2 листопада 2000 р.

Виноградник, що колись насадив Мій Отець ось-ось загине.

2 листопада 2000 р.


– Моя люба, чому ти так мало говориш до Мене? Чому тобі так важко даються терпіння? Моє серце горить Любов’ю до тебе і твоїх рідних. Та від вас Я не завжди отримую бажаного. В цей час, коли Земля грішить востаннє, ви Мої любі маленькі воїни маєте бути міцними і витривалими до підступів злого. Маєте зрозуміти, якою дорогою хочете йти. Я хочу, щоб ти знала, що в цьому світі ти не одна. В тебе є Я, в тебе є чудовий Батько і Матір, в тебе є Учитель, друзі Неба, які так вболівають за твою душу і за душі всіх твоїх рідних. 

Люба, ти маєш любити всіх хто тебе кривдить, хто тебе не любить, всіх хто бажає тобі зла і смерті. Бо той виноградник, що колись насадив Мій Отець ось-ось загине. Скоро прийде Господар, щоб перевірити кожен кущ, кожен плід. І якщо він буде не придатний до вживання – вигубить. Я хочу, щоб серед цих пустих, сухих, кислих галузок, ви виглядали пишними, солодкими і добірними гронами. Я хочу, щоб виноградник вашої душі давав плоди вічно. Я хочу гордитись вами, бачити вас в мирі, злагоді, любові. Хочу, щоб саме ви вбили того гріховного хробака, який підточує коріння вашої душі.

 Не судіть і не будете суджені, любіть і будете любленими, прощайте і вам проститься, чиніть милосердя і Отець Небесний буде милосердний до вас усіх.
Час перестороги близький. Все, що ви навчились, вимолили і виблагали в Отця, ввійде з вами в світ Перестороги. Земля стогне від невинно пролитої крові, вона взиває про справедливість, взиває про кару, яка безпощадно насувається на вас усіх. 

Я хочу, щоб ти навчилась любити світ, людей, а понад все Бога і всюди Його шукала. Я хочу, щоб ти була тим ніжним промінчиком, який буде тішити Мою душу. Я хочу, щоб ти була ніжною донечкою і люблячою сестричкою всього Неба.

Пам’ятай, якщо полюбиш біль і страждання, голод і спрагу, бідність та приниження – полюбиш Мене. Знай, що хто ненавидить тебе той ненавидить і Мене. Але знай і таке, коли зненавидиш хоча б одного з створінь Моїх найменших, завдаси Моєму тілу, а особливо серцю найглибші, найболючіші рани. Тому, коли кажеш Мені, що любиш, коли промовляєш: “Як і ми прощаємо довжникам нашим…”, пильнуй, щоб ці слова були правдиві, щирі, щоб вони лились з твоєї душі і серця, а не лише з розуму.

О сестро, чому ви такі горді? Чому з вас ніхто не хоче першим сказати – прости! Чому постійно гніваєтесь, сваритесь? Нерозумні, чому не цінуєте кожної хвилини проведеної разом? Часу так мало, а ви його тратите на такі пусті речі. Сонечко вашого життя прямує до свого заходу, а ваші руки ще порожні. Чому, коли Мої слова лунають у кожному куточку земної кулі про каяття, про прощення і милосердя, ви, ті хто так близько до Мене, залишаєтесь такими байдужими.

 Кожен хто з вас бачить соломинку в оці ближнього, не бачить колоди у власному оці. Слідкуйте за своїми помилками і старайтесь хоча б частково покращити своє життя. Годі нарікати, годі стогнати і плакати, сваритись і гордитись своїми досягненнями, бо велика кара спаде на всіх лицемірів, блудників, неправдомовців, гордих, чванливих, непокірних. 

Тому встаньте, струсіть з себе цей тягар і бруд гріха, розправте крила своєї душі і линьте до свого Творця. Всім серцем, всією думкою, душею, всім своїм єством. І побачите, що у вас є сила, велика сила проти гріха. Побачите, що у вас є начало Всевишнього Бога. Побачите, що у вас є та любов, віра і надія, яку ви шукаєте в світі. Шукаєте в розкоші, славі, щасті – там де їх нема, не думаючи, що все це є у вашій душі, слід тільки заглянути в неї і скористатись цими дарунками Неба. 

