9 січня 1999 р.

Скільки ще мушу чекати на вашу любов

9 січня 1999 р.

Ісус: «Сьогодні Я відчув вашу любов, віру і надію на краще. Але попри це все Я відчуваю ваше “Его” та самовпевнене “Я”. Хочете бути високими в Моїх очах, але поки що ви є дітьми, яким потрібно ще багато вчитися та просто жити. Час – є найкращим вчителем, лікарем та порадником. Маленькі душі, щоб бути великими в Моїх очах, мусите навчитеся терпіти приниження, осуд та смерть.
Як часто можна почути про ваші переживання, біль та сльози, як часто нарікаєте на свого Господа, але як рідко дякуєте Йому за допомогу. Любі, Він дав вам життя вічне, а ви це не цінуєте, бо земне життя для вас понад усе. Як часто Я стукаю та звертаюсь до ваших сердець, але чую замість ніжного привіту та запрошення лише сльози та нарікання на власну недосконалість. Чую про вашу неготовність прийняти Мене через гріхи. Але найкращі, коли зможете прийняти. Скільки ще мушу чекати на вашу любов.
 Зараз Я приходжу до ваших сердець і бажаю запалити вогонь миру. Життя людини – є найціннішим дарунком Отця Небесного. Але як можете цінувати власне життя, якщо чуже забираєте?
 Свята тривають, а світ летить у безодню… Наркотики, сп’яніле божевілля, ворожнечі народів, роздори в сім’ях, ненависть та жадоба слави між священиками огорнули всю землю, немов крижаною пеленою. Я не знаю, як ще маю кричати до людства про покаяння. Бо ні об’яви, ні Євангеліє, ні науки пастирів уже не діють. Сатана сидить на престолі людства і святкує свій тріумф над світом.
 Які страшні зміни та нововведення прийшли у церкву. Те, що понад дві тисячі років не змінювалося, тепер підлягає осучасненню. Те, що має лише одну назву гріх, тепер уже не є гріхом. Те, що має назву жертва, майже вимерло. Бо, як мало розуміють значення цього слова і як рідко застосовують його на ділі. Мої любі маленькі воїни боріться з сатаною. Боріться з тим шакалом зла, який нещадно жере людські душі. Церква знає, що людство чекають великі випробовування, але вона мовчить, хоча б мала гучно дзвонити до людських сердець про покаяння.
 Сьогодні Я хочу познайомити тебе з маленькою молитвою, яку ти чудово знаєш. Ця молитва називається Моїм іменем: “ Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних.” Саме ця молитва є найсильнішою у боротьбі з демоном. Прийде час, коли вона знищить Люцифера. Чи хочеш побачити її силу?»
Нараз усе зникло. Здійнявся сильний вітер, ураган. Небо стало чорним. Ісус підняв руки вгору, одяг Його розвівався. З першими словами молитви настала темрява, в якій було видно ікла та очі демонів. Їх було мільйони. Коли Ісус промовив молитву до кінця, почувся дикий крик, свист та розпачливе завивання. Брама пекла розчинилася і туди наче град полетіли душі демонів. Після чого знову засвітило сонечко і настав день.
– Хочу, щоб цю молитву промовляли з благословення священників міцні душі. –


8 січня 1999 р.

Де моя родина, де?

8 січня 1999 р.

