26 липня 2001 р.

милосердя – це найперша і найбільша сходинка до Неба

26 липня 2001 р.

Ісус: «Сьогодні ми знову разом. Сьогодні Я знову кажу, що люблю тебе. Кажу всім братам і сестрам, що люблю, так сильно люблю вас усіх. Я хочу, щоб ви говорили до Мене постійно. Говоріть до Мене щодня, бо ваша розмова лучить вас зі Мною. Вона навіки прив’язує ваші душі мотузками любові до Мого серця. Я хочу, щоб кожен з вас успадкував Небо. Хочу, щоб ви любили Мене так сильно, як Я люблю вас. Хочу, щоб ви довіряли і в усьому покладалися на Мене.
Цей час, коли світ доживає останні миті. В цей час, коли світло зміниться темрявою. Час, коли на престолі посяде цар тьми. В час мороку і плачу, ви Мої любі маленькі воїни повинні бути готові до всього, що гряде. У ваших очах не повинно бути страху. У ваших серцях не повинно бути ненависті. У ваших устах не повинно бути бруду. Кожен з вас повинен випромінювати світло і чистоту, покору і терпеливість. Тому, якщо ви хоч трішки допомагатимете Мені, Я допоможу вам. Я навчу вас і підготую до всього, що рано чи пізно станеться.
Моя люба, в твоєму житті і в житті твоїх рідних сходить сонечко. Своїм теплим і ніжним промінням, воно зігріє ваші зранені і змучені душі. Я хочу бачити вас веселими, покірними та лагідними. Все добре.»

28 липня 2001 р.

Ісус: «Люблю так сильно люблю вас. Я так прагну, щоб скарбничка ваших добрих діл наповнювалася. Я так прагну, щоб ваші змучені душі успадкували всі нагороди Неба. Я знаю, що ви втомлені тим бурхливим життям. Я знаю, що таке, коли душа кричить годі, зупинись! Я знаю коли змучене, обезсилене тіло опускається на коліна і кричить: – Отче, відверни від мене цю чашу ! – І через якусь мить відчуваєш, що стан відчаю і смутку відступає. А на те місце приходить велика втома. І чим більша вона, тим більше терпіння у вас було, а значить допомагали Мені.
Зараз, Я радий витягнути хоча б одну душу із лап сатани. Зараз, Я готовий іти знову і знову на смерть заради любих створінь. Тому Я буду взивати до своїх любих вибраних про допомогу.

Пам’ятай Моя люба, що милосердя – це найперша і найбільша сходинка до Неба. Тому чини його усюди. Бо істинно кажу вам, що ви зробили одному з братів Моїх найменших – це Мені ви зробили. Моя люба звикай до спокою, вчись усміхатись, люби і будеш люблена. Будь міцною, старайся не падати. І підступи злого для тебе будуть мізерними. Мир вам улюблені.»

28 травня 2001 р.

Чому ви так мало чините милосердя?

28 травня 2001 р.

Храм… Біля престолу молився Ісус, – Світ гріха, світ блуду, світ крові, криків, сліз – як тебе навернути, як заставити любити Бога? Люди, закликаю вас в ім’я Всевишнього Триєдиного Бога – наверніться! Де мої любі вівці, де мої покірні ягнята? Чому ідуть за голосом звіра, який у вічності безжально пожиратиме їхні душі.
Чому навіть ви Мої вибрані так часто слухаєте того солодкого і брехливого голосу диявола? Чому ви так мало чините милосердя? Чому деякі з вас такі холодні і байдужі до голосу учителя? Ви в цей час маєте бути промінчиками світла, храмом Духа Святого, горнилом Моєї любові. Я так люблю вас усіх. Я так бажаю з’єднатися з вами у вічності. Я так хочу, щоб ви успадкували Небо.
Моя люба, будь міцною, терпеливою, бо звір чатує на твою душу. Але Я знаю, що ці зерна, які Я так бережно сіяв в твоїй душі, дадуть в майбутньому добрі паростки Моїх Дарів. Приходить час, коли всі твої земні, емоційні, матеріальні труднощі відходять у вічність.

15 травня 2001 р.

Земля потопає в бруді

15 травня 2001 р.

Біля престолу в яскравому сяйві молився Ісус. Відчувався запах ладану.
 – Моя люба, в цей час, коли сонце робить свої останні оберти. В час, коли Боже провидіння уже так близько. В час тріумфу диявола, Отець Небесний посилає своєму малому стаду провідників, які готуватимуть їх до неминучого. Які будуть з ними в час Перестороги, в час Чуда і в час Божого гніву.
Земля потопає в бруді. Вона схожа на велике трясовиння, яке нещадно затягує душі в безодню пекла. Але навіть там, коли приходить темрява, променіють маленькі вогники-світлячки – це душі, котрі пам’ятають про свого Бога, душі, які освітлюють іншим шлях, щоб їх також не засмоктала спокуса гріха. Душі, які успадкують Небо, які люблять свого Бога і поклоняються Йому. Цими душами – є ви і душі тих, хто з вами. Тому пам’ятай, в який куточок Землі не закине тебе життя, як би добре чи погано тобі не було, мусиш завжди пам’ятати про Мене і тих, хто разом з тобою.
Твоє життя не буде надто довгим, але той час, який тобі відвів Отець Небесний достатній для того, щоб наблизити своє життя до святості. Щоб зробити його світлим і чистим.
Кожен з вас хто розмовлятиме зі Мною, хто буде боротись з спокусами, хто буде виконувати всі завдання Мої і Моєї матері, будуть присутні на великому торжестві, підчас якого в дарунок отримають печать Господа. В ці дні багатьом з вас відкриються очі. Багато з вас бачитиме так ясно, так далеко.
 Моя люба, чувай разом зі Мною, чувай, щоб не впасти в спокусу. Чувай, щоб відкрилися твої очі, уста, вуха. Скоро, дуже скоро, Я розкажу тобі про початок кінця. Ця інформація лунатиме звідусіль, вона буде однаковою і в вас і далеко за межами вашої країни.

