому саду. Божим садом є ваша Земля, плодами є ваша праця та досконалість. Багато вчись дитино, працюй над помилками, лелій плоди, щоб вони були солодкими і принадними до вживання. Скажи своїм сестрам і братам, що Я пам’ятаю за кожного з них. І дуже, чуєш, дуже сильно люблю їх усіх.»

15 вересня 1997 р.

Багато священиків йде дорогою смерті

15 вересня 1997 р.

Храм. Біля мене стояв Ангел: «Сьогодні Я хочу розповісти тобі про тайну Євхаристії. Хочу, щоб ти завжди була у всьому згідна з волею Отця, щоб ти не забувала молитись до ангелів усіх чинів, особливо до Архангела Михаїла. Не забувай молитися до Святого Духа.»
Підійшли до Престолу. На ньому стояв Кивот. З нього било дуже яскраве світло. Відчула биття Серця. Ангел зник. В залі стало темно-темно. Серце в Кивоті почало битися гучніше. І я побачила, що двері Кивоту починають відкриватися.
Побачила в тумані Розп’яття Ісуса. Воно було дивним. Побачила розп’ятого Ісуса на білому хресті. Він пильно дивився на мене. Його погляд проникав всередину так, немов хотів нагадати всі мої гріхи. Очі просили про покаяння. Він був дуже втомлений. На тілі було багато побоїв і синців, крові не бачила.
– Зараз ти перебуваєш у Мені, а Я в тобі. Зараз ти бачиш Мене розп’ятого твоїми гріхами. Твої гріхи не є важкі, але вони завдають Мені болю, та ще більшого болю завдають Мені вибрані духовні люди, коли торкаються Мого тіла своїми брудними руками. Цей бруд є гріховний. Цей бруд покриває тіло кожної людини, коли вона грішить, коли вона забуває про душу, а дбає за своє земне тіло. Цей бруд ви не бачите, але Я його бачу. Багато священиків йде дорогою смерті.
Багато священиків не виконують своїх пастирських обов’язків. Сьогодні Моє серце роздирається і шматується різними віруваннями. Незгоди між священиками, непоміркованість у їжі, розпусні фільми, танці заполонили душі багатьох духівників. Невгамовна пристрасть влади та грошей, пошуки щастя на Землі, завдають Моєму серцю найбільших ран. Щодня священики приймають Моє Тіло і Кров, щодня багато людей приступає до Пресвятої Євхаристії. Ви споживаєте Моє Тіло і Кров перебуваючи у стані важких гріхів. Це є блюзнірство. Цей гріх є найважчий і його дуже важко змити. Я хочу, щоб ти подивилася, що вони роблять з Моїм Тілом.»
Знову огорнув все туман. Опинилася в церкві поряд з Кивотом. Побачила священика, котрий простягнув свою руку, щоб витягнути звідти Агнця. Знову з Кивоту б’є надзвичайно яскраве світло і коли його рука опинилася всередині побачила таке видіння: священик з Кивоту витягнув маленьке Дитя, ясніше за сонце. Переді мною повстали повсякденні гріхи священика і чим більше бачила гріхів, тим чорнішими ставали його руки. Немовля почало плакати, бо там де щойно були руки священика, були глибокі і криваві рани на тілі Немовляти.
Знову побачила розп’ятого Ісуса, – Цих ран Мені завдають не тільки священики, а й люди, котрі зі своєю чорною душею приймають Мене. І як часто Я стукаю у ваші серця, як часто Я прошу вас місця для себе, але як часто ви Мене звідти виганяєте.
Я хочу, щоб ти приступала до Пресвятої Євхаристії з найбільшою пошаною, жалем – тільки після каяття. Я хочу, щоб ти до кінця зрозуміла значення Пресвятих Тайн. Щодня Я чекаю вас, Я хочу поселитися у ваших серцях назавжди. Тому зроби місце у своєму серці для свого Бога. Нехай двері твого серця будуть завжди відчинені для Мене. –
 Він простягнув з хреста руку і я побачила дуже велику рану. Ісус поклав свою руку мені на голову. Побачила, як ми всі тримали в руках стріли і кожен запускав в серце Ісуса.
x

25 квітня 1997 р.

Глянь дитино, це не камінь складає цю гору, це ваші гріхи

25 квітня 1997 р.

