22 жовтня 1999 р.

З народженням кожна людина отримує дар вогню

22 жовтня1999 р.

Ісус молився. Молився довго. Я не чула слів, тому не могла повторювати за Ним. Обличчя Його було напруженим, вкрите крапельками кривавого поту. Через деякий час почула слова: “Так Отче, нехай Твоя буде воля, а не Моя”.
– Коли Я востаннє казав, що люблю тебе, усе людство. Ти не знаєш і не відаєш, що таке любов Бога? Що таке любов Богочоловіка? Коли б хотів, не зміг би тобі пояснити. Бо ти не зможеш ні зрозуміти, ні уявити жар, який спалює всю істоту, відчуття наповненості всіх клітин і часточок тіла чимось надзвичайним, приємним. Одночасно відчуваєш потребу звільнитися, віддати хоча б маленьку частинку цього полум’я, цієї повноти людині – створінню заради якого існує цей світ, існує любов, існує Небо.
Цю любов Я віддаю тоді, коли людині важко, коли вона відчуває себе самотньою і покинутою, коли її тіло пожирає страшна хвороба, коли дух виходить з тіла і коли він поєднується зі Мною. Та найбільше свою любов Я виливаю вам в тайні Євхаристії. Ви не лише споживаєте Тіло і Кров Мою, ви отримуєте частинку любові, частинку наповненості, яка розпалює в середині вашого єства, вогонь любові та миру.
З народженням кожна людина отримує дар вогню. В її душі палає животворний вогонь вічності і зникає тоді, коли душа втрачає Бога. Коли душа, запродується демонам. Коли вона вже не належить навіть собі. В грішних людей замість вогню залишаються лише маленькі жаринки. Але і це добре. Бо як тільки вони відвідають тайну Євхаристії, в їхній душі знову запалає полум’я, яке очистить їх від гріха. Заповнить духом миру та злагоди.
Я бачу, що в твоїй душі ще є вогонь, а коли є вогонь – є любов. Мусиш бути міцною, багато вчитися, працювати. Але де б ти не була, якою роботою не була зайнята, завжди духом залишайся з Отцем. Щоб не робила, куди б не йшла, завжди промовляй:
“Прийди до мене Святий Духу, Отче Миру та лагідності, давче дарів і частина нероздільної, незнаної Трійці.”
І обов’язково в ту ж мить отримаєш щит, чи то від ворогів, чи навіть від себе.
Як же вороги чатують на ваші душі. Як вони скрегочуть зубами, які біди і наклепи готують. Але ви не бійтесь, бо Я з вами, Я відганятиму від вас видимих і невидимих ворогів, які не мов шакали жадають пожерти ваші душі. Насолоджуйтесь церквою, яку маєте, бо дуже скоро вона зміниться. Все міняється. Але не міняються закони і заповіді Бога, які людство так нещадно прагне змінити.
Моя маленька подруго, звір – лютий демон, шакал уже так близько до здійснення своєї мети. Він уже поміж вас, він уже давно порозставляв тенета, в які спіймаєтесь ви, якщо не довірите своє життя Богові. О нерозумні, зараз залишився час лише на одну річ – це рятувати свою душу. Вимивати її, натирати до блиску, вдягати в лати та зброю і розпалювати велике полум’я любові. Це є останньою сходинкою до кари.
Пам’ятаєш, колись Я тобі казав, що коли настане лінивство і байдужість до молитви, черствість і остиглість душ – це буде останнім в довжелезній ланці подій перед Пересторогою. Ви мусити спішити. Як витримаєте Пересторогу, якими повстане в очах Божих підчас Неї, такими й залишитесь до кінця своїх земних днів. Хто не освятив хату, нехай освятить. Хто рідко кається – виправити, удосконалити молитву, наповнювати руки милосердям, бо лише воно буде пом’якшенням гріхів. – 

20 жовтня 1999 р.

Кожна людина живе лише для себе

20 жовтня 1999 р.

