2 червня 2002 р.

Вервиця – це є ключ до Неба

2 червня 2002 р

Каплиця. Біля невеликого джерела молилася Марія.
 – Моя люба, як часто ти і твої рідні відмовляєте вервицю? Я хочу, щоб ви знали, що вервиця – це є ключ до Неба. Ключ, який відкриває багато дверей за якими ховаються чесноти: покора, віра, надія, любов, терпеливість.
Людина, яка все життя щоденно відмовляє хоча б одну вервицю обов’язково отримає всі дари Неба. Вервиця замикає коло Землі та Неба і поєднує людинку з Богом у духовному світі. Підчас відмови вервиці всі перешкоди між Богом і людиною зникають. Якщо подивитися на це духовними очима, можна побачити два серця, одне звичайне, а інше короноване.
Кожне слово, є неначе ударом. І коли стається так, що серця б’ються в унісон, тобто їхні удари співпадають – це означає, що людина молиться всім серцем, всією душею на відмінно. Тоді зникає час, суєта, думки. Людина залишається на одинці з Богом. Її душа перемовляється розповідаючи всі свої радощі та біди. Ділиться найсокровеннішими своїми переживаннями.
Найбільше мила Моєму серцю вервиця, котра прийшла з Фатіми. Скільки ласки Я уділяю через її відмовляння. Вона є найбільш корисною у великий піст. Скільки ран можна залікувати Моєму Синові відмовляючи її щодня. Я хочу, щоб кожен з вас пам’ятав, що там у Небі є Родина, котра пам’ятає і любить вас. Родина, яка так сильно чекає на ваші душі у світі Неба, яка молиться і завжди просить прощення в Отця Небесного для вас і ваших родин.
 Скоро у ваше життя прийдуть зміни. Зараз Я говорю про все людство. Зміни, які торкнуться навіть найчерствіших сердець. Я і все Небо молиться за вас, щоб Господь дав вам сили і витривалості. Чаша Господньої терпеливості уже давно наповнилась.

Щоб захистити Своїх вибраних, Я в кожному куточку світу залишу частину Свого Омофору. Те, як швидко ви отримаєте цей захист залежить тільки від вас. Ви повинні просити і Господь обов’язково дасть свою згоду. А теперішнє своє життя маєте провадити в спокої та мирі. Нічого не повинно змінитись. Ніякого страху, смутку, Господь подбає про вас. Стихія проти сили Бога не піде. Будь мужньою і терпеливою. Мир усім. – 
--Наступне--

18 січня 2002 р.

Тільки даючи, можна отримувати

18 січня 2002 р.

Біля престолу молився Ісус.
 – Моя люба сестро, Моє серце переповнене любов’ю до вас усіх. Я знову і знову кажу тобі і тим хто поряд з тобою, що люблю, так сильно люблю вас усіх. Моє серце горить полум’ям невсипущої любові до вас, до кожного створіння. Я так прагну обійняти кожного з вас, щоб запалити тим полум’ям любові, яке так безпощадно спалює усе Моє єство. Я радий вітати твою душу у світі Неба.
Моя люба, Я хочу бачити тебе веселою. Хочу, щоб все твоє єство випромінювало любов і спокій. Хочу, щоб ти була щасливою. Тому не бійся. Поки Я поруч, поки ти належиш Мені, все буде добре. В час, коли темрява посідає земний трон, ви Мої любі маленькі воїни повинні бути промінчиками і провідниками тих, котрі так прагнуть почути Бога, але не чують його. Котрі так прагнуть бачити чуда, але не бачать їх. Котрі взивають до Господа про порятунок і так чекають втішної відповіді.
Ви повинні і мусите працювати над собою. Коли б ви знали скільки душ летить у безодню пекла щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди, то зараз так би не легковажили.
Адже ви не є глухими, сліпими. Ви чуєте з кожного куточка світу крик, попередження. Ви бачите те страхіття, яке коїться навколо. Ви самі говорите, що кара Божа невідворотна. То чому ще й досі стільки з вас залишаються бездіяльними, черствими, озлобленими? Чому замість тихих слів любові, Я постійно бачу і чую чвари, плітки, заздрість, безконечні сварки, зневірство, маловірство?
Чому з тих таких улюблених і з дитинства Мною плеканих душ віє холодом? Чому кожен з вас кричить про брак любові? Як можете бажати її, коли самі не віддаєте своєї любові іншим? Коли не хочете творити милосердя, бо на нього немає часу? Коли не хочете впасти ниць і сказати: “Згрішив я Господи, прости мені”. Чому визнавши свої недостатки, не просите Господа про допомогу, щоб допоміг стати кращими.
 Пам’ятай сестро, що тільки даючи, можна отримувати. Тільки падаючи, можна підніматися і рости духовно. І тільки тоді, коли серце наповнює великий біль, сум, самотність, приходжу Я. В час душевного болю пригортаю душу до Свого серця і ділюсь Своєю любов’ю, миром, спокоєм.
Бо прийти до Мене можна тільки через біль, страждання, розпач та сльози. Тоді, коли людина приходить до найвищого пізнання, вона розуміє, що знайшла те, що так довго шукала. Те, що здавалось таким далеким і недосяжним, те від чого хочеться сміятися, радіти, цвісти. Так Моя люба, такі люди знаходять Бога.
Вони не є філософами, вчителями, не є пророками. Але вони дають відповіді на запитання, над котрими люди віками ламають голову. Вони знаходять свого Бога у серці. Вони відчувають його присутність і опіку. Вони вже не почувають себе самотніми і покинутими, тому що кожного дня, кожної години, купаються в любові Бога. Вони по іншому бачать, чують і розмовляють. Вони напевне успадкують Небо. Я знаю, що кожному з вас дійти до такого стану душі буде важко, але для душі, яка палає бажанням з’єднатися з Господом – це буде миттю.