Побачила Ісуса побитого, обдертого, на Його тілі не було живого місця.
Почула голос: «Ти також винна в Його терпінні, бо за твоє вічне життя Він буде вмирати. Моя любов є безмежною до вас усіх. Я бачу багато дзвіночків, які відвертають мій гнів. Ви також належите до таких дзвіночків. Але інколи ваші руки і серця такі далекі і холодні. Та як тільки у вас з’являються терпіння, ваші душі кричать дзвоником до Мого милосердя. Тоді молитви такі гарячі, а серця такі близькі.
Я хочу, щоб добра мелодія твоєї душі дзвеніла вічно. Я хочу, щоб твоя душа ніколи не замовкала і не ставала холодною, як крига. Я хочу, щоб у твоїм серці горів вічний вогонь любові. І щоб він розтоплював кригу твоєї душі, спалював всі нечисті помисли і діла. Сьогодні Я знову віддаю Свого Первенця на Розп’яття. Я страждатиму не менше ніж Він. Я хочу, щоб ви застановилися над Його терпінням. Час настав...»
Дорога поглинута туманом. Почула голоси і плачі. Це голосили ангели. Всі вони були одягнуті в чорні ризи, дуже зажурені і зболені. Пішла по цій дорозі, відчула, що причиною є гріхи людей. З’явився страшний неспокій і біль. Хотілося втекти звідти.
Коли вступила в сад побачила Марію, Вона шила чорні ризи, – Зараз ти належиш до Небесного світу, тому одягни ці ризи і страждай з усіма. – Коли одягла, побачила Землю, священиків, які не виконували своїх пастирських обов’язків, зневаження Найсвятіших Тайн (священиків була маса). Всі вони окутані чорною силою, неначе димом. І цей дим почав підніматися вгору і утворювати першу частину хреста (стовп). Коли ця частина хреста з’явилася Марія заплакала кривавими сльозами.
Побачила людей, які чинили тяжкі гріхи, над ними теж з’явився дим і склав поперечку хреста. Ті, що в стані повсякденних гріхів були цвяхами, списами, бичами, вінцем – знаряддями вбивства Ісуса. Ангели йшли в одному напрямку і співали “Отче наш...” Побачила Ісуса, Його лице було веселим, був дуже красивим, але очі випромінювали сум. Він стояв перед величезною горою, вершина якої потопала в хмарах. Побачила великі сходи, що вели вниз. Ісус почав спускатися ними. Почувся плач Марії і небесних сил (ангелів, святих...) Вони проводжали Його на грішну Землю.
Здійнявся сильний вітер, почувся грім і голос. Було дуже страшно і холодно. Ісус поклав свою руку на моє плече, рука була така важка, неначе камінь.
Спустились на Землю. Опинилась перед нашою церквою. Двері були зачинені. Ісус почав стукати в них, але вони не відчинялися. Ніхто не відкрив нам дверей. Обійшли всі церкви в місті, бувало, що двері трохи привідкривались, але зайти було неможливо.
Ісус ще більше оперся на мене і сказав: «Чи бачиш дитино, які вузькі двері, ми не можемо у них пройти, а двері Царства Божого ще вужчі. Як грішна людина може пройти в них без покути і жертви.
Я шукаю на Землі багато опор, щоб під час “Хресної Дороги” Міг опертися. Ти є дуже тоненька підпора і коли ти зламаєшся, Мені буде потрібна інша. Але краще бути соломинкою в Моїх руках, ніж красивою палицею, яка сяє золотом і дорогоцінними каменями, але не для Мене.»
Знову пішли шукати опори (людей) для Ісуса. Лише в якомусь далекому селищі Ісус постукав до церковці і перед нами широко відчинились двері. Церковця була дуже бідна, як для нашого часу. Ісус зрадів і вголос засміявся. Його очі горіли радістю, неначе Він прийшов додому, – Глянь, яка краса дитино і багатство! –
Побачила діри в стелі, тріщини, убожество і надзвичайну чистоту. Почула биття Серця, яке йшло з Кивоту. Ісус присів і каже, – Навчися слухати Його биття. Вслухайся в цей звук і поєднай з ритмом свого серця, – коли вслухалась, відчула, як це Серце б’ється в унісон з моїм серцем. Після цього з моїх очей спала ніби якась пелена.
З Кивоту почало бити світло, побачила таку красу, якої ще не бачила. Ісус був дуже задоволений і сказав: «Учись бачити духовне, а не матеріальне. Навчись бачити в убожестві та бідності незліченні багатства. Навчись жити на Землі в духовному світі, в світі любові. Я є твій Учитель і навчу тебе і твою родину, нашу родину, бачити духовні речі. І тоді вам не буде страшна бідність і терпіння, приниження, осуди та смерть. Учись дитино і слухай Моє Серце. Амінь.»