– Земля потопає в гріху. Ви також часто маєте з ним справу. Мій виноградник, який колись насадив Отець і який Я так ніжно плекав, перетворився на жагучу пустелю, де немає ні зелені, ні плодів. Ви своїми ділами знищили його. Ви вбиваєте на своєму шляху все, що дихає святістю. Земля настільки далека від Бога, що навіть Я не знаю, як можна достукатись до сердець грішників, тому що духовне серце, в якому є ще щось тепле і любе Отцеві уже давно перестало битись. Вже вкотре закликаю до Своєї безмежної любові, до Свого милосердя до цілого світу.
Я молю вас покаятися, бо круки так близько і їхні пронизливі крики уже чути над вашими головами. Попри всі застороги, прохання, ви залишаєтесь черствими і холодними. Та це ще не найгірше. Найгірше те, що поміж вас немає пастиря, але багато вовків в овечих шкурах, які займають земні престоли, розказуючи про свою велику любов до Бога і одночасно пожираючи душі.
Де ж Мої пастирі? Де ж Мої любі ягнятка? Де той виноградник, на що перетворилась та колись прекрасна Земля? Кожна людина живе лише для себе. Чому церква не закликає людей до милосердя і покаяння? Чому вона не попереджує людей про те лихо, яке насувається? Адже та невинна кров, що проллється – буде на їхніх руках. В світі панує передсмертна тиша. Нові трактування Євангелії, нові обряди, осучаснення – перетворили церкву не на дім Божий, а на дім диявола.
 О, фарисеї, як можете битись в груди з піднятими вгору очима! Найвищий стане найнижчим, багатий - жебраком, здоровий – немічним у світі Неба, якщо не покаєтесь! Я не хочу бачити твою душу і душі всіх кого люблю в лапах звіра. Ніколи не поклоняйтесь йому. Ніколи не зраджуйте Моїй любові. Бо багато Я у вас вклав і Маю надію, що всі, до кого Я приходжу, ніколи не зрадять Моїй любові.
Полова сіється. Час біжить. Ви ж залишаєтесь на місці не розуміючи, що в цьому світі потрібно рухатись лише вперед, лише вгору, лише до Неба. Ніколи більше не сумнівайся в Моїй любові. Ніколи більше не легковаж Моєю любов’ю. Ніколи більше не стій на місці. Бо кожен з вас має бути готовим до цього випробування і повинен вийти з нього переможцем. Хто відійшов, ніколи не повернеться. Хто завагається, негайно буде відтятий. Тому любіться, єднайтесь. Чому між вами так багато незгод та образ? Чому немає розуміння, чому так мало говорите Мені про свою любов?
Пам’ятайте, що зробите одному з братів Моїх найменших – те Мені зробите. Я буду розповідати тобі знову про Пересторогу, буду закликати до покаяння. І вже вкотре запитуватиму: “Сестро, чи любиш Мене сильно-сильно? Говори Мені про це щодня.”

Будьте пильні і не падайте у гріх. Боріться з ним, бо інакше він переможе вас. Моліться за всіх кого не любите, за всіх хто приносить вам біль і смуток. Бо, коли полюбите їх, полюбите і Мене всім серцем, всією думкою і всією силою своєї душі. Як сильно люблю вас усіх! – 

25 травня 1999 р.

Найдорожчі, нащо сподіваєтесь?

25 травня 1999 р

Храм, біля престолу молився Ісус. Голова покрита, з чола скапував кривий піт.
– Минають свята, зима змінюється весною, час біжить не зупиняючись. Чорна хмара, яка принесе попелище насувається на землю, але всім байдуже. Чому так мало молитесь за навернення грішників? Чи вважаєте себе спасенними? Найдорожчі, нащо сподіваєтесь? Чи вважаєте Пересторогу жахливою казкою?
Я хочу, щоб ти знала, що будь-яка молитва, а особливо та молитва, яка за щось жертвується – є надзвичайно помічною і великою.
Сьогодні Я прийшов, бо маю для вас завдання, прохання і далеку мрію, що ви його виконаєте. –  За мить відчула запах плісняви, побачила сірий простір, заповнений брудним туманом. Ще за мить почула плач, тоді багато плачу, стогону та криків, але найважче було слухати плач немовлят.
Маса душ блукали в цьому брудному просторі, чогось шукаючи. Відчула, що не відчуваю Бога. Відчула в серці пустку, біль та холод. Ще за трохи відчула дику тугу за любов’ю до Бога. Щосекунди, це відчуття зростало. І сама почала снувати по цьому дивному просторі шукаючи любові. Почула голос Ісуса: «Ось це і є нехрещені чада. Вони тут перебувають вічність, поки не отримають благословенне хрещення.
Чомусь ви сприймаєте померлих, як забуту історію, а особливо ненароджених дітей. Але вони живі, вони є, вони навіть в потойбічному світі потребують любові та ласки, спокою та миру.
А зараз запам’ятай, що в світі все марнота, окрім одного, любити Бога. І Я люблю вас усіх.»


18 травня 1999 р.

БОГ ЗАВЖДИ ЛЮБИТЬ ВАС!

18 травня 1999 р.

