24 березня 1998 р.

Як мало чую від вас слів любові

24 березня 1998 р.

Побачила, що знаходжуся на безлюдному березі великого озера. На землі лежало багато релігійних речей. Неподалік лежала чаша, яка була покрита брудом. Посеред цього озера стояло величезне Розп’яття. Рани Ісуса були такі, як вчора, можливо ще більші. На ногах та лівій руці шкіра висіла клаптями від страшного терня. “Чи любиш мене? Як мало чую від вас слів любові.”
 Вінок посунувся набік і вп’явся просто у висок, від чого Він застогнав. Та коли уважніше приглянулась до цього вінка, зрозуміла, що він уже не схожий на терня, бо на ньому було стільки колючок, як голок на ялинці. Щомиті виростали нові та нові голки великих розмірів.
– Я хочу поговорити про дзеркало ваших душ. Кожного дня, незалежно від того грішить людство чи ні, Я даю Своє пресвяте Тіло і Кров в тайні Євхаристії. Багато людей ставиться до цього, як до чогось буденного, чи до обряду. Але повір Мені, за одну краплю крові, Я страждаю багато місяців. Так саме місяців. –
Обличчя Ісуса було дуже втомлене, змарніле з великою кількістю синців і кривавих ран.

22 березня 1998 р.

Каймося і кидаймо все, бо Сонце нашого життя заходить!

22 березня 1998 р.

Величезна скеля. На самому її вершечку стояло велике Розп’яття. За якусь мить опинилась біля Нього. Побачила, що навколо хреста порозкидані тернові вінки, які пускали паростки, з них виростали велетенські кущі тернини. Вони так обплели місце біля хреста, що туди не можливо було пробратися, щоб не покалічитись. Колючки досягали 10 сантиметрів і були гостріші за будь-яку голку.
Почула голос Ісуса: «Терня – це ваші гріхи повсякденні, над якими ви не застановляєтесь і не робити ніякої справи. Чи бачиш, як сильно воно обплітає Мій хрест. З кожним новим гріхом воно підсувається до Мене.» Побачила, як гілки терня тягнуться до хреста своїми величезними колючками.
– Сестро, це не є минуле, це все відбувається в теперішній годині. Не можу бажати смерті, бо мушу знову терпіти за вас. Але повір Мені, смерть була б найсолодшою втіхою та спокоєм. Мої уста відчувають страшну спрагу, а язик і ціла істота страшний голод, від якого все тіло корчиться і тремтить.
 Поглянь, яку Голгофу приготували Мені ви сьогодні. Вершина найвищої, найсухішої, найгарячішої скелі. Такої скелі не буває в природі. Така скеля буває тільки через гріхи та невірності. Від такої страшної посухи рани висихають, а на їхньому місці утворюються ще глибші, ще болючіші. Жаром та немилосердним промінням цього сонця – є ваші гріхи нечистоти, лихі пожадання тіла. Язик, з якого безперестанку ллється бруд. Погані книжки, газети, розпусні фільми, в яких потопає все людство.
 Так, Я є сонцем для світу, але сонце Мого і вашого життя зайде надовго. А натомість світитиме лже сонце, проміння якого будуть яскраві, але холодніші за проміння місяця. Сонце душ світитиме яскраво, але це тільки на перший погляд, бо душі перебуватимуть у смертельній пітьмі. Вони шукатимуть того сонечка, але не знайдуть. Вони відчують страшну спрагу та голод, але джерело вічного життя надовго висохне, вони самі Його знищать. Вони шукатимуть хліба, але Хліба вічного життя уже не буде, бо загине під палючим сонцем усе колосся життя та миру. –
Ісус застогнав. Коли поглянула на Нього побачила, що терня вп’ялося у пробиті ноги і звідти поповзло вверх до колін, роздираючи та шматуючи шкіру. Шкіра висіла клаптями роздерта до самих кісток, а терня повзло вгору. Ісус вдруге застогнав. Побачила, що з іншого боку по хресному дереву терня піднялось до лівої руки, яку почало теж шматувати. Все терня від ніг і лівої руки прямує до Серця, щоб вбити Його.
 – Ось це все терня – це ваша брехня, обмови, плітки, гордість, лінивство. Найбільші колючки – сварливість, непокора, прокльони, пияцтво, наркотики, розпуста, самовпевненість, зарозумілість, надмірна веселість та безглуздість слів, пропущена, холодна та занедбана молитва. Зневажання Євхаристії. Відмова від Мого хреста, порушення посту танцями та іншими веселими забавами. Ненависть, злоба, гнів породжують нові гріхи, які перетворюються на безконечні стебла муки.
Молись до Мене дитино, забирай це терня, ламай та дери його. –
Коли відмовила молитву, побачила, як здійнявся вогненний смерч. Це було дуже страшне видовище. Впала хрестом, почала знову молитися. З цього смерчу утворився величезний, до трьох метрів вогненний меч, який почав рубати, палити та нищити терня. Цим мечем була правиця Святого Духа, яку закликала в молитві.
Ісус покликав мене. На мої руки впав другий цвях, який перетворився на платок, змочений водою. Вперше за все своє життя я доторкнулась до обличчя Господа, витираючи кривавий піт та страшну сухість потрісканого та зболеного муками лиця. Ісус жадібно припав потрісканими губами до цього шматочка полотна. Він потребував від мене ласки та турботи, але не могла йому дати навіть найменшого, бо немала нічого.
Дуже скоро прийдуть часи, коли і ми бажатимемо найелементарнішого – це води, але не знайдемо. Наші сухі потріскані від ран губи, благатимуть в Отця прощення, але чи знайдуть його? Коли маємо так багато їжі, води, коли можемо обробляти свої рани пахучими мазями, то чому не можемо присвятити своє життя Богу? Чому не можемо через наші молитви перетворюватись на краплинку води і хліба для Господа? – Бо не хочемо. Бо немає часу, бажання. Каймося і кидаймо все, бо Сонце нашого життя заходить!