 Ісус молився, «Сестро люблю, так сильно люблю тебе. Цими словами, Я звертаюся до вас усіх, до цілого світу. Цими словами, Я знищую силу і панування сатани.
Маленькі створіння, шукаєте зброю, яка може подолати пекло. Шукаєте зброю, яка може знищити сатану, гріх, не знаючи, що ця сила ховається на дні вашого серця. Щоб перемогти пекло, не потрібно часте фарисейське відвідування церкви. Чи знаєш, що Я маю на увазі? Багато створінь думає, що відвідуючи церкву, сповідь та приймаючи Євхаристію, вони перемагають панування пекла.
 Багато людей шукають чудодійних вервиць, провідників, священників не розуміючи, що найбільшою зброєю, найсильнішим мечем та щитом – є любов. Бо цей світ ще тримається на Моїй любові. Бо тільки через любов можна уникнути пекла. Бо тільки через любов можна знищити ненависного демона. Бо тільки через любов можна знищити гріх. Людина, котра любить Бога, завжди буде старатись подобатись Йому. Людина, котра любить, ніколи не вбиватиме.
Цей невеличкий вступ та відхилення від минулої розмови, Я почав для того, щоб ти зрозуміла, що сила твоєї душі криється в твоїй любові до Бога, ближнього і зрештою до себе. Бо усі ці дари, які Я просив у вас, ґрунтуються на любові. Бо початок їхній і походження – любов. Коли любиш, ладен віддати усе що маєш, навіть життя. Коли любиш Бога, боїшся Його. Коли любиш, то в твоїй душі відкриваються дари щедрості, милосердя, покори, віри. Шкода, що ви не розуміли, що ці дари пов’язані лише з нашим Отцем Небесним. Я страждаю, але Він, Творець Неба і Землі, страждає ще дужче. Бо любі діти уже не люблять Його, Він для них є непотрібним. Тому Я хочу, щоб ви віддали Йому частинку себе і всі чесноти вашої душі.
 В час масового відречення, в час, коли пекло буде переповнене душами, в час, коли сатана пануватиме над світом. Ви Мої любі маленькі воїни, поборете силу сатани своїми дарами любові. Ти віддаси своє життя за Бога. Інші його збережуть, щоб перейти це земне пекло ненависті і злоби, видираючи душі з вогню пекельного, щоб вести їх до сонечка.
 Сьогодні Отець благає усе людство. Благає священників, монахів, вірних через оці прості слова найлюбішого Батька, найщирішого друга, найкращого цілителя. – Дочко просто вір Мені. Віддайся в Мої руки і йди за Христом. Я так сильно люблю тебе. Я так сильно бажаю вашої любові. Я так сильно бажаю ваших дитячих обіймів. Тепер розумієш, чому Він ще не покарав світ, тепер розумієш, чому Я ладен вмирати за вас щодня. Вина цього – любов.
Отже пам’ятай сестро, що можеш віднайти світ, дорогоцінне каміння, золото, родину та коли не знайдеш любові в своєму серці, то істинну говорю тобі – ти є найбіднішою істотою Всесвіту. Бо найбільші скарби ховаються в любові. Любов є вмістима, вона схожа до величезного муру, який захищає душу від смерті та вогню пекельного. Мур складається з мільйонів цеглин. Так само і любов складається з мільйонів дарів.
 Найбільший серед яких – віра. Вона є фундаментом. 
Любов – все, що на ньому стоїть. Віра лікує, а любов полегшує страждання. Коли любиш Бога не боїшся смерті, бо розумієш, що лише вона єдина поєднає тебе з Ним навіки. Бо, щоб народитися до життя вічного, потрібно вмерти. Вмерти з любові до Бога, ближнього і зрештою до себе. Коли віддаєш своє життя з ненавистю та злобою, частину вічності проведеш в чистилищі. Та коли вмираєш втративши віру, загубивши любов, вічність буде у вогні пекельному.
 Наближається свято Мого Різдва, Моєї любові. І в цей світ Я знову прийду з безмірної любові до вас усіх. Я знову шукатиму притулку на ніч. Я знову блукатиму у цьому холодному світі шукаючи пристановища, тепла і любові. Але сестро, де його шукати? В чудесних будинках-палацах, в яких лунає дзвін кришталю наповненого отрутою, в палацах, де люди дбають лише про власне тіло, де немає жодної ікони, де столи гнуться від наїдків. Де лунають прокльони, п’яні колядки, сон. Але знову закликаю: “Вірні прокиньтесь, бо ворог чигає на ваші душі, сатана готує ласо, яким затягуватиме цілі родини до пекла.”
Сестро де шукати пристановища? У пустих храмах, у холодних душах, у черствих серцях? Де Моя родина? Де Мої брати і сестри, де Мої бідні та покірні ягнятка? Як святкуєте Моє свято? Скільки часу проводите в церкві та на молитві? –
 Все зникло. Побачила безліч дверей в які стукав Йосип. У бідній пелені на руках Марії спав Ісус. Коли відчинили двері, побачила Землю, безліч церков та будинків. Але всі ці міста були неначе крижані. Лише далеко в небі сяяла зоря любові, яка провадила Божу Родину до Їхнього пристановища. Пристановище Їхнє, це серце, яке палає любов’ю до Бога, ближнього і самого себе.
Знову все зникло. Зоряне небо, серед якого туманне зображення Немовляти з розпростертими рученятами і ніжний та сумний дитячий голос: “Де моя родина, де?”


