28 червня 1998 р.

Це затишшя, яке опанувало Землю, дуже небезпечне

28 червня 1998 р.

 Ісус: «Це затишшя, яке опанувало Землю, дуже небезпечне. Згадай дитино, після сонечка завжди з’являються грозові хмари. А крила Перестороги уже так близько. Земля мовчить, щоб скоро закликати гучним голосом до Господа. Бо цей жах, який чекає на вас, буде страшніший за будь-яку смерть і за будь-яке божевілля.
Я дуже занепокоєний. Багато з вас взагалі не готові, тому закликаю: почепіть усюди знамення миру та захисту, все може статися будь-якої миті. Запасайтесь харчами, а особливо хлібом. Нерозумні, вважаєте, що цей мізер, який маєте, зможе втамувати голод? Чи вважаєте, що цього вистарчить на рік чи два?
Нехай не лякають тебе дитино усі життєві труднощі. Нехай не лякають усі підступи злого. Готуйтесь поки є ще час, а для вас, його майже не залишилося. Згадай попередження Моєї Матері у Гарабандалі.
Чувайте, щоб отримати омофор Марії і гідно витримати усе, що приготував вам Отець.»


18 червня 1998 р.

Я склав заповіт любові та добра

18 червня 1998 р.

Ісус: «Я радий тебе бачити і вітати через тебе усе людство. Ваші молитви є теплі, але душі холодні. Інколи, ви з’єднуєтесь в одне ціле, в непереможну силу, яка завдає багато лиха дияволу. Та інколи, ви холодні і байдужі один до одного, попри всі ваші молитви. Єднайте ваші душі, бо одному бороти гріх дуже важко. Єднайтесь серцями, щоб у них спалахнув вогонь любові та взаємного спокою. Віддайтесь повністю і безповоротно в руки Отця Небесного.
Чому ви поводитесь як маленькі діти? Невже закони у вас поставлені для того, щоб їх порушувати? Я ж на Землі не складав ніяких законів і не складаю. Я склав заповіт любові та добра. Я встановив межу між чорним та білим, між батьками та дітьми, між мечем і чашею миру. То чому ви порушуєте їх? Нерозумні!
Чому опираєтесь Моїй любові? Чому не міняєте буденне та матеріальне на вічне? Чому знову у ваших домівках лунають сварки, бруд? Чи знаєш, який бруд? Він ллється з вашого телевізора. Якщо він є невід’ємною частиною вашого життя, то прошу вас: навчіться відрізняти чорне від білого. Усе чорне відкидайте, а біле залишайте, щоб ваша душа не перебувала у полоні гріха нечистоти.

 А зараз іди в свій світ і більше не гріши. Мир усім.»

22 квітня 1998 р.

Чи любиш мене сестро, брате?

22 квітня 1998 р.

 Зайшла в капличку почала молитися. За мить побачила, що біля мене на колінах стоїть Ісус з покритою головою. Молилися разом “Отче наш” багато разів.
 – Вітаю тебе дитино, Я чекав на твою душу. Чекав поки вона знову стане чистою. Наближається час, коли Моя правиця зітре геть усе зло з лиця Землі. І тоді вона перетвориться на груду каміння, де Я засную “Храм Святого Духа”. У вас буде багато випробовувань. Я гартуватиму все те, де ще є вогонь любові, а у ваших тілах його достатньо. І саме він зможе одягнути вашу душу в міцну броню, спалити усі паростки гріха та злоби. Створити нову людину, яка буде вірною Христу і Богові. Тому боріться з усіма підступами злого. Старайтесь вийти переможцями з цієї запеклої боротьби. Бо те, що приготував Отець наш на Небі, не може дорівнятися до будь-якого щастя чи статку на Землі.
 Свята ще тривають, а людство уже поглинуло в страшні гріхи. Тому застерігаю тебе: не убивай своєю легковажністю і жадобою до гріха Мою любов. Бо ті останні краплі крові, що проливаються впадуть на вас страшною карою. –
 Побачила, що утворилася вогняна дорога. В кінці цієї дороги побачила Ісуса. Він стояв, сорочка на Його тілі була червона від крові. Голова втомлено похилилась на плече. Він сумно та жалісно дивився на людство, яке витало бога-диявола. Побачила мерзенну істоту в короні і золотих шатах. Люди кланялися і вітали її. Ісуса ж закидували камінням, наче непотрібного. Дорога зникла. Біля мене стояв Ісус. Руки і ноги Його були відкриті і я чітко бачила рани від цвяхів.
– Скоро, дуже скоро Я прийду і стану між жінкою і чоловіком, між братом і сестрою, – Ісус ще щось хотів сказати, але замовк. Поглянув мені у вічі і тихо спитав, – Чи любиш Мене, сестро? Так! – Тоді дав поцілувати руку. Ще раз поглянув на мене і сказав: «Іди в свій світ і більше не гріши. Пам’ятай, що скоро, Я повстану між тобою та між твоїм братом, між тобою та твоїми батьками, між тобою та твоїм світом. І ти муситимеш зробити вибір. Люби Мене і Я поєднаюсь з тобою. Я розділю з тобою твоє життя та смерть, вічність і всі нагороди Неба. Нагадуй усім Мої слова: “Чи любиш мене сестро, брате?”»
Ісус поблагословив мене і сказав, що потрібно знову очистити свою душу.


3 квітня 1998 р.

Повір дитино, одне слово люблю, може воскресити

3 квітня 1998 р.

