20 січня 2003 р.

Зоря душі

20-25 січня 2003 р.

Ісус: «Моя люба маленька подруго, Я так сильно люблю тебе, Я так довго чекав цієї зустрічі. Я так чекав цієї миті, коли зможу обійняти твою вірну душу. Сьогодні цей час прийшов, ми знову разом. Я багато думав про тебе і твою родину і напевно знаю, що той вибір, який Я колись зробив обравши вас – вірний.
Ви такі різні, але такі любі і дорогі Моєму серцю. Я з таким великим нетерпінням чекаю зустрічі з вами в Небесному краю. Кожна людська душа, подібна на небесну зірку. Коли в тиху і ясну ніч глянути на небо можна побачити мільйони зір, вони такі різні і неповторні. Одна більша, інша менша, одна ясніша, інша тьмяніша. Так само люди, вони такі різні: одні більші, другі менші, одні багатші, інші бідніші, одні красиві, інші не дуже – їх мільйони.
 І якщо з Неба глянути на Землю можна побачити таку ж картину – мільйони зірочок. Цими зірочками є ваші душі. Ти навіть не уявляєш як би Я хотів, щоб Земля була схожа на Небо, яке бачите ви. Як сильно ридаю Я за тим Небом. Земля перетворилася на пустелю, яка день і ніч покрита мороком. І якщо десь можна побачити хоча б один маленький вогник, це є дуже великим подвигом в Моїх очах.
Люди віддалилися від свого Бога. Вони більше не вірять, не моляться до Нього. Вони забули за зорю свого життя – душу. Вона їм більше не потрібна і байдужа. Вони ладні за безцінь віддати її князю тьми. Тепер він є їхнім “богом”. Люди уже не люблять свого Бога, вони полюбили гріх і так легко попадають в тенета диявола.
Ті цінності, які змалку передавалися з покоління в покоління, давно забуті і занедбанні. Ви розівчилися любити, ви розівчилися прощати, ви розівчилися бути людьми.
Людство з шаленою швидкістю летить в безодню, з якої уже ніколи не зможе вилізти. Одна надія, яка була у Неба на майбутні покоління з кожним днем згасає. Сестро, діти розівчилися бути дітьми, батьки – батьками. Священики розівчилися бути священиками. Я навіть не знаю наслідниками кого тепер їх можна назвати. Зерна сатани уже давно проросли і дають мільйони плодів, які ви з таким задоволенням споживаєте.
Осучаснення, телебачення, комп’ютери, радіо – є дітьми темряви. Вони так непомітно влазять в ваш розум і оселяються там, розмножуючись дають паростки отруйного плюща. Який безпощадно проростає в тканини, уражає ваше серце, потім душу. Людина не встигає опам’ятатись, коли уже знаходиться в залежності від неживих речей. Від тих “бовванів” майбутнього, яким поклоняється і служить від народження до смерті.
І, що тепер ви можете вимагати від Бога, коли ви самі не знаєте і не усвідомлюєте, якому Богові служите, кому поклоняєтесь. Майбутнє покоління ніколи навіть не чуло слово Бог. З самих пелюшок, воно чує слово
“
гроші” і “влада”. Скільки дітей, цих маленьких дорослих не вміє навіть перехреститися, ніколи не чули слів любові.
Я не є противником розвитку землі, але може ти Мені поясниш, навіщо дитині казка, яку читає не мама чи тато, а платівка? Коли малеча не чує голосу матері, а чує голос комп’ютера. Коли не вирішує проблеми вдома з рідними, а йде до психолога – чужої людини. Коли сповідається не Богу, а простому перехожому.
Можливо, якби кожен виконував ту роботу, яку повинен виконувати, а не переставляв її на неживі предмети, було б все інакше. Тому й не дивно, що з дітей виростає машина, яка запрограмована на одне – нищити духовні цінності, бути жорстокими, безжальними, завжди досягати поставленої мети, нехтуючи життям інших, ідучи “по головах”.
Вбивства, зґвалтування, катування, знущання, стихійні лиха – стали буденними. Те, що колись у людей навіювало сльози і співчуття, тепер викликає усмішку. Фільми, історії, казки про монстрів – перетворило саме людство на стадо диких тварин, які нищать все живе на своєму шляху жадаючи крові, живучи не почуттями, а інстинктами. І найгірше те, що Ми споглядаючи на цей жах, бачачи, як щосекунди сатана пожирає все нові і нові душі, нічого не можемо вчинити, бо зараз прийшов час тьми на чолі з своїм князем.
Зараз Я хочу звернутися до тих, хто не втратив зорю свого життя – душу. Любі не бійтеся кинути виклик тому хто породжує гріх. Боріться, чувайте, щоб не впасти у спокусу, бо ваші вороги щосекунди чигають на ваші душі.
 Сестро, чи бачила ти коли-небудь як падає зоря, яке прекрасне і захоплююче видовище. Вона падаючи згорає. Лишаючи за собою вогненний шлейф сяйва. Це мить, але яка захоплююча. Так само і ваше життя – це мить. Щоб бути підвищеним у Небі, потрібно впасти не один раз на Землі. І чим болючіший упадок-терпіння, тим яскравіше горить зоря любові душі.
Падаючи в Земному небі у сповільненому вигляді. Залишаючи шлейф добрих діл, покори, віри, любові до Бога. Цим останнім падінням є смерть – народження до життя вічного в небесному океані Божого Царства, де зорі-душі уже ніколи не падають, де панує вічний спокій, мир, любов. Та на жаль, життя не кожної людини можна порівняти з падінням зорі. Таких дуже мало, тому що прожити красиво можна багатьом, а померти одиницям. Адже багато покликаних, але так мало вибраних.
Я хочу, щоб зоря твоєї душі горіла вічно освітлюючи шлях багатьом. Я так хочу, щоб ти не тільки красиво прожила, але й красиво та гідно народилася до життя вічного в океані Неба. Ніколи не бійся сказати гріху – ні! Годі! Адже для каяття, прощення не існує часу, не буває запізно чи за скоро. Покаятись і простити ворогів завжди вчасно.
Будь прикладом, старайся, борись, падай і вставай після кожного упадку дорослішою, розважливішою. І знай, що Я люблю, так сильно люблю тебе, так сильно люблю вас усіх. Будь мужньою і терпеливою, адже ти не одна, ти більше не самотня, ти носиш частинку Мене – душу. Вона безцінна і така мила Моєму серцю. Тому, коли тобі здається, що ти зовсім самотня і покинута, прислухайся до свого серця. З кожним його ударом Я кричатиму тобі, що поруч, що люблю. І поки ти чутимеш його удари, знай – Ми одне ціле: “Стук-стук-стук, люблю-люблю-люблю.”»
Так, я чула биття свого серця і дійсно не відомо як, кожен удар кричав слова любові до мене. Я більше не почувалася самотньою. Хотілося схрестити на грудях руки, щоб захистити серце від всього чужого, підступного, лихого…

