18 травня 1999 р.

БОГ ЗАВЖДИ ЛЮБИТЬ ВАС!

18 травня 1999 р.

– Сьогодні, Я вже в котре повторюю, що люблю цей світ понад усе. Люблю цей світ більше за власне життя. Чому ж він так швидко забуває про Мою любов? Чому ви Мої вірні ягнята так далеко відбиваєтесь від свого стада? Чому забуваєте про Мене? Чому так мало молитесь? Чому такі байдужі ваші серця до Господа?
Тобі ж скажу: будь міцною наче скеля; чистою, як ранішня роса; гарячою, як полум’я; мовчазливою, як риба. Бо все це допоможе тобі в найближчих подіях.
Пам’ятай, що ласки Отця немов ранішня роса. Сходять раненько, засвоюються рослиною і висихають під ніжним промінням сонечка. Так само ласки даються людині лише тоді, коли в неї ще є час потрапити до Неба. Тоді під проводом Учителя, вони засвоюються людиною, поселяються в серці і огортають всю істоту. Зігріваючи ніжними промінцями Його Батьківської любові.
Я хочу, щоб ви незалежно від повідомлень, пам’ятали про Нас, любили Нас і звертались до Нас. Хочу, щоб пам’ятали, що найбільше зло – це гріх, а найбільша ласка – покаяння. Хочу, щоб ви пам’ятали, що в якій частині світу ви б не жили, якого кольору не була б ваша шкіра, до якої релігії ви б не належали – БОГ ЗАВЖДИ ЛЮБИТЬ ВАС! Він є лише один-єдиний у Своїй Тривеличності. Він ніколи не погубить Свого власного творіння окрім того гріха, який панує в ньому.
 Не бійтеся Його кари, пам’ятай, що вистояти цей жах можна тоді, коли ставитись до нього не як до кари, а як до ласки Бога Отця. Моя вірна подруго, як не бажаю тебе відпускати в твій світ, як не бажаю тебе знову відпускати. І зрештою, як сильно люблю тебе і всіх твоїх духовних рідних. А зараз, Я засилаю на вас благословення, ласку Отця і Моє невичерпне милосердя.

Іди в свій світ і пам’ятай, що найбільше – це любов Триєдиного Бога, та любов Матері Всесвіту. – 

1 квітня 1999 р.

Я востаннє конаю за вас на хресті

1 квітня 1999 р.

Храм, біля престолу молилася Марія у чорному одязі гаптованому золотом. Її обличчя було сумне, а очі спрямовані кудись далеко. Коли глянула вперед побачила величезне Розп’яття, з якого струменем стікала кров. Ісус дивився просто в вічі. В Його погляді вперше відчула біль, який здавлював душу.
– Сьогодні сестро Я востаннє конаю за вас на хресті. Сьогодні, востаннє здійсниться жертва відкуплення. Сьогодні востаннє ваш гріх уб’є Мене. Те, що ти зараз бачиш на хресті не є тілесне, воно є духовне. Тому рани болять набагато дужче.
Вже сьогодні, Я візьму на себе усі ваші гріхи і невірності востаннє. Покладанням хреста, Я покладу на вас печать Святого Духа і в книзі життя залишу чисті сторінки – білі і дзеркальні. Яскраві, як проміння сонечка та любі Моєму серцю. Хочу, щоб ви усі записували там тільки хороше. Тільки перемогу над сатаною та свою любов.
А зараз сестричко, полікуй мої рани. – Разом з Марією почали молитись. В кінці молитви вдарило сильне світло – хрест набрав туманних обрисів, Ісус зник.
За мить відчула знайомий і ніжний голос. Біля Марії стояв Ісус, Вона ніжно гладила Його волосся і прославляла Бога.
–А зараз Я звертаюсь до усіх вас:
Мої любі маленькі воїни, покірні ягнятка. Звертаюсь до вас як найлюбіший Брат і благаю у вас трішечки любові. Благаю вас відректися від земного світу та мирських пристрастей. І обіцяю всім, хто Мене слухатиме, виконуватиме усі завдання, берегтиме душу в часі Перестороги – матиме натхнення Святого Духа, матиме Мою помічну руку і величезну любов Неба. Така людина не потрапить до пекла.
 Йду, щоб приготовити вам усім місце. Йду, щоб завершити жертву відкуплення та спасіння людського роду, щоб дати вам мир, любов і вічне життя.
Пам’ятай лише одне, що більше за Мене тебе не любитиме ніхто! – Ісус застогнав побачила, що з рани серця починає литися кров. Він клякнув почав молитися і зник.

Почула голос Марії: «Дочко, в цей важкий час, Я хочу бути вам опорою. Люблю Ісуса дужче за все на світі, але і вас люблю сильно. За кожну відпалу душу у Мене крається серце. Як часто в Отця Небесного відмолюю ваші гріхи. І як часто замість любові отримую камінь. Мої любі душі люблю, так сильно люблю вас усіх.»

7 березня 1999 р.

Я Мати Всесвіту і ваша Мати, закликаю вас до покаяння

7 березня 1999 р.