Його обличчя стало строгим і похмурим. 
  Ісус підняв руки вгору, навколо Нього здійнявся вітер і він вигукнув сильним голосом: “ Отче, прости їм, бо не знають як сильно Ти любиш їх!” Тоді глянув на мене і сказав: “Кайся, покутуй, молися дитино, говори зі мною серцем, душею і Я допоможу тобі побороти гріх. Не бійся першою сказати – прости. Не бійся сказати – 

НІ сатано! І ТАК Господи!

А зараз іди в свій світ і передай Мої слова Перестороги. Кажи їм нехай каються, бо Господар готується навідати той виноградник, що його насадив з безмежної своєї любові до них усіх. –

22 жовтня 2000 р.

Ви не вмієте чинити милосердя

22 жовтня 2000 р.

Храм. Біля престолу молився Ісус…
 – Моя люба подруго, сьогодні Я знову хочу говорити тобі і всім хто з тобою, що люблю, так сильно люблю вас усіх. Сьогодні, Я знову хочу відкрити Своє серце вам. Сьогодні Я хочу простити вам все те зло, яке ви Мені заподіяли. Я хочу говорити вам про те, які ви Мені дорогі. Хочу, щоб ви знали, що на Землі і в цілому Всесвіті немає такого багатства, на котре Я проміняв хоча б одну душу.
 А ти Моя люба і ті хто любі тобі, чи могли б ви проміняти Мене на якесь багатство? Я знаю, що ні за які скарби світу, ви не проміняєте Моєї любові. Бо незважаючи на всі ваші упадки, всі ваші гріховні звички, хвороби, марноти, ви завжди повертаєтесь до Мене. Зі сльозами чи усмішкою, ви завжди взиваєте Моє ім’я. Моя люба, час уже так близько, а ваші душі ще такі ніжні і не готові до випробувань.
Кара Господня от-от спаде на вас, а ви не вмієте прощати, ви не вмієте любити, ви не вмієте чинити милосердя. Я хочу, щоб всі дні, які ми проведемо разом, ви навчилися прощати, ви навчились терпіти, ви навчилися любити.
 Всю свою любов, Я виллю вам. Все Своє серце, Я віддам вам. Всім Своїм Єством заповню вас і ви відчуєте, що любите. Ви відчуєте, що терпіння є для вас легкими. Ви відчуєте, що вмієте прощати, покутувати і найголовніше, станете покірними.
 Моя люба говори до мене, багато говори, бо тільки через ваші прості слова, Я зможу допомогти вам у всьому, особливо в боротьбі з гріхом. Мої маленькі воїни, якби ви пам’ятали і взивали Моє ім’я перед будь-якою справою, то все те, що вам давалося важко через нарікання, сльози, давалося б значно легше.
 Кожен день, Я чекаю ваші душі біля хреста. Я чекаю тих простих слів: “Боже милостивий будь мені грішній. Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене, без числа нагрішила я, Господи, прости мені”. Я чекаю на ваші слова любові. Моя люба, ніколи не осуджуй, ніколи не бажай ближньому зла. Ніколи не кажи ненавиджу, не прощу, бо ці кілька слів можуть завести будь-кого до пекла. Проси любові, стукай у серця грішників, шукай Бога.
В час випробовувань. В час, коли вовки в овечих шкурах стануть явними. В час, коли буде один пастир і одне стадо, ви відрізнятиметесь від слуг темряви вірою в Бога, вірою в Творця, який створив Небо і Землю. Вірою в непереможну любов, яка врятує світ. Якщо ви зараз не навчитесь любити, терпеливо зносити усі труднощі і удари долі. Якщо ви зараз не навчитесь постити, молитись то потім буде пізно. Дитино, усюди шукай Бога: вдома, на вулиці, у навчанні, у церкві, в радості і в горі, у смерті та вічності. Бо Істино говорю тобі, що з цього земного пекла ти вийдеш переможницею.