Після цих слів в церковцю почали заходити монахи, це були люди переважно старшого віку в коричневих рясах. Монахи нас не бачили, почали молитись (мова була незрозуміла). Вони молились з такою силою, що я почула прискорене биття Серця з Кивота. Я відчула, як їхні серця злились в одне биття з Серцем з Кивоту. Ісус молився разом з ними і був дуже щасливий.
– Знаєш, хто ці люди? Вони є найнижчі і найнужденніші на Землі. Але на Небі вони величні. Ти зараз перебуваєш у святому місці, бо на всій Земній кулі, це єдиний монастир, який дійсно служить єдиному Богові. Ці люди дбають за душу, а не за тіло, – їх було дванадцятеро. Ісус сказав: «Ось Мої апостоли. Мої опори. А зараз час Мій приходить до кінця.»
Він вийшов з церкви і як тільки опинились за її дверима побачила знову ту саму гору, церква зникла. Почулись дивні крики і сморід. Побачила як тріумфувало пекло, полум’я і нестерпні крики. Знову побачила ангелів, вони молились лежачи хрестом. На небі почувся сильний гуркіт грому, зірвалась буря. Лице Ісуса спохмурніло. Гріхи людей почали завдавати Йому величезного болю. Він впав на коліна і почав молитися. Його Молитва була, як колись на Оливній горі, на чолі виступив кривавий піт.
Почула молитву цих дванадцятьох монахів з церковці. Почав насуватися чорний дим, чувся дикий регіт, відчула присутність диявола. Він був дуже сильний і самовпевнений. Почав спокушати Господа... “ Для чого ти терпиш ці муки? Дивись, яка маса людей тебе зневажає.”
Все зникло. Опинилася під горою, Ісус чекав на мене.
Побачила красиве місто, дивовижна архітектура храмів, монастирів, церков. Багато кардиналів, єпископів, священиків, монахів гарно одягнених. Але під цим чудовим одягом виднілися чорні душі. Жадоба до грошей і незліченних земних благ заполонили їх розум і серце. У них є тільки один Бог – диявол. Побачила, що високі чини священнослужителів несли “стовп” хреста. Він був над ними, як хмара і куди вони йшли, він за ними. Їхні очі світилися люттю і ненавистю.
Ісус стояв посеред величного храму, чекаючи на засуд і смерть. Гріхи цих священиків та монахів почали завдавати Йому невимовного болю. На землю почала скапувати з ран кров. Ці люди топтали її, плювали і копали Ісуса. І коли чистий одяг Його перетворився на шмаття, один із цих священиків зняв із себе гарний плащ і вкинув до Його ніг. Почулися вигуки, крики, Ісус ще дужче оперся на мене. Я мало не впала.
Гріхи цих людей перетворили тіло Ісуса на криваву масу, з під якої виднілася лагідна усмішка і сумні очі. Ісус застогнав, зігнувся, здавалося, що Він от-от впаде. Почувся дзвін дзвіночків, куди не глянь, побачила молодих юнаків з такими ж хрестами. Вони також були сильно зігнуті під тягарем хрестів. Їхні хрести були набагато менші.
Коли вийшли з церкви, опинились на невідомій дорозі. З кожним кроком Ісуса чулися молитви, в яких була біль і стогони цих дванадцятьох монахів. Він опирався на мене дуже сильно, так, що практично я не мала сили далі ступати. Його рука на моїм плечі була неначе важкий хрест. Маса гріхів, що чинилися по світі в цю мить встеляла дорогу терням. Ісус не говорив нічого.
Тепер Його було важко впізнати. Обличчя, котре було ясніше за сонце, стало скривавленим, покрите брудом. Червоно-сіре лахміття покривало Його тіло. До моїх вух долинали плачі Ангелів і Марії, це додавало ще більшого болю. Всюди відчувалася присутність Отця, Його погляду. Це навіювало страх.
З кожним кроком людські гріхи додавали Ісусові удари бичем, ляпаси, зневаги. В мене виникло сильне бажання допомогти Йому. Почала прислухатись до биття Його Серця, воно було дуже слабке. І з кожним ударом відчувався ще більший тягар, Ісусові це приносило маленьке полегшення. Нарешті опинилися перед величезною горою гріхів. – Глянь дитино, це не камінь складає цю гору, – сказав Ісус, – це ваші гріхи. Та гора була на Землі колись набагато меншою, бо вона була природною, а ось ця гора росте щохвилини і Я повинен зійти на неї, щоб бути Розп’ятим, щоб померти за ваше вічне життя. –