А зараз Моя люба іди в свій світ і принеси їм чашу Моєї любові. – 
--Наступне--

26 липня 2001 р.

милосердя – це найперша і найбільша сходинка до Неба

26 липня 2001 р.

Ісус: «Сьогодні ми знову разом. Сьогодні Я знову кажу, що люблю тебе. Кажу всім братам і сестрам, що люблю, так сильно люблю вас усіх. Я хочу, щоб ви говорили до Мене постійно. Говоріть до Мене щодня, бо ваша розмова лучить вас зі Мною. Вона навіки прив’язує ваші душі мотузками любові до Мого серця. Я хочу, щоб кожен з вас успадкував Небо. Хочу, щоб ви любили Мене так сильно, як Я люблю вас. Хочу, щоб ви довіряли і в усьому покладалися на Мене.
Цей час, коли світ доживає останні миті. В цей час, коли світло зміниться темрявою. Час, коли на престолі посяде цар тьми. В час мороку і плачу, ви Мої любі маленькі воїни повинні бути готові до всього, що гряде. У ваших очах не повинно бути страху. У ваших серцях не повинно бути ненависті. У ваших устах не повинно бути бруду. Кожен з вас повинен випромінювати світло і чистоту, покору і терпеливість. Тому, якщо ви хоч трішки допомагатимете Мені, Я допоможу вам. Я навчу вас і підготую до всього, що рано чи пізно станеться.
Моя люба, в твоєму житті і в житті твоїх рідних сходить сонечко. Своїм теплим і ніжним промінням, воно зігріє ваші зранені і змучені душі. Я хочу бачити вас веселими, покірними та лагідними. Все добре.»

28 липня 2001 р.

Ісус: «Люблю так сильно люблю вас. Я так прагну, щоб скарбничка ваших добрих діл наповнювалася. Я так прагну, щоб ваші змучені душі успадкували всі нагороди Неба. Я знаю, що ви втомлені тим бурхливим життям. Я знаю, що таке, коли душа кричить годі, зупинись! Я знаю коли змучене, обезсилене тіло опускається на коліна і кричить: – Отче, відверни від мене цю чашу ! – І через якусь мить відчуваєш, що стан відчаю і смутку відступає. А на те місце приходить велика втома. І чим більша вона, тим більше терпіння у вас було, а значить допомагали Мені.
Зараз, Я радий витягнути хоча б одну душу із лап сатани. Зараз, Я готовий іти знову і знову на смерть заради любих створінь. Тому Я буду взивати до своїх любих вибраних про допомогу.

Пам’ятай Моя люба, що милосердя – це найперша і найбільша сходинка до Неба. Тому чини його усюди. Бо істинно кажу вам, що ви зробили одному з братів Моїх найменших – це Мені ви зробили. Моя люба звикай до спокою, вчись усміхатись, люби і будеш люблена. Будь міцною, старайся не падати. І підступи злого для тебе будуть мізерними. Мир вам улюблені.»