Наближається час Перестороги, час Божого попередження, коли кожна душа буде піднята на Небо, щоб побачити усі свої упадки і всі свої заслуги. Люблю, так сильно люблю вас усіх. – 

2 травня 2001 р.

Беріть хрест і йдіть слідом за Ісусом

2 травня 2001 р.

Біля чудесного престолу сиділа Марія. Очі Її були звернені далеко в небо. А тонкі ніжні пальці перебирали перли вервиці. Коли глянула на Її обличчя побачила, що воно смугле, таке як в Гарабандалі. Очі світилися любов’ю і ніжністю, якої раніше не бачила.
 – Моя люба ти в місці Мого спочинку, молитви та любові. Саме звідси засилається на людство Мій покров, покров Цариці Неба і Землі. Я так прагну навернути світ до Бога. Так прагну бачити вас щасливими. Так хочу, щоб ваші душі успадкували Небо. Але саме тоді, коли Моя душа взиває про покаяння, саме тоді, коли Я кричу зупиніться, ви перебуваєте в полоні гріха. Коли кажу люблю, ви відвертаєте своє обличчя від Мене. Коли дарую хрест, щоб наблизити вашу душу до Неба, ви противитесь, скидаєте його, нарікаєте.
Коли б ви знали, що болючішого гріха ніж нарікання немає, то так часто не вдавалися б до нього.
Я Марія, Мати Бога і ваша Мати Небесна закликаю, зупиніться! Скиньте з плечей ярмо гріха. Обмийте свою душу і зодягніть її у світло праведності.
Беріть хрест і йдіть слідом за Ісусом. І кажу вам, що скоро, дуже скоро, Я прийму ваші душі у світі Неба. Я візьму їх на руки і представлю Всевишньому.
Кайтеся, бо Пересторога близько! Після Неї буде Велике Чудо, яке захопить всю Землю. Ворота Неба відчиняться і люди вітатимуть небесних мешканців. Люди споживатимуть небесну трапезу. Люди купатимуться в любові Бога. Вони отримають печать Неба. Печать, яка не дасть впасти у спокусу в часи кари. Печать, яка є запорукою їхнього спасіння. Печать, яка завжди єднатиме їх з Ісусом. Буде потужною зброєю проти сатани, а особливо проти Люцифера. Печать, що вчинить вас невидимими в часі переслідувань, даватиме хліб небесний в часи голоду, спраги. Перенесе вас до третього Неба. Моя люба, не кожен її отримає, тільки вибрані. Поки що, ви є вибрані, але своє бажання отримати це знамення маєте підтвердити своїми ділами.
А зараз іди в свій світ, і скажи своїм духовним братам і сестрам, що час перестороги близький, що ангели небесні уже б’ють в дзвони. Мої любі, Я люблю вас, для Мене ви є найсолодші діти. – 

22 квітня 2001 р.

Пам’ятай, що каяття єднає Мене з душею

27 січня 2001 р.

Ісус молився. Його голова була покрита сліпучо-білим покривалом.
 – Моя люба, сьогодні такий чудесний день. Я так хочу помолитися з тобою. Я так хочу, щоб ти знову відчула любов Отця, Його батьківську опіку, Його радість і сум. Лети думками за Мною, довіряй Мені, люби Мене. –
Ісус взяв мене за руку. Відчула, що лечу дивним коридором, в кінці якого било сильне світло, що ще з далеку можна було відчути його тепло. З кожним словом молитви ми наближались до світла, купаючись в його променях, то потихеньку віддалялися від нього. Воно було подібним на ніжні і теплі хвилі моря, які накривають і зігрівають всю істоту. Які так манять туди в безмежну даль вод і так ніжно і непомітно забирають туди, де вже в усьому єстві починають зароджуватись початки блаженства, невідомої радості, спокою, чистоти. Ці почуття описати не можливо, але покуштувавши їх раз, починаєш розуміти, що цього разу надто мало і зробиш усе, щоб це знову повторилося.
– Чи бачиш сестро, як багато залежить від молитви. Яка це сильна зброя у руках будь-якої людини. Я хочу, щоб через Мої молитви, ви навчилися відчувати і переживати все те, що свого часу відчував Я. Хочу, щоб ви наслідували і були хоч трохи схожі на Мене. Люблю, чекаю і благословляю навіки. Йди в мирі і неси світло. –

22 квітня 2001 р.

Ісус: «Моя люба, Я так чекав цієї зустрічі. Я так хотів обійняти твою душу в світі Неба. Я так хотів сказати тобі, що люблю усю твою родину, людство. Вони є цим пахучим віночком, який потішає Моє серце в хвилини печалі.
Пам’ятай, що каяття єднає Мене з душею. Коли людина кається у своїх гріхах Я можу обійняти душу, обмити її Своїми сльозами і зігріти Своїм серцем. Коли важко, коли відчуваєш, що гріхи переповнюють твою душу – покайся. Там чекаю на тебе Я, чекаю на вас усіх. Я люблю тебе і хочу бачити чистою. Хочу допомогти тобі побороти гріх. Хочу бачити тебе в світі Неба. Моя люба все буде добре.»