Чудесна левада. Вкрита білими ліліями. Біля невеликої каплички молилася Марія. Після молитви Марія підійшла до мене з під синьої накидки, виступало і розвівалось на вітрі каштанове волосся. Воно виглядало звичайним, але одночасно з невеличким подихом вітру наче оживало, виблискувало і додавало ще більшої краси і без того чудесному обличчю. Обличчя в Марії було овальне, смугляве з чіткими і дуже правильними рисами. Я дивилась на Неї і потопала в ніжному сповненому любові погляді.
 – Сьогодні через тебе, Я можу привітати усіх Моїх дітей. Сьогодні обіймаючи тебе, Я обіймаю всіх, кого так сильно люблю. Моя люба дитино, чому не розумієте, що в тих простих словах криється велика любов та жертва, мудрість і добро, спокій та мир. Як часто згадую вас у Своїх молитвах, жертвах, чуваннях. Чому так мало звертаєтесь до Мене? Чому так мало говорите слів любові? Щодня біля стіп Христа, Я чекаю на ваші щирі розмови. Скільки сліз проливаю, споглядаючи муки Свого Сина. Бачачи улюблених дітей, котрі вбивають Його. І Я люблю їх. Бо розумію, що в цьому холодному світі ви всі від найбагатшого до найбіднішого – є лише нещасними покинутими сиротами.
Приходить день, коли сонечко закриє чорне полотно. День, коли Батько зустрінеться з Сином. День, коли з’єднаються навіки. І Він уже ніколи не відпустить Його на грішну Землю. І не дозволить кривдити Його, а кривдників і вбивць покарає.
Сьогодні, Я Мати Всесвіту і ваша Мати, закликаю вас до покаяння. Закликаю вас усвідомити свою гріховність. Благаю вас кликати Отця Небесного про милосердя. Почепіть хрестики, медалики, Розп’яття, освячуйте домівки. Придбайте Біблії. Молиться. Кайтесь і просить за навернення грішників. Бо Мій Син, який любить вас, покидає Землю.

Любіться, єднайтеся, віднайдіть у своєму серці частинку жалю за гріхи та хоч невелике бажання поправи. Донечко, глянь на небо і подивись, яке воно чудесне. Глянь на землю, людей і в усьому побачиш подобу і творіння Отця. І в твоєму маленькому серці може зародитись любов до всіх і ненависть до гріха. – 

5 березня 1999 р.

Я палаю любов’ю до вас усіх.

10 лютого 1999 р.

Ісус молився, «Чому так мало жертвуєте свої молитви? Чому так мало звертаєтесь до Мене? Дуже скоро, Я відійду з цього світу. Любі забудьте примарні мрії про щасливе майбутнє. Наркотики, розпуста, скасування стародавніх законів церкви, необмежена влада законовчителів. Легковажність духівників, відсутність віри оповили наче туманом Землю.
 Пам’ятай, коли прийде день темряви, коли сонце стане чорним, ворота пекла відчиняться разом з воротами раю і невідомі мешканці спустяться до вас, щоб спустошити землю, щоб знищити гріх. День, коли Мої вуха вже не чутимуть ваших молитов, коли мої очі не бачитимуть ваших страждань, коли Моє єство закриється і Серце уже не виливатиме Свою любов на вас – день Господнього Попередження.

Я палаю любов’ю до вас усіх. А ви палаєте ненавистю до ближнього запевняючи, що любите Мене. Любі, коли зрозумієте, що як не полюбите світ, то не полюбите Господа.»
5 березня 1999 р.

Ісус… «Ось і прийшов час, коли день стане ніччю, а ніч перетвориться на день. День, коли з Неба зійдуть стріли-блискавиці. День, коли від стогону Отця розломиться земна кора і маса міст піде під землю. День, коли сонечко сяде. Я хочу, щоб всі ті, кому Я не байдужий, всі ті, кого Я люблю, лелію та виглядаю в Царстві Божому, приходили до Мене.
Як боляче бачити з вершини Голгофи люд, який ще досі волає: “Розіпни, розіпни Його.” Люд в серці якого немає Бога. Люд, який знає лише своє “Я”. Найдорожчі, чому дивуєтесь катаклізмам, війнам. Чому нарікаєте на владу, Бога? Бідні, шукаєте відповіді на запитання віку, не розуміючи, що той народ, в серці якого немає Бога, не може йти вперед. Від такої держави не можна чекати миру та злагоди, адже там панує диявол.
Попри всі ваші переповнені церкви, Я так мало бачу християн. Я так мало бачу Моїх маленьких вірних воїнів. Уже в котре приходжу на Землю, щоб віддати життя за ваше спасіння. І вже вкотре замість “Митаревої молитви” чую: “На хрест, на хрест Його!”
Мої знівечені ягнята. Моліться за грішників цілого світу, але найперше моліться за ревних духівників. Бо як часто в пишних шатах, під гаптованим золотом одягом та кардинальським перснем, Я бачу найлютішого ворога християн та церкви. Світ волає про допомогу. Я ж волаю про покаяння, та кару, яка спаде на грішників. Небо б’є в тривожні дзвони, а сліпе та глухе людство не чує.
Пастирі, куди ведете свої стада? Ви уже не можете відрізнити Бога від сина погибелі. Як можете волати про свою любов до Бога, коли мільйони душ через вашу легковажність та байдужість ідуть до пекла? Чому не навчаєте людей боротися з сатаною? Чому не навчаєте постити і жертвувати? Чому не застерігаєте їх про гріх, який може завести в вічний вогонь?
Глупі, як насмілюєтесь заперечувати послання Неба? Як збираєтесь глянути в очі Богу? Як можете дивитися знівеченому народові в очі, коли життя багатьох душ в ваших руках? Ви знаєте, що на людство летить страшна кара за гріхи. Як насмілюєтесь на себе брати владу Бога! Адже саме ви маєте бути найнижчими, найбіднішими, найпокірнішими. Натомість Я бачу гординю, жадобу слави, влади та власного “Я”.
Коли у вашому серці спопелиться гордість, а натомість замешкає любов та щире покладання на Господа Бога – віднайдете найбільший скарб світу. Неоціненний дар душі. Пам’ятай, Моя любов до вас є безмірною, як океан Неба, чистою немов кришталь, прозорою, як ранішня роса і гарячою, як проміння сонця. Я люблю вас усіх і бажаю, щоб ви говорили Мені слова любові щодня, щогодини, щосекунди.»