11 березня 1998 р.

Кайся, бо тільки з миром та лагідністю прийду до тебе

11 березня 1998 р.

Величезне Розп’яття. Ісус був настільки скатований, що не мав сили говорити. Хрест був чорний. Цвяхи великі, майже на всю долоню Ісуса. Відчула голос. Він говорив дуже повільно: «Чого Я чую від тебе так мало слів любові? Я дуже хочу чути, що всі Мої брати і сестри люблять Мене. Інколи два слова, але щирих, можуть врятувати Мені життя. Підійди до мене.»
Коли підійшла, Ісус зняв з хреста праву руку і я побачила страшну рану, якої в природі не існує. Заглянувши всередину рани злякалася: у цьому кривавому місиві бачила по черзі наші гріхи. Після цього гріхи наших родин і зовсім чужі гріхи. Чим важчі були гріхи тим більше текла кров з рани. Не минула й хвилина, а біля моїх ніг було вже багато крові. Ісус не звинувачував, а лагідно дивився. Його уста прошепотіли: “Допоможи Мені, полікуй Мої рани.”
– Тільки з ревною молитвою, великою любов’ю та покорою зможеш осягнути Небо. Коли будеш доброю дитиною на Землі, отримаєш вічну нагороду в Небі. Рана правої руки пов’язана з любов’ю і добрими ділами… Коли ображаєте ближнього, поводитесь пихато та самовпевнено раните Мою праву руку. Якщо робите багато милосердя, прощаєте ворогам та кривдникам, багато молитесь – позбавите Мене однієї великої рани. –
 Ісус простягнув мені великого цвяха він був золотий і залитий кров’ю. Цвях був такий важкий, що ледве втримала його.

“Кайся, бо тільки з миром та лагідністю прийду до тебе.”

7 березня 1998 р.

Мені дуже боляче, що до Мене звертається так мало душ

7 березня 1998 р.

Господь…
– За посередництвом ваших молитов, Я буду просвічувати багатьох грішників. Мені дуже боляче, що до Мене звертається так мало душ. Багато з вас відносять Мене до частки історії, яка вже минула. Але це не так. Я болію за кожен ваш крок та подих. Я хочу, щоб у Мене вимолювали ласки та прохання. Звертались до Мене не тільки в тривогах, але й у радостях. Саме в такий спосіб, Я зможу допомагати тобі та цілому світу.
 Тільки за посередництвом ваших молитов та прохань ми зможемо нищити демонів, лікувати душі з прокази гріховної та чинити багато милосердя. Тому, коли посвятите Мені частину вашого життя, Я буду закликати вас до милосердя, яке має виявлятися не на словах чи бажаннях, а на ділі.

А від тебе дитино вимагаю більше мовчазливості, покори, миру та злагоди. Готуйся. –

5 березня 1998 р.

Чи бачиш Мої терпіння?

5 березня 1998 р.

 Побачила величезних розмірів Розп’яття. Відчула гучний стукіт серця, який лунав наче пересторога. На голові Ісуса був золотий терновий вінець, колючки якого вп’ялися глибоко в голову. Тіло Його вкрите великими ранами та рубцями. Найстрашнішою була рана біля серця.
Ісус сказав: «Чи бачиш Мої терпіння дитино? Оці рани, що зараз на Моєму тілі, завдають Мені ваші невірності та гріхи. А також зіпсоване людство, котре забуло, що багато років тому, Я своєю смертю відкупив їхнє вічне життя та спасіння.
 Чи бачиш цей терновий вінець із золота? Він є набагато важчим та болючішим від терня. Його приносять Мені люди, котрі закохані у цей матеріальний світ. Люди, яких шанують за їх віру і любов до Бога про людське око. Душі таких людей гнилі та пусті. Вони ходять до церкви, бо так заведено. Роблять багато благодійних справ про котрі хваляться, багато постять, ведуть себе самовпевнено, бо вважають себе ревними та справжніми християнами. Нехай кожен з вас подумає та згадає, чи немає у Моїм вінку його колючки.
 Черстві молитви, пиха, осуд, злоба є найважчими гріхами. Читайте Біблію, бо наближаються часи, коли її відбиратимуть, рватимуть, палитимуть. І Я хочу, щоб в ті часи, ви були гідними вибраними учнями.

Запам’ятай дитино, що найкращі пахощі, найкращий лікар та помічник у всьому є молитва. Нехай образ увінчаної терням голови Господа, завжди буде в твоєму серці і серцях твоїх рідних.»