Коли оглянулась, побачила багато людей серед яких священики і монахи. З їхніх уст линули невдячні слова і засуд. Коли піднялись на чверть гори, почула сильний звук грому, мені здалося, що втрачаю свідомість, що я буду розчавлена. І коли нарешті підняла голову, побачила, що Ісус лежить на землі поряд зі мною, здавалося, що Він мертвий.
Сильний вітер і ридання Матері Божої переходять у такі видіння:
Перше видіння: Кардинали стоять ногою на “Агнцю”, повсюди чуються дикі крики людей, немов у них вселився злий дух. Знову чую дзвін дзвіночків і молитви людей на Землі, а також добрих священнослужителів і монахів. Ісус розплющив свої очі і почав поволі підніматися, а я була не в силі встати. Побачила, що поряд з Ісусом появляється один із дванадцятьох монахів. Ісус кладе монахові на плече Свою зранену руку і встає.
Друге видіння: Натовп людей, що наближався. До нас підходив священнослужитель дуже високого рангу. Його штовхали кардинали, немов якогось жебрака. І він радо підставив своє дружнє плече під хрест Ісуса. Він став немов Симон Киринейський. Натовп людей чим раз збільшувався, де переважали грішники. Монахи з цієї церкви мінялися один за одним.
Ісуса неможливо було впізнати. Він був дуже виснажений і зранений. Кожен крок Його ставав щораз важчим. За ним залишались криваві сліди. Гора ставала чимраз крутішою. Знову почувся дзвін дзвіночків, побачила багато монахинь (переважали старшого віку, молились на вервиці). Їхні молитви були дуже щирі, на очах сльози. Ісус подумки сказав: «Я хочу, щоб ваші молитви були схожі до ось цих, що зараз додають Мені сили. Хочу, щоб вони були повні жалю і каяття, бо для Мого серця немає нічого більш ціннішого, як такі молитви.»
Побачила гріхи п’янства і розпусти, які чинились саме в цей час. Хрест дедалі ставав важчим. Ісус знову падає на землю. Це падіння було дуже важким і страшним. Люди оскверняли Ісуса словами та вчинками. Його одяг весь залитий кров’ю, а тіло незліченними ранами. І знову молитви значної частини священиків, монахів, людей піднімають Ісуса і додають сили. Видно, що священнослужитель дуже втомився, на його чолі почали виступати криваві краплі поту. Під час хресної дороги він відмовляв молитву незрозумілою мовою. А Ісус просив Бога про пом’якшення тієї страшної кари, яка чекає на нас.
До Ісуса приступила старенька монахиня, вона була немов Вероніка. Хоча гріхи людей попихали нею і били, вона сміливо приступила до Господа і відновила красу Його обличчя. – Ця жінка Моя найулюбленіша сестра, вона наслідує Мене і віддає Мені таку любов, якої не спроможна дати Мені жодна людина. Вона не є святою, ні. Вона є найнижчою серед людей на Землі, але найвищою на Небі. Як часто її слова навертали людей до Бога. Для багатьох душ вона була неначе очищенням. Ви чули про неї і ще багато почуєте. –
 Побачила, як до Христа наближаються люди в білому одязі. Їх було багато. Це були священики, праведні священики, молитви яких рятували багато душ. Було видно вже вершину гори оповиту темрявою. Чим вище піднімались, тим більше раділи грішники.
І ось закінчилася остання опора Ісуса. Він не в силі ступати далі ні кроку, заточується і падає. Ісус втратив свідомість. Його душа покинула тіло і полинула до Бога-Отця.
Побачила величезний трон, а перед Ним навколішках стояла душа Мученика. Почула слова: «Задля болючих Моїх терпінь, май милосердя над ними і над цілим світом», вони лунали дедалі голосніше. Ісус встав і повернувся на грішну Землю.
 Священнослужитель допомагає Йому піднятися. Це він стає останньою опорою Господа. Ісус подумки почав розмову з Ним. Подумки благословив всіх праведників і жертвував свої терпіння за грішників. Хресний похід завершувався…