Ісус усміхнувся, розвів руки в сторони так ніби хотів обійняти всю Землю. – Мої любі, ви усі, незалежно, яке життя провадите, є зараз і будете в Моєму серці завжди бажаними, потрібними і коханими. Мир усім. – Наступне

29 червня 2002 р.

Моє любе духовенство, як багато Я плачу за вашими душами

29 червня 2002 р.


Ісус молився, – Сестро, чому так довго виконуєте вказівки, глянь тут уже ніч. Скоро така ж ніч заполонить всю Землю. Божий гнів не відворотній.
Розпуста, сатаністи, наркоманія, алкоголь – заполонили всю Землю, неначе спориш. Гріхи духовенства, остиглість душ і черствість сердець, найбільше ранять Моє серце. А час, коли Я був на Землі і жив серед вас, вмирав за вас, здається був неначе вчора. Тепер ви розпинаєте уже не тіло, а душу, любляче і гаряче серце.
Земля забула Бога. Вона живе своїм життям, таким далеким від Божих заповідей.
Осучаснення, технічний переворот, перетворили багатьох людей на бездушні машини, для яких запах грошей, почуття слави та мирського тілесного задоволення є більшими за життя.
Моє любе духовенство, як багато Я плачу за вашими душами. Чому ви, ті, які повинні бути Моїм праобразом для сучасних людей, залишили свої бідні, змучені брудним і жалюгідним існуванням стада. Чому ви, ті, які були останньою надією Неба, залишаєте Нас? Ви стаєте шакалами, дітьми ночі, вовками в овечих шкурах. Уста ваші неначе медом намазані, слова солодкі та облесливі, руки вмиті і повні Моєї крові. Діти, де ви, коли тримаєте в руках чашу? Де ви, коли молитесь і сповідаєте? Чому ваші серця такі холодні і пусті? Жадоба влади, слави, розкішного існування, мнимої святості, заполонили ваші голови і душі. Ви схожі на фарисеїв, які дають десятину не від останнього, а з надлишку. Пишні шати, машини, їжа, відпочинок. Пастирі, Я прошу вас – зупиніться!