Ісус стояв в білосніжному одязі з розпростертими руками, волосся довге, хвилясте, вітерець легенько розвівав його. Він кликав мене: «Я радий бачити тебе. Сьогодні Я хочу поділитися з тобою великою радістю. Бо нещодавно Я віднайшов нових друзів. Я віднайшов стадо, яке так далеко заблукало. Люди, котрі раніше так багато приділяли уваги своєму фізичному тілу, дуже змінилися. Коли Я стукав у їхні серця, вони Мені відчинили. Коли Я був спраглим, вони Мене напоїли. Коли був голодний – нагодували. Коли був нагий – зодягнули. Коли хворим був – відвідали.»
 Ісус показав Свою руку, на якій був величезний страшний рубець. – Повір дитино, одне слово люблю, може воскресити, – очі Ісуса наповнилися сльозами. Він став сумним і обняв мене так, ніби хотів обійняти весь світ.
 – Глянь дитино, праворуч, – побачила страшні чорні хмари, які насувалися, – Глянь ліворуч, – побачила хмари з громами і блискавицями. А тепер глянь в близьке майбутнє… –
 Побачила великі руйнації, багато сліз та жертв. Масу калік та мертвих людей. Люди були дуже налякані, страшні, виснажені, поранені. Багато перебувало у стані шоку. Майже більша половина з них сиділа втупивши погляд і не розуміла, що сталося.
– Пересторога уже почалась. Час настав. В природі усе міняється. Ви цього не можете бачити, але ви це мусите відчувати. Першою ознакою буде скороплинність часу, другою – молитви ставатимуть дедалі холоднішими. Третьою – страшне виснаження людського тіла. Це підготовка до часів голоду.

 Люби Мене так сильно, як Я тебе. Просіть у Мене чого бажаєте, бо Моє серце жадає милосердя для вас усіх. Мусиш готуватися і багато вчитися, бо наближаються часи, коли боротимешся не з невидимим духом, а з людиною, у якої буде демонська душа. – 

26 березня 1998 р.

Я надіюся, що ви оздоровите усі Мої рани

26 березня 1998 р.

 Величезна поляна покрита дуже великими квітами. Колір їх насичено-червоний. Трохи далі побачила Розп’яття. Ран на тілі Ісуса було ще більше. З кожним кроком при наближенні до хреста, відчувала биття Його серця.
 – Ось і настав день дитино, коли Мої терпіння зросли настільки, що тіло Моє уже не витримує таких страшних мук. Від останніх Моїх ран та болю зупиняється серце. Мої очі уже не бачать, бо кров за цих багато днів залила їх. Моє духовне тіло бажає звільнитися від таких страшних мук. Але знову зупиняє Моє серце, воно так вірить у вашу любов. Я надіюся, що ви оздоровите усі Мої рани. Я хочу вірити, що саме ваші молитви принесуть Мені бажаний відпочинок та таке очікуване Воскресіння. Сьогодні ти востаннє дивитимешся на Мої муки. –
Коли Ісус поглянув на мене, побачила в Його очах, немов у дзеркалі, здоровенного ката у чорній одежі, котрий роздавав усім нам мечі, усьому людству і всі їх брали. Побачила наші гріхи: непослуху, обмови, плітки… Бачила, як кожен з нас підходив до Ісуса і вдаряв Його по лівому плечу так сильно, що клапті м’яса і шкіри розліталися в різні боки, кров лилась потоками. Але бачила й людей, які відкидали мечі і приносили Ісусові полегшення.
 Знову побачила гріхи, що лилися з наших уст. Знову кат роздавав на цей раз великі палиці. І люди з усього розмаху били Ісуса по голові, від чого величезний терновий вінок розлітався в усі сторони. А колючки, що залишалися глибоко входили в голову. І без того залита кров’ю голова похилилась на бік. Все волосся і борода були мокрі від крові. Я хотіла знайти на тілі Ісуса хоч одне маленьке уціліле місце, але не знайшла.
Страшні рани, побої, переломи, кровотечі заповнили усе тіло Господа, перетворюючи, колись таке гарне, прекрасне на криваве місиво. На це страшно було дивитися. Особливо важка рана плеча та голови. Пошматоване плече було настільки понівечене, що з нього стирчав кусок ключиці. На голові Ісуса висіло багато шматків шкіри з волоссям.
 Ісус знову поглянув на мене, але дуже сумно. Подумки запитав, бо устами промовити уже не було сили: «За, що дитино ви Мене так розпинаєте? Невже для вас гріх є таким солодким блаженством? Невже ви ніколи не бачили страждань хворих? Невже ви силу темряви любите більше за Мене? Коли отак зеленому дереву робите, то що з сухим буде? Коли бажаєте знищити сонце, чи не задумувались, що знищивши його, знищите і себе.»
 По обличчю Ісуса покотилися сльози, – Мені дуже боляче дитино, але плачу Я не від болю. Я плачу за вашими душами. Бо розпинаючи скатоване тіло, ви розпинаєте і свою душу. Невже ви забули, що за кожен гріх приходить розплата. Я плачу, бо насувається велика кара. Я так хочу, щоб ви були уже поруч Мене. Я не хочу, щоб ви були її учасниками.
 Просіть у Бога прощення, бо Я запевняю вас, що час великої Перестороги уже прийшов. Ви не знаєте навіть четвертої частини усієї правди. А коли дізнаєтесь, смерть прийде до вас негайно від почутого. Ваше тіло закам’яніє, а розум перестане слухатись. Тільки міцні духом та люблячі серцем зможуть перенести це. –

 Я побачила страшні гріхи заходу, особливо Америки. Тіло Ісуса почало сильно тремтіти, уста прошепотіли ледь чутно: “Отче, в Твої руки передаю духа Свого.” До моїх ніг впав величезний терновий вінок залитий кров’ю. Я востаннє подивилась на скатоване тіло Господа, який неначе спав. Він уже не відчував болю, бо свідомість покинула Його.