22 квітня 1997 р.

Ви живете зараз у дуже важкому часі терпінь і великих випробувань

22 квітня 1997 р.

Ісус був разом з дітьми: «Бачиш, саме їм відкривається Небо і саме вони можуть прийти в Царство Боже. Є багато людей, душі котрих подібні до дітей, саме такі люди Мені дуже дорогі. Саме через молитви і жертви ви виявляєте свою любов до Мене. Ви часто кажете, що любите Мене, але руки ваші порожні. Ви можете жертвувати все, навіть втому. Хочу, щоб Моє звернення до людей було розголошене. Хочу, щоб знали наскільки велика Моя любов до них.
Ви живете зараз у дуже важкому часі терпінь і великих випробувань. В час, коли панує диявол над світом. На небі з ним борються ангели на чолі з архангелом Михаїлом і Матір Божа. На Землі повинні боротися пастирі. Саме вони повинні навертати людей до Бога, саме на них покладена велика місія. Їхній шлях важкий і тернистий.
Пекло зараз переповнене душами священиків, монахів. Як болить Моє серце, коли вибрані люди зневажають Мене. Не достатньо виконувати пастирські обов’язки та милосердні діла, щоб ввійти в Царство Небесне. Хочу, щоб пастирі більше працювали з молоддю, щоб навертали заблукані душі до Бога. Хочу, щоб у церкві більше було чувань і молитов, щоб розповідали про Мою любов до людей, щоб розповідали про чистилище і пекло.
 Найбільше болить Мене розпуста молоді. Хочу, щоб діти збиралися хоч раз на тиждень і молилися до Мене. Молилися за навернення грішників, просили помочі. Навчилися любити Мене ті, котрих не навчено любити.
До Бога ведуть дуже вузькі стежини, які посипані колючим терням. Тому не шукайте легкого життя, бо в Бога його немає. Терпеливо несіть хрести і покладайтесь завжди на Боже милосердя.
Моліться до Мене стільки, скільки Я молюся до Отця Небесного за ваші душі. Належте Мені так само, як Я вам. Поклоняйтеся Мені і матимете життя вічне.

Нехай покров Божої Матері буде завжди з вами і вашими родинами на віки вічні. Амінь.»

20 квітня 1997 р.

Люди, чи ви святкуєте Воскресіння Христа?

20 квітня 1997 р.

 Ісус: «Зараз дуже важкий час, Моє тіло зазнає нових і нових терпінь. Люди віддаляються від Бога. Віддають Мені шану не маючи любові і смирення. Ви щоденно розпинаєте Мене своїми гріхами і своїми вчинками. Життя таке коротке, а ваші руки порожні. Церква шматується знову і знову на різні вірування, секти, зібрання. Я знаю, все це ти вже чула, але ви надалі продовжуєте розпинати Мене. Ви не застановляєтесь над Моїми проханням. Скоро Мене знову поведуть на смерть. Попереду Хресна дорога і Гора Голгофа. Це не минуле, ні. Я хочу, щоб ти допомогла Мені в цей страсний тиждень. Хочу, щоб ти могла бути в Моїй руці палицею на яку Я міг би опертися.
Наближається велике свято Пасхи. Як ви проведете його? Мабуть що проведете на задоволення тіла, але не душі. Ви завжди чекаєте це свято і готуєтесь до нього, але не вмієте провести на Божу Славу. Люди, чи ви святкуєте Воскресіння Христа? Мабуть, що ні! Які страшні збродні і гріхи кояться в цей день. Танці, розпуста, п’янство, непоміркованість в їжі шматують Моє тіло знову і знову. І це таким чином ви святкуєте це величне свято?
Чого б вам в цей день не скласти жертву Богу, молитися, багато молитися і плакати над своїми упадками-гріхами. Бо в цей день маса людей приймає Моє Тіло, а пізніше оскверняє Його гріхами. Запитаєш, чому жертвувати в таке велике свято? Та тому, що Я жертвував Своє Тіло за вас, за ваші гріхи. Тому цей день ви повинні жертвувати Богу і дякувати за ваше вічне життя. Але чомусь ви цього не знаєте і не розумієте, бо можливо не хочете розуміти. Можливо таке життя легше. Адже для тіла жити набагато легше ніж для душі.

Моліться багато за священиків. Вони відходять від Бога. На цілій Земній кулі справжніх священиків є декілька десятків, інші ж прямують дорогою смерті. Вони живуть для тіла, шукають легкого життя. Шукають рай на Землі, якого немає. Бога не можна знайти в розпусті чи п’янстві. Так само і доброго життя Землі, що потопає в гріху. Я хочу, щоб ти святкувала цю Пасху як належить. Святкуй її неначе останню. Бо не знаємо, що нас чекає через годину, навіть хвилину.