Ісус заплакав. Чому вони такі сліпі, глухі до Моїх слів? До зерен, які Я намагався засіяти у їхніх серцях. Сучасна церква, що ти проповідуєш? Духовенство, який приклад даєш своєму стаду. Пам’ятайте, хто буде підвищений, того Я понижу в Царстві Небесному.

Я прийшов, щоб принести мир і любов там, де панує ненависть. Світло там, де панує темрява, прощення там, де панує гріх. Пам’ятай, хто з мечем виходить на брата свого, той від нього поляже.

Ви ті, котрими б Я повинен пишатися, роздираєте церкву на шматки. Та знайте не церкву ділите, а Мій скромний одяг. Я проповідував бідність, хто з вас мої любі священики, єпископи, настоятелі, архімандрити хоче стати бідним? Хто з вас хоче покинути свій трон і стати слугою всіх? Жити з бідними, доглядати за важкохворими, божевільними, поділитись куском хліба з сиротами з свого пишного столу? Хто з вас хоче скинути шати і вдягнути звичайну полотняну рясу? Підв’язати свої стегна поясом покори і святості? Хто? І ви дивуєтесь, що Земля йде до свого заходу. Що та зірочка яскрава, чиста, якою так часто милувався Господь, перетворилася на згасаюче проміння сонця, яке налите кров’ю і сльозами знедолених, відкинутих, зламаних ягнят.

Пастирі, чому так легко відмовляєтесь від прадавніх законів? Чому змінюєте устави ? Чому по монастирях і у світських сімейних священиків рясно процвітає неначе грибок, гріх розпусти і п’янства. Схаменіться, бо кара велика спаде на вас усіх. Чому ваші вівці заблукали? Чому вони більше не звертаються до вас за допомогою? Чому ви більше не прислухаєтесь до їх голосів? Вважаєте їх глупими і нерозумними? Знайте, глупими є ви через свою пиху і гордість. 

Чому в церквах Я так мало бачу моїх скромних, убогих та щирих пастирів? А натомість бачу пишні, розїджені животи і круглі пихаті налиті кров’ю обличчя. О горе тим, котрі поповнюють щоденно гріх обжерства. А в багатьох селах, притулках, підвалах діти плачуть від голоду.

Горе тим, котрі хизуються машинами, тим, котрі одягають своїх дружин в пишні хутра, в речі, які оголюють їх пишні та сучасні фігури. Кожного, хто не впустив на ніч бідного, хто не нагодував голодного, хто не відвідав хворого, хто не потішив убогого, хто не зодягнув нагого, хто не пригорнув плачучого
– БУДЕ БЕЗПОЩАДНО ВІДСІЧЕНО! 

Я хочу просити тих, хто називається Моїми намісниками про покаяння. Я прошу вас, через Моїх вірних маленьких воїнів про навернення до істинної християнської спільноти. Бо тільки так, ви зможете вберегти мільйони душ від вогню пекельного і скреготу зубів вічного. Та поселити їхні душі там де немає болю, зітхання, печалі, а є життя безконечне. 

Стукайте і відчинять вам, просіть і дасться, шукайте і знайдете, бо в приниженні, болі, сльозах і терпінні народжується істина. –
. Наступне

18 червня 2002 р.

Час земного Армагедону близько

18 червня 2002 р.

Ісус
«Моя люба подруго, прийшов час, коли твоє життя і життя Моїх вірних
маленьких воїнів наповниться змістом. Ви чітко зрозумієте, яку місію поклав
на вас Господь.  Ти повинна донестидо людей останнє звернення,
послання Бога до грішного людства.Ти маєш вижити в часи випробовування
 і виконати все, що поклав на тебе Господь.


 Прийшов час випробовувань. На Землю послані легіони демонів, щоб
випробовувати грішне людство.Завіса Землі і Неба відкрита.
Вся Земля потерпатиме від спеки. Все перетвориться на величезне
попелище. Землю чекає страшнийземлетрус, якого ще не бачив світ
від початку свого існування. Він зітре на порох безліч міст, забере з собою
тисячі душ. Саме в такий спосіб, Творець очистить Землю
перед великим “Чудом”.