– Сьогодні, Я вже в котре повторюю, що люблю цей світ понад усе. Люблю цей світ більше за власне життя. Чому ж він так швидко забуває про Мою любов? Чому ви Мої вірні ягнята так далеко відбиваєтесь від свого стада? Чому забуваєте про Мене? Чому так мало молитесь? Чому такі байдужі ваші серця до Господа?
Тобі ж скажу: будь міцною наче скеля; чистою, як ранішня роса; гарячою, як полум’я; мовчазливою, як риба. Бо все це допоможе тобі в найближчих подіях.
Пам’ятай, що ласки Отця немов ранішня роса. Сходять раненько, засвоюються рослиною і висихають під ніжним промінням сонечка. Так само ласки даються людині лише тоді, коли в неї ще є час потрапити до Неба. Тоді під проводом Учителя, вони засвоюються людиною, поселяються в серці і огортають всю істоту. Зігріваючи ніжними промінцями Його Батьківської любові.
Я хочу, щоб ви незалежно від повідомлень, пам’ятали про Нас, любили Нас і звертались до Нас. Хочу, щоб пам’ятали, що найбільше зло – це гріх, а найбільша ласка – покаяння. Хочу, щоб ви пам’ятали, що в якій частині світу ви б не жили, якого кольору не була б ваша шкіра, до якої релігії ви б не належали – БОГ ЗАВЖДИ ЛЮБИТЬ ВАС! Він є лише один-єдиний у Своїй Тривеличності. Він ніколи не погубить Свого власного творіння окрім того гріха, який панує в ньому.
 Не бійтеся Його кари, пам’ятай, що вистояти цей жах можна тоді, коли ставитись до нього не як до кари, а як до ласки Бога Отця. Моя вірна подруго, як не бажаю тебе відпускати в твій світ, як не бажаю тебе знову відпускати. І зрештою, як сильно люблю тебе і всіх твоїх духовних рідних. А зараз, Я засилаю на вас благословення, ласку Отця і Моє невичерпне милосердя.

Іди в свій світ і пам’ятай, що найбільше – це любов Триєдиного Бога, та любов Матері Всесвіту. – 

1 квітня 1999 р.

Я востаннє конаю за вас на хресті

1 квітня 1999 р.

Храм, біля престолу молилася Марія у чорному одязі гаптованому золотом. Її обличчя було сумне, а очі спрямовані кудись далеко. Коли глянула вперед побачила величезне Розп’яття, з якого струменем стікала кров. Ісус дивився просто в вічі. В Його погляді вперше відчула біль, який здавлював душу.
– Сьогодні сестро Я востаннє конаю за вас на хресті. Сьогодні, востаннє здійсниться жертва відкуплення. Сьогодні востаннє ваш гріх уб’є Мене. Те, що ти зараз бачиш на хресті не є тілесне, воно є духовне. Тому рани болять набагато дужче.
Вже сьогодні, Я візьму на себе усі ваші гріхи і невірності востаннє. Покладанням хреста, Я покладу на вас печать Святого Духа і в книзі життя залишу чисті сторінки – білі і дзеркальні. Яскраві, як проміння сонечка та любі Моєму серцю. Хочу, щоб ви усі записували там тільки хороше. Тільки перемогу над сатаною та свою любов.
А зараз сестричко, полікуй мої рани. – Разом з Марією почали молитись. В кінці молитви вдарило сильне світло – хрест набрав туманних обрисів, Ісус зник.
За мить відчула знайомий і ніжний голос. Біля Марії стояв Ісус, Вона ніжно гладила Його волосся і прославляла Бога.
–А зараз Я звертаюсь до усіх вас:
Мої любі маленькі воїни, покірні ягнятка. Звертаюсь до вас як найлюбіший Брат і благаю у вас трішечки любові. Благаю вас відректися від земного світу та мирських пристрастей. І обіцяю всім, хто Мене слухатиме, виконуватиме усі завдання, берегтиме душу в часі Перестороги – матиме натхнення Святого Духа, матиме Мою помічну руку і величезну любов Неба. Така людина не потрапить до пекла.
 Йду, щоб приготовити вам усім місце. Йду, щоб завершити жертву відкуплення та спасіння людського роду, щоб дати вам мир, любов і вічне життя.
Пам’ятай лише одне, що більше за Мене тебе не любитиме ніхто! – Ісус застогнав побачила, що з рани серця починає литися кров. Він клякнув почав молитися і зник.

Почула голос Марії: «Дочко, в цей важкий час, Я хочу бути вам опорою. Люблю Ісуса дужче за все на світі, але і вас люблю сильно. За кожну відпалу душу у Мене крається серце. Як часто в Отця Небесного відмолюю ваші гріхи. І як часто замість любові отримую камінь. Мої любі душі люблю, так сильно люблю вас усіх.»