4 січня 1999 р.

Візьміть у руки вервицю

4 січня 1999 р.

 Ісус. Побачила в Його руках вервицю, дуже гарну, такої ніколи не бачила. Кожне зернятко складалося з пучка світла в якому відчувалося життя.
– Вервиця для вас є чимось буденним та надто простим. Для багатьох вона є незрозумілою вигадкою церкви. Згадай лише, як ти промовляєш молитви на ній. Як часто хизуєтесь чудесними та дорогими вервицями. Не розуміючи, що сила її не в перлах і дорогих камінцях. Не розуміючи, що сила її не в красі, а в молитві. Сила її ховається у самій душі людини. Коли людина є чистою, то під руками вона відчуває не перли, а жар.
 Для такої людини зникає час, вона вже не відчуває обтяжливого тягарю вервиці. Бо її душа зливається в одне ціле з нею. Душа кличе до Господа, рветься на волю. Знаєш, чому не відчуваєш усіх її принад, бо ставишся до неї з легковажністю. Але прийде час, коли ти відчуєш тепло у кожному зернятку, коли ти загубишся в часі і прокинешся тоді, коли уста твої промовлять: “Амінь.”
 Приходять часи, коли у тебе відберуть усе найдорожче. Та згодом захочуть відібрати ще й душу. Твоя сила ховається в твоїй душі. А твоя неміч і нерозумність – в тілі.
 Зараз багатьом здається, що світ здолав їх. Здається, що вони відходять від Бога. Зараз ви не відчуваєте сили вервиці. Але Мої любі маленькі воїни – прокиньтесь. Дайте волю тій силі, котра ховається у вашій душі. Візьміть у руки вервицю, піднесіть руки до Господа і скажіть: ”Згрішила я Господи, і не гідна я споглянути на велич і силу Твою, але Господи, глянь на сльози та щире каяття моє і прости мені. Бо моє життя належить тільки Тобі. Моє життя – це Ти!”

Коли відберуть усе, не зможуть відібрати лише вервицю, бо вона житиме в твоїй уяві вічно. Досить буде заплющити очі, зібрати усю силу та любов і вервиця повстане перед твоїми очима неначе проміння сонечка, і буде вести тебе вперед, і час зникне, і прокинешся до життя вічного через слово: “Амінь.”

4 грудня 1998 р.

Бідні, чого шукаєте, що знищуєте, кого підкоряєте?

4 грудня 1998 р.

 Ісус молився, «Минає час, а Моя любов до вас збільшується. Я відчуваю таку сильну тугу за вами усіма, що життя перетворюється на ще більшу муку любові. Сьогодні, Я прийшов, щоб нагадати вам, що ви не одні. Що Я готовий віддати життя за кожну душу. Та як часто ви забуваєте про Мене, через свої власні тривоги, ви несвідомо переходите на інший бік життя, який веде в безодню.
 Світ торжествує, думаючи, що підкорив собі Небо і Землю. Думаючи, що все належить тільки йому, що підкорив собі Богів, що завоював собі місце в Раю. Але знову запитую вас: “Бідні, чого шукаєте, що знищуєте, кого підкоряєте?”
 На ці запитання з вас не дасть відповідь ніхто. Неможна шукати те, що не є сховане. Неможна підкорити те, що вже підкорене. Неможна прагнути до того, що вже давно маєте. На Землі неможна шукати нічого окрім Бога. Неможна підкорити нічого окрім власної душі. Неможна прагнути нічого окрім любові.
 Мої вірні та улюблені починається війна душі і тіла. На Землю прийдуть духи, щоб завоювати тіла і душі. Прийде час і ви згадаєте, як Я приходив на Землю та шукав заблуканих ягнят, як прагнув вашої любові, а ви її не давали. Пам’ятайте, хто погубить себе на Землі, хто стане найнужденнішою істотою і віддасть своє життя за Бога, істинно говорю вам – є святим в Моїх очах. Бо за ділами впізнаєте його, а не за лестощами та прекрасними словами. Сьогодні, Я збираю своїх вірних під один покров, щоб не спали, а чували разом зі Мною.
А зараз іди в мирі і більше не гріши. Заклич сильним голосом разом з усіма: “Згрішила я Господи, згрішила – помилуй Мене!”