Мої любі, любіть Бога. Кожного дня чекайте на Мене і пам’ятайте, що Я іду до вас. Я йду, щоб вознести Богові жертовну молитву, піст і чування разом з вами. Люблю, так сильно люблю вас усіх. – 

15 жовтня 2000 р.

Я так люблю вас усіх.

15 жовтня 2000 р.

Скеля…На її вершині стояв Ісус.
 – Той хто з Богом, хто любить Його, хто в усьому покладається на Нього, завжди перебуває попід хмарами. Він живе в якомусь іншому, віддаленому від земних проблем світі. В світі, якому немає слова гріх, в світі де немає ненависті і болю, в світі в якому є світло і любов.
 Такі люди виглядають промінчиками світла в безконечній темряві. Таких людей не турбує, що буде завтра, бо сьогодні вони живуть тільки для Бога. Бо сьогодні все, що найдорожче вони віддають Йому. І десь далеко в глибині душі вони знають і вірять в те, що завтра буде новий день, ще один день, який присвятять Йому. Тому, хто одночасно є тут і там, Тому, хто наповнює весь Всесвіт, Тому, через кого світять сонце і місяць, Тому, хто несе в цей світ любов – Богові.
 Я так люблю вас усіх. Та попри всі Мої слова любові. Попри всі Мої прохання, ви так мало говорите зі Мною, ви так мало довіряєте Мені. Ви так мало покладаєтесь на Моє милосердя.
Сестро чи любиш Мене сильно-сильно, якщо любиш, говори Мені це щодня. Я хочу, щоб в твоєму серці була лише любов. Я хочу, щоб твоя душа була тою чистою посудиною, яка колись буде вмістилищем Моєї любові. Я хочу, щоб промінчик твого життя горів вічно. І не хочу, щоб його світло закривали хмари бруду та гріха.
 Найдорожчі – моліться! Навчіться прощати, каятись, бо ворог так близько, а ваші душі ще так далеко від цього небесного світла. Помножуйте віру бо цей дар дуже важко дається. Ваша віра схожа до фруктового дерева, крона якого міцна і велика, все воно буяє життям. Коли приходить весна, воно вкривається чудесними квітами, які в майбутньому перетворюються на плоди. Послухай, що відбувається з вашими дарами. Вони цвітуть, але часто в їхньому житті трапляються заморозки, холодні дощі, могутні вітри, які безжально зривають ніжні пелюстки. В результаті залишається густе темно-зелене листя, яке буяє все літо; а на осінь опадає, не даючи жодного плоду.
 Щоб ніжні пелюстки вашої віри були витривалі до заморозків, дощів і вітру, ви повинні гартувати їх молитвою. Бажанням зберегти їх і безупинним проханням до Господа їх захистити. Якщо ти, будеш просити, молитися і найголовніше, хотіти мати міцну віру – ти її матимеш. Ти завжди маєш пам’ятати про Бога, навіть тоді коли тобі добре, коли ти не маєш клопотів. Коли в душі світить ясне сонечко, бо в любий час може прийти сатана під виглядом цього вітру, заморозків, дощу і зруйнувати той спокій та мир, любов і бажання творити добро, які в майбутньому можуть стати добрими плодами твоїх чеснот.
 Чи знаєш, як сильно Я люблю вас? Чи знаєш, як часто раните Мене? Пам’ятай, перше, що допоможе тобі побороти цей дощ, мороз – це прощення тим, хто тебе кривдить. Прощення тим, хто завдає тобі рани і страждання. Якщо ти навчишся істинно прощати, зможеш відчути, якою сильною є твоя душа. А якщо зможеш полюбити кривдників, ближніх, рідних. Зможеш зробити те, що зробив Я. Те, що зробили багато Моїх учнів – ти побореш гріх. Отримаєш вічний спочинок, вічну радість, вічний мир і всю любов Неба.

 А зараз іди Моя люба в мирі і будь слухняною. Говори їм всім, що Я люблю, так сильно люблю їх усіх. –