5 квітня 2003 р.

Прокиньтеся бо інакше велика кара спаде на вас усіх

5 квітня 2003 р.

Біля престолу молився Ісус, голова Його покрита білим покривалом з-під якого било сліпуче світло.
 – Улюблена, чому так довго не приходила до Мене. Я так чекаю на тебе і твою родину щодня, так чекаю ваших жертв, милосердя, мовчазливості, молитви, посту і любові. Так чекаю вашого дружнього плеча у несенні хреста. Історія повторюється. Ось, яке сторіччя підряд, Я двигаю хрест жертвенної любові до людства, двигаю на Голгофу різних віків, щоб віддати Своє життя за тих, кого так палко і вірно люблю. За тих, які щоденно кричать: “Геть Його на хрест!”.
Улюблені, не тіло тепер розпинаєте, а любляче і гаряче серце Господа. Серце, яке ще й досі вірить і надіється розтопити такі холодні і далекі серця грішників. Серце, яке чекає тих слів любові і каяття. Серце, яке щоденно розпинається і шматується різними віруваннями, ненавистю, гріхами цілого світу.
Маленький воїне, де твоє стадо, чому воно розбіглося, чому воно сумує? Де ваш пастир? На що ви його проміняли, чи не на срібняки ціною яких було оцінено життя Богочоловіка? Нетерпеливі і горді, пихаті і самовпевнені, берете на себе роль суддів. Берете на себе владу судити те, що дав вам Господь як нагороду за нелегке життя. Пам’ятайте, що зробили ви одному з братів Моїх менших, це Мені ви зробили. Вимагаєте в Бога негайного виконання ваших забаганок, забуваючи ваше місце. Чому так легко падаєте у спокуси? Чому так легко відмовляєтесь від Мене? Адже Я ніколи не сумнівався в вас, я люблю і завжди чекаю на вас.
Як ти думаєш, чому у вас куди не глянь, одні борги і неприємності? Тому, що ви заборгували Богові і вина цьому ваша гордість і нетерпеливість. Огляньтесь назад і подумайте, чи змінилось ваше життя. Чи не чуєш, що дзвони твого серця б’ють на сполох, б’ють, щоб розбудити тебе і твою родину зі сну духовного.
Я казав вам чувати, щоб не впасти в спокусу, а ви заснули. Прокиньтеся бо інакше велика кара спаде на вас усіх. Пустка, духовний голод, остиглість серця, залежність від “бога-золота” – грошей уже є, а далі піде боротьба за ваші душі. – Наступне



1 лютого 2003 р.

Ваші душі наче водяні лілії



Марія: «Моя люба донечко, минуло чимало часу з дня нашої останньої зустрічі. Я так сильно люблю вас усіх. Моє материнське серце завжди з вами. Я так багато молюся за вас до Небесного Отця. Я хочу, щоб ви відчували любов, опіку і підтримку Неба. В цей для всіх такий нелегкий час: неспокою, війн, гріха. Я прошу в Отця Небесного для вас духа терпеливості і покори.
Адже зараз кожному із вас так бракує терпеливості. Ви молитесь, вважаєте себе побожними і вимагаєте в Бога негайного виконання ваших побажань, не задумуючись, чи те, що ви просите є дійсно потрібним і корисним для вас? Чи зробить ваше життя щасливішим? А може навпаки – принесе море сліз, печалі і горя.

Я знаю, що рано чи пізно приходить час, коли серце наповняє великий біль і розпука, а душу – глибока пустка, яка роз’їдає все єство з середини і тоді немає сліз, немає думок, бажань, немає нічого. Залишаються тільки нарікання і злість на себе, оточуючих, а значить і на Бога.

Любі, хіба не знаєте, що в час таких випробувань ви знаходитесь в обіймах Мого Сина. Саме тоді Він чекає тих слів любові і жертви, в час найбільшої нужди. Його руки завжди простягнуті вам на зустріч. Необхідно зробити лише один крок, щоб опинитися в Його обіймах. 

Господня любов подібна на гладь великого озера, на котрому розцвітають водяні лілеї – ваші душі. Ти бачила їх, які прекрасні квіти. Сніжно-білий колір є символом цноти вашої душі. Вона приходить в цей світ такою чистою і незайманою, як Ісусова наречена. Широко розкриті пелюстки – символізують велике, гаряче, завжди відкрите для Божої любові серце. Приємний і ніжний запах – це символ покори і терпеливості. Надзвичайно довгий пагін – символ людського життя, такого довгого для “часу” і такого короткого для вічності. Він може бути прямим або покрученим, як різні людські долі. В одних безтурботні – в інших повні випробовувань.

Широкі листки – символ добрих вчинків, думок, по-справжньому повних рук милосердя. Ці “квіти-душі” створені Богом для любові і досить лише на кілька годин позбавити їх води, як вони починають в’янути, пелюстки закриваються, стебло сохне, приємний запах зникає. Так само і з вами, досить лише на одну мить позбавити вас Божої любові, ласки, коли ваші душі починають тускніти, стають сірими через гріхи, серця черствими і закритими для Бога. 

Рівну життєву стежину всипану терням, міняєте на легку, але покручену стежину пекла. І ви уже не випромінюєте того світла, цієї чистоти і любові до Бога. Ви перетворюєтесь на рабів гріха і спокус. Поступово ви засихаєте неначе та квітка без води. Ви забуваєте за Бога і Його любов до вас, ви забуваєте за те озеро Божої любові де народились, колись у вічності. Забуваєте за тих, хто по-справжньому любить і завжди чекає на вас – Небесну Родину. 

Я так хочу, щоб озеро вашої душі ніколи не замерзло, ніколи не штормило, а якщо б колись з’явились невеличкі хвилі випробовування, нехай вони будуть вам тільки підтвердженням Божої опіки і любові про ваші душі. Щоб ви ніколи не пускали в своє серце вітри пристрастей, похоті, гріха. 

Хочу, щоб ви в усьому наслідували Мого Сина і були схожі на флюгер, який вказує напрям вітру. Бо немає значення, якої сили цей вітер-спокуса, він завжди залишається цілим і неушкодженим. Чим сильніший вітер тим швидше крутиться. Я хочу, щоб ви вказували шлях багатьом, були світлом для світу; щоб викручувались від спокус і завжди залишались непохитними перед підступами злого і знали в якому напрямку потрібно іти. Щоб у вічності осягнути Боже Царство, а на Землі знайти те, що так вдало заховав Ісус – мир душі. Бо тільки дух миру може набрати свій попередній вигляд – прекрасної і чистої водяної лілії і вернутися в океан Божого царства для вічного цвітіння».
Наступне